ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
02 листопада 2011 р. № 2а-10260/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костецького Н.В.
за участю секретаря судового засідання Голоднікова О.В.
третя особа ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа -ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу, -
Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу від 03.08.2011р. ВП №27770090.
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю винесеної постанови, оскільки така винесена без дотримань вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про розгляд справи належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки про виклик від 19.10.2011р. 19.10.2011р. на адресу суду позивач скерував клопотання про підтримання позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи без участі представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про розгляд справи належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки про виклик від 24.10.2011р.
Третя особа -ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та пояснив, що оскаржувана постанова винесена з дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Дослідивши подані докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виконавчого листа №2-1639/10 від 07.07.2011 року, виданого Сихівським районним судом м. Львова, державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову від 26.07.2011 року про відкриття виконавчого провадження та про зобов'язання Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову щорічну допомогу на оздоровлення за період 2008, 2009р.р. у відповідності до ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням виплачених сум. Згідно вказаної постанови боржнику було встановлено строк до 02.08.2011 року для самостійного виконання рішення суду.
ОСОБА_2 соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 03.08.2011 року підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області повідомлено про те, що на виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №27770090 позивач здійснив розрахунок (нарахування) ОСОБА_1 щорічної допомоги, а також звернувся з листами від 03.08.2011 року та 09.08.2011р. до Головного управління праці та соціального захисту населення у Львівській області з проханням виділити необхідні кошти для проведення такої виплати. Відтак, позивач вважає, що ним вжито усіх залежно від нього заходів,необхідних для виконання судового рішення та вимог державного виконавця.
03.08.2011р. державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 680 грн.
За змістом ч. 1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави та процедура відкриття виконавчого провадження регламентуються Законом України “Про виконавче провадження”у редакції, що діє з 09.03.2011 року (далі - Закон № 606). Статтею 17 згаданого Закону встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, серед яких такі, як виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Закону № 606). Відповідно до ст. 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа у т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягнення з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом (ч. 2 ст. 25 Закону № 606).
Згідно зі ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до вимог статті 89 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Оцінюючи доводи позивача про протиправність постанови державного виконавця про накладення штрафу суд встановив, що такі зводяться до обґрунтування поважності причини, з якої рішення Сихівського районного суду м. Львова не було виконано у визначений державним виконавцем строк, а саме -відсутності коштів для здійснення виплати грошової допомоги ОСОБА_1 на підставі рішення суду.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України -принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно зі ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), сторона виконавчого провадження може звернутись до адміністративного суду, що видав виконавчий лист із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Позивач (як сторона виконавчого провадження, на яку Законом покладено обов'язок виконати рішення суду) у зв'язку із наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, мав процесуальну можливість та обов'язок звернутися до суду, який видав виконавчий лист, із заявою в порядку ст. 263 КАС України. Суд встановив, що позивач наданим йому процесуальним законом правом не скористався, до суду із заявою про відстрочку/розстрочку виконання судового рішення не звертався. З огляду на це його доводи про наявність поважних причин невиконання рішення суду як підстави для скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, за даних обставин, є необґрунтованими.
Оцінюючи доводи позивача, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права в Україні. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків. Зокрема, у справі “Кечко проти України”, рішення від 08.11.2005р., вказано що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань судами не повинні братися до уваги; відсутність ресурсів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду не може бути підставою для зволікання із його виконанням (справа “Михайленки та інші проти України” від 03.11.2004р.).
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що постанова від 03.08.2011 року про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні видана державним виконавцем в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено) та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 122, 160-163 КАС України, суд -
У задоволенні позову Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа -ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 09.11.2011р.
Суддя /підпис/ ОСОБА_3
з оригіналом згідно
Суддя Костецький Н.В.