29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"29" вересня 2016 р.Справа № 924/110/16
Господарський суд Хмельницької області у колегіальному складі:
головуючий суддя Олійник Ю.П., судді Заярнюк І.В, ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ
до Публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" м.Хмельницький
про стягнення 2 618 502,85 грн., у т.ч. 2 141 925,76 грн. суми ,на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та 476 577,09 грн. три відсотки річних
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2 за дов. від 18.04.14,
від відповідача - ОСОБА_3 за дов. від 09.02.16.
У судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні просять стягнути з відповідача 2618502,85 грн., у т.ч. 2141925,76 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та 476577,09 грн. три відсотки річних. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.13 позивач поставив протягом січня 2013р.- квітня 2014р., а відповідач прийняв газ на загальну суму 163743991,94грн. Станом на 19.01.16 відповідачем сплачено суму основного боргу, однак розрахунки за газ ним проводили з порушенням установлених договором строків (п.6.1 договору), тому на підставі ст.ст.526, 612, 625 ЦК України за прострочення грошового зобов'язання нараховані 3% річних та інфляційні.
Позивачем надано суду письмові пояснення. У письмових пояснення від 21.06.16р. позивач зазначає, що відповідачем здійснюється оплата за газ виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки (п.6.1), у разі якщо між сторонами договору виникли претензії стосовно обсягів переданого газу протягом місяця поставки, остаточний розрахунок проводиться до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу. Крім того, вказує, що відповідач жодного разу не повідомляв позивача про «недопоставку» природного газу, отже 100% оплати за природний газ мало бути здійснено протягом місяця поставки.
Позивач посилається на те, що твердження відповідача про проведення оплати на підставі повернених актів приймання-передачі природного газу не ґрунтується на положеннях закону та/або договору. Жодним положенням договору або закону не передбачена оплата природного газу саме після повернення актів приймання-передачі природного газу. Крім того, в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії підписаних обома сторонами актів приймання-передачі природного газу. Акти складено згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, звертається увага, що умови статті 3 Договору «Порядок та умови передачі газу», на які посилається відповідач, заперечуючи проти позову, та які визначають порядок та умови передачі газу, жодним чином не змінюють умови статті 6 цього ж Договору «Порядок та умови проведення розрахунків» - які, зокрема визначають що оплата протягом місяця поставки, якщо є спір по об'ємам переданого газу тоді остаточний розрахунок має бути здійснений відповідачем до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі. Умов щодо того, що остаточні розрахунки здійснюються у інші строки (періоди) або, що такі строки (періоди) залежать від дати направлення примірників цих актів, або дати їх отримання тощо, Договір та чинне законодавство не містять. Більше того, відповідно до п.4.1 Договору, кількість газу, яка передається за цим Договором визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу споживачів відповідача, і саме на відповідача покладено обов'язок визначати фактичні обсяги газу -п. 3.4 Договору.
Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засідання проти позову заперечують та зазначають, що згідно з п. 2 додаткової угоди №3 від 28.04.2014 до договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць. При цьому, позивач стягує з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов'язання, не надавши доказів повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, які відповідно до договору є підставою остаточних розрахунків. Обов'язок провести остаточний розрахунок виникає не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним за умови, якщо до цього часу товариство отримає підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу. Посилається на п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", ст.ст. 612, 613 ЦК України. Вважає, що ненадання позивачем доказів отримання відповідачем підписаних актів приймання-передачі природного газу унеможливлює стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, відповідачем подано додаткові письмові пояснення щодо порядку оформлення та передачі газу, згідно якого до підписання актів приймання-передачі природного газу неможливо встановити чий саме газ із загального потоку газу отримано товариством; щодо порядку та умов проведення розрахунків, згідно яких у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку за договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання щодо проведення відповідачем остаточного розрахунку, так як він здійснюється тільки на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі; щодо дати на актах приймання-передачі газу з посиланням на положення ст.1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність".
