Справа №1-514/11
1-в/295/1903/16
30.09.2016 року м. Житомир
Богунський районний суд м.Житомира в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, -
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, у якому просить звільнити його від відбування покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 09.11.2011 року, зміненого ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 31.01.2012 року, у зв'язку з закінченням строків давності його виконання. В обґрунтування клопотання посилається на те, що засуджений вироком Богунського районного суду м. Житомира від 09.11.2011 року до основного покарання у виді штрафу у розмірі 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170000 гривень, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк два роки. Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 31.01.2012 року вирок змінено, виключено вказівку про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю на строк два роки. В решті вирок залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.12.2012 року вирок Богунського районного суду м. Житомира від 09.11.2011 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 31.01.2012 року залишено без змін. Зазначає, що з часу набрання вироком законної сили - з 31.01.2012 року закінчився двохрічний строк давності виконання вироку, оскільки на час вчинення злочину і постановлення вироку районним судом діяла ст. 12 КК України в редакції 2001 року, відповідно до якої вчинений ним злочин є злочином невеликої тяжкості, а відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність діяння визначається законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.
В судове засідання засуджений ОСОБА_3 , який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, у якій підтримав своє клопотання, що не перешкоджає розгляду клопотання, а тому суд розглядав справу у його відсутність.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання засудженого.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що вироком Богунського районного суду м. Житомира 09.11.2011 року, ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст. 203-2КК України до основного покарання у виді штрафу у розмірі 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170000 гривень, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк два роки.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 31.01.2012 року вирок змінено, виключено вказівку про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю на строк два роки. В решті вирок залишено без зміни.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.12.2012 року вирок Богунського районного суду м. Житомира від 09.11.2011 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 31.01.2012 року залишено без зміни.
Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 09.11.2011 року набрав законної сили 31.01.2012 року.
Санкція ч.1ст. 203-2 КК України (в редакції станом на 23 березня 2011 року) передбачала безальтернативне покарання у виді від десяти до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.2 ст.4 КК України злочинність і караність діяння визначається законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч.2 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Відповідно до ч.2 ст.12 КК України ( в редакції станом на час вчинення злочину - 23 березня 2011 року) злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Штраф, як основне покарання, відповідно до ст.51 КК України (в редакції станом на 23 березня 2011 року), є менш суворим покаранням, ніж обмеження або позбавлення волі. А частина 5 статті 53 КК України передбачала заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт.
Відповідно до внесених змін у КК України (в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011), які набрали чинності 17.01.2012 року частину 2 статті 12 КК України викладено у такій редакції: «злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Цим же законом ст.53 КК України викладено у іншій редакції, відповідно до ч.5 якої передбачено можливість заміни покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі його несплати таким видом покарання як позбавлення волі.
Тобто, відповідно до положень ст.12 КК України, станом на 23 березня 2011 року вчинений засудженим злочин за ступенем тяжкості відносився до злочинів невеликої тяжкості, а з 17.01.2012 року частину першу ст.203-2 КК України було змінено, визначено додаткове покарання у виді конфіскації грального обладнання, а також змінена і редакція ст.12 КК України за якою, виходячи з розміру штрафу, цей злочин став особливо тяжким.
За таких обставин, оскільки внесені зміни до КК України посилюють кримінальну відповідальність та погіршують становище засудженого, суд при вирішенні клопотання застосовує вимоги ч.2 ст.5 КК України, а тому застосовує до правовідносин редакцію КК України, яка діяла на час вчинення ОСОБА_3 злочину - 23 березня 2011 року.
Як встановлено судом, під час виконання вироку підстав для переривання або зупинення строку давності, передбаченого ст.80 КК України, немає, оскільки ОСОБА_3 після його засудження не притягався до кримінальної відповідальності за вчинення інших злочинів та не ухилявся від відбування покарання, а лише несплата засудженим суми штрафу в певний строк сама по собі не свідчить про ухилення його від відбування цього покарання.
За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.12 КК України вчинений ОСОБА_3 злочин, передбачений ч.1 ст. 203-2 КК України (в редакції станом на 23 березня 2011 року), є злочином невеликої тяжкості, з дня набрання чинності обвинувальним вироком, а саме з 31.01.2012 року, його не було виконано в строк 2 роки, строк давності виконання вироку не зупинявся та не переривався, клопотання засудженого підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.537,539КПК України, суд, -
Клопотання ОСОБА_3 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомира, від відбування покарання за вироком Богунського районного суду м.Житомира від 09.11.2011 року, зміненого ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 31.01.2012 року, у зв'язку з закінченням строків давності його виконання.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1