27 вересня 2016 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Чупікової В. В.
суддів: Перепелюк І.Б., Литвтинюк І.М.
за участю секретаря Тодоряка Г.Д.
за участю сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог Перша державна нотаріальна контора, про визнання права власності на ? квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого за договором про надання правової допомоги діє адвокат Павчук Ігор Славійович, на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 06 червня 2016 року,
встановила:
В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог Перша державна нотаріальна контора, про визнання права власності на ? квартири АДРЕСА_1, загальною площею 31,50 кв. м, житловою площею 15,0 кв. м.
Посилався на те, що проживав однією сім'єю та вів спільне господарство разом із померлою дружиною ОСОБА_5 В період спільного проживання у цивільному шлюбі вони набували прав на майно за рахунок спільної діяльності, внаслідок чого у відповідності до закону є його співвласниками.
05 березня 2004 року позивач та його покійна дружина одружились, що підтверджується відповідним свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1.
Вказує, що 13 квітня 1997 року ОСОБА_5 укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_1.
Вважає, що з цієї дати в позивача виникло право власності на 1/2 спірної квартири, оскільки придбалась вона за спільні кошти за рахунок ведення
Справа 22ц-1122/2016 р. Головуючий у 1нстанції Асташев С.А.
Категорія 2/5 доповідач Чупікова В.В.
спільного господарства.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. В Першій державній нотаріальній конторі відкрита спадкова справа № 431/15 щодо спадкування майна покійної, спадкоємцями першої черги є він, позивач, та відповідачі у даній справі.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 06 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, інтереси якого за договором про надання правової допомоги представляє адвокат Павчук І.С., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновок суду істотно відрізняється від показань свідків, що свідчить про упередженість та необ'єктивність в оцінці доказів. Крім того, судом взагалі не надано оцінки такому доказу, як декларації про ввезення валютних цінностей із-за кордону згідно яких вбачається, що позивач та його покійна дружина разом ввозили кошти, що свідчить про ведення спільного господарства та у системному зв'язку із показаннями свідків підтверджує наявність спільних коштів та придбання за них квартири.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника Павчука І.С., пояснення представників відповідача ОСОБА_8,ОСОБА_9, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.12, 13, 22 КпШС України шлюб укладається в державних органах реєстрації актів громадянського стану, права і обов'язки подружжя породжує шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів і громадянського стану. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Судом встановлено, шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстровано 05.03.2004 року, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.5).
ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 13.04.1997 року придбала квартиру АДРЕСА_1 на яку за ОСОБА_5 зареєстровано право власності 14.04.1997 року в реєстровій книзі №96 за реєстровим номером 9156 тобто придбала спірне житло до реєстрації шлюбу з позивачем (а.с.8).
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що укладення церковного шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 23.05.1996 року(а. с. 136,137) не свідчить про виникнення між позивачем ОСОБА_1 і померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 прав та обов'язків подружжя та про виникнення права спільної сумісної власності на спірну квартиру.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено зокрема, що розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з тою, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 ЗУ «Про власність», ст. 22 КпШС України, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п.1 ст.17, ст.18. п.2 ст.17 ЗУ «Про власність»); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї' наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Майно, набуте до 1 січня 2004 року під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їх спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 року у справі №6-135 цс.13).
З ксерокопії паспорта позивача ОСОБА_1 убачається, що його зареєстроване місце проживання до 07.08.2015 року значиться АДРЕСА_1 (а.с.10,11).
ОСОБА_5 була зареєстрована та постійно проживала з 11.09.1980 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою : АДРЕСА_2 (а.с.12, 28, 5).
Письмовими доказами на а.с.63-76 встановлено, що постійним місцем проживання позивача ОСОБА_1 в період з березня 1996 рік по лютий 1997 року значиться: АДРЕСА_1.
Постійне місце проживання позивача ОСОБА_1 за адресою проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_2встанволено з 14.10.1997 року тобто після придбання в квітні 1997 року спірної квартири (а.с.77).
З декларацій на а.с.51,52 убачається, що 19.02.1993 року з Болгарії позивач ОСОБА_1 ввіз 10 000 дол. США, ОСОБА_5 ввезла - 5000 дол. США, спірна квартира придбана ОСОБА_5 13.04.1997 року тобто майже через 4 роки після повернення з Болгарії.
Показання свідка ОСОБА_10. з приводу продажу спірної квартири ОСОБА_1 спростовуються нотаріально посвідченим договром купівлі -продажу від 13.04.1997 року, з тексту якого убачається, що покупцем була ОСОБА_5
Вказаний договір позивач ОСОБА_1 у встанволеному в законі порядку не оспорив та не визнав недійсим.
Нотаріально посвічена довіреність від 17.06.1994 року на ропорядження та управління майном, в тому числі спірною квартирою (а.с.7) не підтверджує факту придбання квартири АДРЕСА_1 за спільні кошти позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довів, що квартира АДРЕСА_1 була спільною сумісною власність його та ОСОБА_5 тобто придана внаслідок їх спільної праці, за їх спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для придбання цієї квартири.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на ? квартири АДРЕСА_1.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 06 червня 2016 року з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 308 ЦПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Павчука Ігоря Славійовича в інтересах ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 06 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Чупікової В.В.
Судді: Перепелюк І.Б.
Литвтинюк І.М.