Відповідач у додаткових поясненннях також зазначає, що сторони у договорі визначили обов'язок відповідача надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу та обов'язок позивача їх повернути після підписання зі свого боку. На виконання свого обов'язку відповідач направив позивачу акти приймання-передачі природного газу, тоді як позивачем не надано жоказів надіслання зазначених актів на адресу відповідача для здійснення розрахунків. Крім того, посилається на засади функціонування Єдиної газотринаспортної системи України, згідно яких встановити хто був постачальником природного газу конкретному споживачу можливо лише на підставі актів приймання-передачі природного газу , які складються в кінці кожного місяця. Крім того, відповідач, посилаючись на ст.ст.612, 613 ЦК України зазначає, що у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку щодо повернення актів приймання-передачі природного газу у нього не виникло право вимоги зустрічного виконання зобов'язання здіймнення розрахунків відповідачем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Між сторонами укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13-410-ПР від 31.01.13, за умовами якого ( п.1.1) позивач як продавець зобов'язується передати у власність відповідачу як покупцю у 2013р. природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Згідно з п.2.1 договору продавець передає покупцеві у 2013році газ в обсязі до 100000,000 тис.куб.м. з розбивкою по місяцях кварталів, а згідно з п. 2.1.2 договору допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого сторонами обсягу газу.
Згідно з п.3.4 договору не пізніше 5-го числа, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, цого фактична ціна та вартість. Продавець (позивач) не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивлвану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 5 договору передбачені ціни на природний газ, що установлюються НКРЕ.
За змістом п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця з урахуванням положень п.6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.
Згідно з п. 11 договору договір діє в частині реалізації газу до 31.12.13, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Додатковими угодами №1 від 10.07.13, №2 від 31.12.13, №3 від 28.04.14, №4 від 15.05.14, №5 від 05.09.14, №6 від 10.11.14, №7 від 08.12.14, №8 від 22.12.14, №9 від 05.02.15, №10 від 10.03.15, №11 від 26.03.15, №12 від 03.04.15, №13 від 07.05.15, №14 від 03.06.15 сторонами визначено обсяг природного газу, який поставляється продавцем протягом 01.01.13 - 30.06.15, а додатковою угодою №15 від 19.06.15 сторони погодили, що договір №13-1410-ПР від 19.06.15 припинив свою дію в частині поставки газу з 01.07.15 та виклали п.11 договору в новій редакції, згідно якої договір діє в частині реалізації газу до 30.06.15, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивачем передано відповідачу природний газ протягом січня 2013р. - червня 2015р. на загальну суму 163743991,94грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.01.13 за січень 2013р.; від 30.06.13 за червень 2013р.; від 31.07.13 за липень 2013р.; від 31.08.13 за серпень 2013р.; від 28.02.14 за лютий 2014р.; від 31.03.14 за березень 2014р.; від 30.04.14 за квітень 2014р.
Відповідач розрахувався за одержаний природний газ в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками та позивачем у позовній заяві.
За порушенням установлених п.6.1 договору строків здійнення розрахунків за природний газ позивачем нараховані 3% річних період з 20.02.13 по 20.06.13 у розмірі 113932,02грн., з 20.09.13 по 24.10.13 у розмірі 1558,01грн., з 20.03.14 по 13.05.14 у розмірі 20181,48грн., з 20.04.14 по 13.10.14 у розмірі 95643,34грн., з 20.05.14 по 27.11.14 у розмірі 245262,24грн. , а також інфляційні за період квітень-травень 2013р. у розмірі 8931,16грн., за жовтень 2013р. у розмірі 2166,73грн., за квітень 2014р. у розмірі 25002,93грн., за період травень - вересень 2014р. у розмірі 610311,15грн., за період червень-листопад 2014р. у розмірі 1495541,15грн.
У зв'язку з не сплатою зазначених сум позивачем поданий позов до суду про стягнення нарахувань.
Досліджуючи надані по справі докази, аналізуючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:
Згідно з ст. 11 ЦК Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом враховується, що взаємні зобов'язання сторін виникли з укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.13 №13-410-ПР з додатковими угодами до нього №1-15.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Судом встановлено, що на виконання договору позивачем протягом 2013-2014 років передано відповідачу природний газу на загальну суму 163743991,94грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.01.13 за січень 2013р.; від 30.06.13 за червень 2013р.; від 31.07.13 за липень 2013р.; від 31.08.13 за серпень 2013р.; від 28.02.14 за лютий 2014р.; від 31.03.14 за березень 2014р.; від 30.04.14 за квітень 2014р.
Відповідно до п.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем здійснений розрахунок з позивачем за одержаний протягом 2013-2014р.р. природний газ, що підтверджується позивачем.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання відповідачем розрахунку за одержаний природний газ позивачем нараховані відповідачу 2141925,76 грн. інфляційних за час прострочення та 476577,09 грн.- три відсотки річних.
