79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" вересня 2016 р. Справа № 914/1217/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Малех І.Б.
суддів Кузь В.Л.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-плюс”, б/н від 21.07.2016 року
на рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2016 року, суддя Коссак С.М.
у справі № 914/1217/16
за позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-плюс”, с. Гаї, Бродівський район, Львівська область
про: відшкодування збитків заподіяних державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства у розмірі 382 802,00 грн.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача (скаржника) - ОСОБА_3
рішенням господарського суду Львівської області від 04.07.2016 року в справі №914/1217/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-плюс” на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки в розмірі 382 802,00 грн. на спеціальний рахунок Гаївської сільської ради, в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій”, а саме: до спеціального фонду Державного бюджету України 30% стягнутої суми в розмірі 114840,60 грн.; до спеціального Фонду обласного бюджету Львівської області 20% стягнутої суми в розмірі 76 560,40 грн.; до спеціального фонду місцевого бюджету Гаївської сільської ради 50% стягнутої суми в розмірі 191 404,00 грн.
Суд першої інстанції в своєму рішенні вказав, що з врахуванням проведеної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеного на його підставі акту та здійсненого розрахунку, відповідно до ОСОБА_4 №389, в редакції на момент виникнення правопорушення, суд приходить до висновку, що вимога позивача про відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в сумі 382 802,00 грн. є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2016 року в справі №914/1217/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому відповідач вказує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права. Зокрема, відповідач зазначає, що судом першої інстанції застосовано норми законодавства про цивільну відповідальність особи в редакції, яка втратила юридичну силу на момент винесення рішення по справі Так, на думку відповідача, судом безпідставно взято до уваги розрахунки, проведені позивачем, згідно методики № 389 від 20.07.2009 року, в редакції, яка діяла до внесення змін до цієї методики Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 367 від 13.10.2015 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення, просить рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2016 року в справі №914/1217/16 залишити без змін. При цьому позивач заперечує твердження апелянта, щодо невірного застосування нормативних актів, оскільки, як вказує позивач, ним проводились розрахунки на підставі нормативних актів, які діяли на момент виявлення порушення.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2016 року по справі № 914/1217/16 та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 18.08.2016 року).
Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи з 14.07.2014р. по 29.07.2014р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області ОСОБА_5 проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-плюс”.
Планову перевірку проведено на виконання Наказу від 07.07.2014р. №360-і/п.
В ході проведеної перевірки (акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №1045/06 від 14.07.2014р.-29.07.2014р.) встановлено, що відповідач здійснював самовільний забір підземних прісних вод у межах Гаївської сільської ради Бродівського району Львівської області без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням права державної власності на води.
ОСОБА_4 перевіркою встановлено, що відповідачем в період з 22.10.2013р. по 06.05.2014р. здійснено самовільний забір підземних прісних вод (об'ємом 7400,0м.куб) із свердловин, які знаходяться в межах Гаївської сільської ради, без дозволу на спеціальне водокористування.
На підставі Акта перевірки Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Львівської області ОСОБА_5 видано припис № 546-06 від 30 липня 2014 року.
Відповідно до пункту 1 зазначеного припису зобов'язано Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Плюс” до 30.01.2015 року отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, для забору підземних прісних вод на виробничі потреби із свердловин №№ 1, 2 в с. Гаї, № 4 в с. Дітківці, № 6 в с. Суховоля.
Спеціальне водокористування здійснювалось та здійснюється на підставі дозволів на спеціальне водокористування, а саме:
- Дозволу на спеціальне водокористування № Укр-364-10/Льв, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області від 21.10.2010 року із терміном дії до 21.10.2013 року;
- Дозволу на спеціальне водокористування № Укр-201-ДЕП-14/Льв, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації від 07.05.2014 року із терміном дії Дозволу до 07.05.2017 року.
Як вірно зазначено, за період з 22.10.2013р. по 06.05.2014р., збитки розраховуються, згідно п.9.1. “ОСОБА_4 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне ви користування водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища за №389 від 20.07.2009р. (надалі -ОСОБА_4) у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. №220 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 липня 2011р. за №881/19619 і становить 382 802,00 грн.
На адресу відповідача, Державною екологічною інспекцією в Львівській області скерувалась претензія №156 про добровільне відшкодування збитків у сумі 382 802,00 грн. заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавств.
Як встановлено матеріалами справи, відповідачем у справі № К/800/21335/15 оскаржувався припис Державної екологічної інспекції у Львівській області №546-06 від 30.07.2014р. та нарахування збитків у сумі 382 802,00 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства.
