04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" вересня 2016 р. Справа№ 910/9298/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.
представників сторін:
від позивача - не з'явилися;
від відповідача - Орендівськй В.І. - дов. № 44 від 06.06.2016 р.,
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією
на рішення Господарського суду міста Києва
від 26.07.2016 року
у справі № 910/9298/16 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією
до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк
«Хрещатик»
про визнання договорів недійсними
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 року по справі № 910/9298/16 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Підприємство «Гассіб» з іноземною інвестицією звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 року по справі № 910/9298/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2016 року.
14.09.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.
Представник Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
31.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - кредитор, відповідач, ПАТ «КБ «Хрещатик») та Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (далі - позичальник, позивач, Підприємство «Гассіб») було укладено Генеральний кредитний договір № 03/13 (далі - Генеральний кредитний договір).
За умовами Генерального кредитного договору кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 500 000 дол. США терміном на 24 місяці з 31.01.2013 року по 30.01.2015 року, у межах якого здійснюються кредитні операції в іноземній валюті (долари США) за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в рамках цього Генерального договору, в порядку і на умовах, передбачених цим генеральним договором та договорами.
Додатковими договорами № 2 від 30.09.2013 року, № 4 від 30.01.2014 року, № 4 від 19.12.2014 року до Генерального кредитного договору вносилися зміни, зокрема до ліміту кредитних операцій, який остаточно було встановлено Додатковим договором № 4 від 19.12.2014 року у розмірі 1 455 500 дол. США терміном на 9 місяці з 19.12.2014 року по 29.08.2015 року.
30.09.2013 року в рамках Генерального кредитного договору між ПАТ «КБ «Хрещатик» та Підприємством «Гассіб» було укладено Кредитний договір № 03/13-2 (далі - Кредитний договір № 03/13-2).
За умовами Кредитного договору № 03/13-2 кредитор відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 1 000 000 дол. США, строком до 24 місяців з 30.09.2013 року по 29.08.2015 року, терміном повернення кредитних коштів 29.08.2015 року згідно з графіком, зазначеним у п. 3.3, зі сплатою процентів за користування кредитом із розрахунком 12% річних.
30.01.2014 року в рамках Генерального кредитного договору між ПАТ «КБ «Хрещатик» та Підприємством «Гассіб» було укладено Кредитний договір № 03/13-3 (далі - Кредитний договір № 03/13-3).
За умовами Кредитного договору № 03/13-3 кредитор відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 470 000 дол. США, строком на 12 місяців з 30.01.2014 року по 29.01.2015 року терміном повернення кредитних коштів 29.01.2015 року згідно з графіком, зазначеним у п. 3.3, зі сплатою процентів за користування кредитом із розрахунком 12% річних.
Звертаючись з даним позовом, Підприємством «Гассіб» стверджує, що Кредитні договори № 03/13-2 та № 03/13-3 було підписано неповноважною особою, оскільки ОСОБА_1, який значиться єдиною особою, що уповноважена підписувати договори та вчиняти правочини від імені позивача, Кредитні договори № 03/13-2 та № 03/13-3 не підписував, у зв'язку з чим вони мають бути визнані недійсними.
У відповідності до постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11 вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1-3, 5 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Пунктом 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11 передбачено, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.
Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.
Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.
Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.
Кредитні договори № 03/13-2 від 30.09.2013 року та № 03/13-3 від 30.01.2014 року, підписані зі сторони Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією як позичальника - ОСОБА_1, якого зазначено директором підприємства. Крім того, спірні договори скріплені печатками сторін.
Директору ОСОБА_1 рішеннями засідання чергової загальної Асамблеї компанії «Гассіб» s.a.r.l. від 02.09.2013 року та засідання чергової загальної Асамблеї компанії «Меркурі Трейдінг Компані» (офф-шор) s.a.l. від 30.07.2012 року надано право на представництво інтересів Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією, зокрема на підписання вказаних договорів.
Як зазначив відповідач, вказані документи було ним перевірено та долучено до кредитної справи під час укладання спірних договорів.
Зі змісту договорів вбачається, що при підписанні договорів було перевірено документи директора, що посвідчують його особу - ОСОБА_1, а саме: тимчасову посвідку на постійне проживання на території України серії № НОМЕР_1, видану УМВС України у Вінницькій області 31.08.2011 року.
Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що ОСОБА_1 - підписант і керівник позивача.
Щодо доводів позивача, що ОСОБА_1 не підписував спірних договорів, то колегія суддів звертає увагу, що ані до позовної заяви, ані до апеляційної скарги не було додано доказів, які б підтверджували такі посилання.
Слід звернути увагу, що доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про підробку підпису директора або втрату печатки матеріали справи не містять.
Крім того, відповідачем до матеріалів справи додано поряд Генеральною кредитною угодою та Кредитними договорами № 03/13-2, № 03/13-3 ряд додаткових договорів до них, які підписані ОСОБА_1, як директором Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією. А також надано ряд листів позивача, в яких містяться посилання на договори, підписаних ОСОБА_1, як директором Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних та достатніх доказів для визнання спірних Договорів недійсними.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 року по справі № 910/9298/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Підприємство «Гассіб» з іноземною інвестицією (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 року по справі № 910/9298/16 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/9298/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
Повний текст рішення складено 23.09.2016 року.