Однак, судом приймається до уваги, що згідно з ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Згідно з ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився від прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодаства чи виплдивають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчиненя яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
За змістом п. 6.1 укладеного між сторонами договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.
Даний пункт договору кореспондується з п.3.4 договору, згідно якого не пізніше 5-го числа, наступного за місяцем поставки газу, покупець (відповідач) зобов'язується надати продавцеві (позивачу) підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, цого фактична ціна та вартість. Продавець (позивач) не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивлвану відмову від підписання акта.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідачем складено, підписано та відправлено на адресу позивача акти приймання-передачі природного газу від 05.07.13, 09.08.13, 09.09.13, 12.03.14, 10.04.14, 12.05.14 (підтверджується описами до цінних листів на адресу позивача). Проте позивачем всупереч ст.33 ГПК України не подано суду жодних належних доказів повернення підписаних примірників даних актів відповідачу у визначений договором строк.
Судом враховується, що згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно з ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно первинні документи в даному випадку - це акти приймання-передачі природного газу, що мають підтверджувати факт здійснення між сторонами господарської операції - передачі природного газу позивачем відповідачу та факт одержання природного газу відповідачем.
Враховуючи особливості функціонування єдиної газотранспортної системи України, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №420 від 19.04.12 "Про порядок доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України" введено термін балансування обсягів природного газу в ЄГТСУ, який забезпечується фізичним та комерційним балансуванням (п.2.9 постанови №420 від 19.04.12). Головною метою комерційного балансування є встановлення на підставі документально оформлених даних відповідності між фактичним надходженням і фактичним розподіленням газу за звітний місяць по кожному постачальнику газу (п.2.9.2. постанови №420 від 19.04.12). Таким чином, сама процедура з надходження та реалізації газу вимагає належного оформлення актів приймання-передачі для встановлення точного обсягу поставленого газу від певного постачальника у звітному місяці. Тому до повернення позивачем відповідачу актів приймання-передачі природного газу неможливо встановити дату проведення остаточних розрахунків відповідачем.
Відповідно, встановлений п. 6.1 договору обов'язок відповідача щодо остаточного розрахунку - не пізніше 20 числа місяця, виникає лише за умови, що до цього часу позивач у визначений договором строк поверне, а відповідач отримає підписані обома сторонами акти примання-передачі природного газу, які саме і є підставою для здійснення розрахунків.
Тому факт невиконання позивачем дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, унеможливлювало здійснення відповідачем повної оплати за поставлений газ, тоді як для визначення періоду нарахування санкцій необхідним є встановлення моменту порушення зобов'язання відповідачем, який, у свою чергу, за змістом договору пов'язується із підписанням та поверненям позивачем відповідачу актів приймання-передачі.
З огляду на зазначене, судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що наявні в матеріалах справи підписані позивачем акти приймання-передачі природного газу, які відповідно до договору складються самим відповідачем та містять обсяги і вартість використаного природного газу, є самі по собі підставою для здійснення розрахунків до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.
Інші доводи позивача також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Крім того, проведені позивачем нарахування у поданих суду розрахунках не відповідають ст. 625 ЦК України, пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо нарахування індексу інфляції лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання, а при розрахунку не враховано, що день фактичної сплати боргу не включається у період часу, за який стягуються 3% річних (аналогічна позиція ВГСУ, викладена у постанові №14 від 17.12.13).
За таких обставин у позивача не виникло право вимоги виконання зобов'язання в частині здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки розрахунок здійснюється на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі газу, доказів повернення яких відповідачу позивачем не надано. Аналогічна правова позиція у постановах ВГСУ від 08.08.16 у справі №911/33/16, від 11.08.16 у справі №902/12/16.
Оскільки позивачем не доведено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань, не надано доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги заперечив та спростував, суд вважає, що вимоги щодо застосування ч.2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення 3% річних та інфляційних є безпідставними. Тому у позові необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у позові згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати по справі (судовий збір) покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ до Публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" м.Хмельницький про стягнення 2618502,85 грн., у т.ч. 2141925,76 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та 476577,09 грн. три відсотки річних відмовити.
Повне рішення складено 29.09.2016р.
Головуючий суддя Ю.П. Олійник
Суддя І.В. Заярнюк
Суддя М.В.Смаровоз
Віддрук.1 прим. :
1 - до справи