Справа № 182/8489/15-ц
Провадження № 2/0182/570/2016
Іменем України
29.09.2016 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - судді Тихомирова І.В.
при секретарі - Рахуба О.Г.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку набувальної давності, суд -
Встановив:
ОСОБА_4 звернувся з позовом до суду, який згодом уточнив про поділ майна, набутого під час шлюбу.
Свої вимоги мотивує тим, що з 06.07.1988 р. по 17.12.1998 р. він перебував у шлюбі з ОСОБА_2, відповідачем по справі.
Під час шлюбу вони придбали 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Добровільно ОСОБА_2 відмовляється поділити квартиру, тому він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просить визнати за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири.
ОСОБА_2 не погодившись з позовними вимогами ОСОБА_4 надіслала на адресу суду позовну заяву, за якою просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Свої вимоги мотивує тим, що з 06.07.1988 р. по 17.12.1998 р. вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4
Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 виїхав з квартири і за період з 1998 р. по 2016 р. жодного разу не звертався з питанням розподілу квартири. Крім того ОСОБА_4 не здійснював оплату комунальних послуг.
Вважає що добросовісно заволоділа майном (1/2 часткою спірної квартири), яка належить ОСОБА_4, тому просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири за набувальною давністю.
Крім того вважає, ОСОБА_4 пропустив строк позовної давності, тому просить відмовити в задоволенні позу ОСОБА_4 та задовольнити її позовні вимоги.
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 на задоволені позову наполягав, просив відмовити в задоволені позову ОСОБА_2
ОСОБА_2 та її представник проти задоволення позову ОСОБА_4 заперечували, просили суд задовольнити їх позовні вимоги.
Суд вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи приходить до наступного.
Як встановлено судом підтверджується матеріалами справи з 06.07.1988 р. по 17.12.1998 р. ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 (а.с. 6-7)
09.10.1996 р. за договором купівлі-продажу, посвідченого завідуючою другою Нікопольською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5, ОСОБА_2 придбала 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,0 кв.м., житловою площею 26,8 кв.м. (а.с. 14, 25)
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми тощо) самостійного заробітку (доходу). Аналогічні норми були передбачені статтею 22 КпШС України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Час оформлення права власності на майно не впливає на право одного з подружжя на частину майна, придбаного у період шлюбу.
Згідно зі статтею 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічним чином питання початку перебігу позовної давності визначені і в статті 261 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.
Частиною третьою статі 29 КпШС України передбачалося, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності. Згідно зі статтею 11 КпШС України у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічний порядок обчислення перебігу позовної давності визначено й частиною другою статті 72 СК України.
Отже, вирішуючи питання перебігу позовної давності, суд враховує, що при визначені початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя.
Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.
Саме до цього зводяться правові висновки, викладені в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 травня 2014 року та 18 листопада 2009 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Аналізуючи зазначені норми права суд приходить до думки про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та відмові у задоволені в позовних вимогах ОСОБА_2, оскільки спірна квартира була придбана сторонами під час шлюбу, договір укладався ОСОБА_6 і державна реєстрація об'єкту відбулась на її ім'я.
На підставі ст. 88 ЦПК України Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 68, 70 СК України, ст. ст. 11, 29 КпШС, ст. ст. 368, 344, 372 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 14, 15, 60, 88, 212, 213 -215, 217, 218 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 47,0 кв.м., житловою площею 26,8 кв.м., як на частку спільної власності подружжя.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 47,0 кв.м., житловою площею 26,8 кв.м., як на частку спільної власності подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 487,20 грн.
В задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення через Нікопольський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, можуть оскаржити рішення суду у такий самий строк з моменту отримання його копії.
Суддя: ОСОБА_8