Так, постановою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2015 р. в справі К/800/21335/15 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Плюс” до Державної екологічної інспекції у Львівській області, якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати п. 1 Припису Державної екологічної інспекції у Львівській області №546-06 від 30.07.2014 року щодо отримання СТОВ “Прогрес-плюс” спеціального дозволу на користування надрами, для забору підземних вод на виробничі потреби із свердловини №1, 2 в селі Гаї, №4 в селі Дітківці, 6 в селі Суховоля; - визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Львівській області щодо нарахування збитків у сумі 893 894,40 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства;- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної екологічної інспекції у Львівській області у формі Претензії №157 від 12.08.2014 року про нарахування збитків у сумі 893 894,40 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства;- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Львівській області щодо нарахування збитків у сумі 382 802 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства; - визнати протиправною та скасувати вимогу Державної екологічної інспекції у Львівській області у формі претензії №156 від 12.08.2014 року про нарахування збитків у сумі 382 802 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства, у задоволені позову відмовлено повністю.
В силу ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду мають преюдиційне значення в даній справі та не підлягає доказуванню.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері природоохоронного законодавства.
Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобов'язанням, тобто зобов'язанням з відшкодування шкоди. Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв'язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Статтею 1 Водного кодексу України визначено термін водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).
Відповідно ст. 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України спеціальне водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне.
Відповідно до частини першої та другої статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ч. 1 стаття 49 Водного кодексу України).
Відповідно до п. п. 7, 9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані: здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).
Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.
Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".
Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби"(правова позиція судової палати у господарських справах Верховного Суду України у справі №3-32 гс15 від 1 квітня 2015 року).
За змістом ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні правил спеціального водокористування.
Розрахунок завданої шкоди проведено на підставі положень ОСОБА_4 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 р. № 389, в редакції чинній на час виникнення правовідносин.
Отже, позивачем правомірно застосовано розрахунок завданої шкоди, на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 1.2 ОСОБА_4 встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.
Отже, чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема внаслідок самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування (постанова Верховного Суду України від 03 вересня 2013 року №3-26гс13).
ОСОБА_4 застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства. Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї ОСОБА_4, розраховують розмір відшкодування збитків (п.1.4. Методики).
Відповідно до ч. 1, п. “з” ч. 2, ч. 4 ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 69 вказаного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Крім цього, Постановою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2015 р. у справі К/800/21335/15 встановлено, що нараховані ДЕІ у Львівській області збитки у сумі 382 802,00 грн. за самовільний забір підземної прісної води із свердловини, які знаходяться в межах Гаївської сільської ради, у період з 22.10.2013р. по 06.05.2014р. без дозволу на спеціальне водокористування, з урахуванням обов'язку СТзОВ “Прогрес-Плюс” припинити здійснення водокористування з 22.10.2013р. за фактом закінчення дії дозволу до моменту отримання нового дозволу на спеціальне водокористування. Також, постановою встановлено, правомірними дії ДЕІ у Львівській області щодо обрахування суми збитків, заподіяних державі СТзОВ “Прогрес-Плюс”, у зв'язку з порушенням останнім вимог природоохоронного законодавства.
Отже, твердження відповідача щодо неправильного нарахування суми збитків, є безпідставними та не обґрунтованими.
З врахуванням проведеної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеного на його підставі акту та здійсненого розрахунку відповідно до ОСОБА_4 №389, в редакції на момент виникнення правопорушення, суд приходить до висновку, що вимога позивача про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок, порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в сумі 382 802,00 грн. є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Таким чином вимога позивача є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 42 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Відповідно до статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 закону). Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного закону).
Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного закону).
В статті 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2016 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених пунктом 17 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.
Наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за 291/22823 затверджено Порядок казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету. Главою 4 цього Порядку №291/22823 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень бюджетних установ, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства на ім'я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації. Для щоденного акумулювання коштів спеціального фонду державного бюджету в Головних управліннях Казначейства відкриваються аналітичні рахунки окремо за кожним видом надходжень. Для акумулювання коштів спеціального фонду державного бюджету в Казначействі України відкриваються відповідні рахунки, а саме:рахунки в розрізі територій за кожним видом надходжень для зарахування коштів, що перераховуються з обласного рівня на центральний; рахунки для акумулювання коштів спеціального фонду державного бюджету в розрізі видів надходжень.
Розподіл грошових коштів від стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, повинен здійснюватись з урахуванням приписів статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимог пункту 7 частини 3 статті 29, пункту 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів - 20.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2016 року в справі №914/1217/16 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-плюс” залишити без задоволення.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 03.10.2016 р.
Головуючий -суддя Малех І. Б.
Суддя Кузь В.Л.
Суддя Юрченко Я.О.