Справа № 338/455/16-ц
Провадження № 22-ц/779/1907/2016
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Круль І.В. І. В.
Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.
28 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Проскурніцького П.І.
Суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.
за участю секретаря: Шемрай Н.Б.
сторін: позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Богородчанського районного суду від 16 червня 2016 року,-
21.04.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом посилаючись на те, що 23 жовтня 2013 року ОСОБА_3 отримав від нього позику в сумі 8000 гривень з терміном повернення до 02 листопада 2012 року, про що склав розписку. Отримавши кошти, відповідач свої зобов'язання не виконав, борг не повернув.
Просив стягнути з відповідача суму боргу 14232 грн., з яких: 8000 грн. суми позики, 5632 грн. інфляційних витрат, 600 грн. 3% річних за період з 23.10.2013 року по 23.04.2016 року.
Рішенням Богородчанського районного суду від 16.06.2016 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції, розглядаючи дану цивільну справу, не дослідив всесторонньо всіх обставин, належним чином не повідомив відповідача про судовий розгляд справи, не дав можливості відповідачу подати свої заперечення проти позову, чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначив, що ОСОБА_3 жодного разу не брав участі в судовому розгляді даної справи, оскільки в цей час перебував за межами України, підтвердженням чого є копія страхового поліса до проїзного документу. Повернувся 02.08.2016 року і довідався про оскаржуване рішення.
Просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 жовтня 2013 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 позику в сумі 8000 гривень до 02 листопада 2012 року, про що склав розписку. Отримавши кошти, відповідач свої зобов'язання не виконав, грошові кошти не повернув.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Ч.2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст.526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу, частиною 2 якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції визначений правильно відповідно до розрахунків Міністерства фінансів України.
При таких обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають стягненню в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до вимог ч.2, ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі
переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для
зміни чи скасування судового рішення.
Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Богородчанського районного суду від 16 червня 2016 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: П.І. Проскурніцький
Судді: І.В. Бойчук
М.Д. Горейко