Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/15661/15-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.537 КПК України Доповідач ОСОБА_2
29 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09 червня 2016 року,
Цією ухвалою ОСОБА_7 в задоволенні заяви про приведення у відповідність вироку судової колегії у кримінальних справах Київського міського суду від 26.01.2001 року щодо засудження його за п.п. ж,з ст. 93, ч.4 ст.117, ч.2 ст.118, ч.2 ст.140, ст.42, ч.3 ст.42 КК України в редакції 1960 року в частині пом'якшення покарання - заміни довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі відмовлено.
Суд 1-ї інстанції умотивував своє рішення тим, що вироком судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 26 січня 2001 року до ОСОБА_7 застосовано покарання за вчинений злочин у вигляді довічного позбавлення волі, тобто вимоги вказаної ст. 6 КК України щодо пом'якшення покарання було застосовано.
Оскільки в новому кримінальному кодексі передбачено покарання за вбивство при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК України) на строк від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, покарання у вигляді довічного позбавлення волі не скасовано, підстави для пом'якшення покарання за вироком відносно засудженого ОСОБА_7 відсутні. На час постановлення вироку суду покарання, передбачені ст.93 КК України не були скасовані або змінені.
В апеляційній скарзі засуджений просить поновити строк оскарження ухвали суду від 09.06.2016 року, у зв'язку з тим, що він 14.07.2016 року довідався, що здана ним апеляційна скарга від 14.06.2016 року загубилась по дорозі до спецчастини УВП №8, скасувати ухвалу суду як незаконну, замінити призначене йому покарання з довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі. Посилається на те, що суд 1-ї інстанції не врахував докази, надані ним, а саме ухвали Верховного суду України, приєднані до справи як докази, не дав оцінку наведеним в скарзі доводам, а також неправильно розтлумачив закони України, оскільки призначення йому довічного позбавлення волі є застосуванням зворотної дії Закону, яке погіршує його становище. Так, злочини були ним вчинені у період з 09.07.1996 року по 29.03.1999 року, коли за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах санкція передбачала позбавлення волі від 8 до 15 років або смертну кару, а починаючи з 29.12.1999 року смертна кара була скасована і виключена з Кримінального кодексу України. 04.04.2000 року введено зміни до КК України щодо яких максимальним видом покарання за даний злочин передбачено довічне позбавлення волі, яке не може бути застосовано до нього, бо погіршує його становище.
Заслухавши доповідь судді, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Колегія суддів поновлює засудженому ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Ухвала суду 1 інстанції відповідає вимогам кримінального та кримінально-процесуального закону.
Доводи засудженого ОСОБА_7 зазначені в апеляційній скарзі були предметом ретельної перевірки суду 1-ї інстанції і колегія суддів погоджується з наданою їм оцінкою, оскільки на момент постановлення вироку щодо засудженого ОСОБА_7 покарання у виді смертної кари, передбачене санкцією ст. 93 п.п. «ж, з» КК України ( в редакції 1960 року) було замінено на довічне позбавлення волі, а на момент вчинення злочинів, за якими апелянт визнаний винним, було передбачено покарання у виді смертної кари або позбавлення волі на 15 років.
У Кримінальному кодексі 2001 року покарання у виді довічного позбавлення волі за вбивство при обтяжуючих обставинах не скасовано, то підстав для пом'якшення покарання, призначеного вироком судової колегії у кримінальних справах Київського міського суду від 26.01.2001 року щодо засудження ОСОБА_7 за п.п. «ж», «з» ст. 93, ч.4 ст.117, ч.2 ст.118, ч.2 ст.140, ст.42, ч.3 ст.42 КК України (в редакції 1960 року) не має.
Питання про заміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк може вирішуватись тільки відповідно до ч.2 ст. 87 КК України.
Керуючись, ст.ст. 404,407 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Поновити строк на апеляційне оскарження засудженому ОСОБА_7 .
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09 червня 2016 року щодо нього - без зміни.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: