27 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.
при секретарі: Синявському Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал», поданою через представника Голосного Едуарда Володимировича, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої в ДТП, в порядку регресу,
у липні 2015 року ТОВ «Маркс.Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з останньої на свою користь 4 746 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
В обґрунтування позову зазначав, що з вини відповідачки сталася ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Шкода» д.н. НОМЕР_1. На час ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Статус». На виконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «СК «Статус» 14.02.2013 року виплатило страхове відшкодування у розмірі 4 746 грн. ПрАТ «СК «Грандвіс» та звернулося з регресною вимогою до ОСОБА_2, оскільки остання не повідомила про настання страхового випадку, проте вимога залишилася без задоволення. Відповідно до договору про надання фінансових послуг факторингу від 28.04.2014 року право вимоги перейшло до ТОВ «Маркс.Капітал»
Справа № 753/13558/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/12055/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Шклянка М.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.06.2016 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ «Маркс.Капітал» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не взяв до уваги, що неповідомлення страховика про настання ДТП є підставою для набуття права регресної вимоги. Судом неправильно застосовано ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» та застосовано постанову Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 6-284цс15, яка не підлягала застосуванню, оскільки стосувалася питання поважності пропущення встановленого Законом строку для повідомлення водієм страхувальника про ДТП. Вважає, що до спірних правовідносин підлягали застосуванню постанови Верховного Суду України від 12.02.2014 року, від 30.03.2016 року у справі № 6-186цс16, від 22.06.2016 року у справі № 6-1253цс16 та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.07.2016 року у справі № 6-36760ск15, які судом не застосовано.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку
Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Причини неявки відповідачки визнані колегією суддів неповажними, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у відсутності сторін, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2011 року на вул. Нова - просп. Корольова в м. Києві сталася ДТП. ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Мітсубісі Лансер», д.н. НОМЕР_2 здійснила наїзд на стоячий автомобіль «Шкода», д.н. НОМЕР_1, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13.09.2011 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «МітсубісіЛансер», д.н. НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Статус» відповідно до страхового полісу № АА/4343185, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 50 000 грн., франшиза - 510 грн..
На час вчинення ДТП автомобіль «Шкода», д.н. НОМЕР_1 був застрахований у ПрАТ «СК «Грандвіс» на підставі договору добровільного страхування № 01К-219/12 від 17.12.2010 року.
Згідно платіжного доручення №1342 від 09.12.2011 року ПрАТ «СК «Грандвіс» виплатило потерпілому суму страхового відшкодування в розмірі 5 256 грн..
18.10.2012 року ПрАТ «СК» Грандвіс» направило претензію ПрАТ «СК «Статус» про виплату страхового відшкодування.
Згідно платіжного доручення № 480 від 14.02.2013 року ПрАТ «СК «Статус» виплатило ПрАТ «СК «Грандвіс» страхове відшкодування за виключенням франшизи в розмірі 4 746 грн..
09.08.2013 року ПрАТ «СК «Статус» направило регресну вимогу відповідачці про відшкодування страхової виплати.
28.04.2014 року між ПрАТ «СК» Статус» та ТОВ «Маркс.Капітал» було укладено договір факторингу № 4/28-04/2014 за яким останнє набуло право регресних вимог ПрАТ «СК» Статус» в тому числі регресної вимоги до ОСОБА_2
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що неповідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для стягнення виплаченої страхової суми в порядку регресу, оскільки таке неповідомлення не позбавило страховика можливості дізнатися чи є ця подія страховим випадком.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, алене пізнішетрьох робочихднів здня настання ДТП, письмово надатистраховику, зяким укладенодоговір обов'язкового страхуванняцивільно-правовоївідповідальності (увипадках, передбачених статтею 41 цьогоЗакону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення проДТП установленого МТСБУ зразка, а такожвідомості промісцезнаходження своготранспортного засобута пошкодженого майна, контактний телефонта своюадресу. Якщо водійтранспортного засобуз поважнихпричин немав змогивиконати зазначенийобов'язок, вінмає підтвердитице документально.
Цією нормою встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Проте, такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Тому сам по собі факт неповідомлення страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року № 6-284цс15, яка є обов'язковою для застосування відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, та така правова позиція до спірних правовідносин застосована судом першої інстанції правильно.
У письмових запереченнях відповідач стверджувала, що повідомила ПрАТ «СК «Статус» невідкладно після ДТП про настання страхового випадку та неодноразово відвідувала страховика з метою врегулювання виплати страхової суми потерпілій особі. Позивачем зазначені твердження відповідачки не спростовані, не надано доказів відсутності повідомлення про ДТП у день ДТП за допомогою телефонних засобів, журналу реєстрації заяв тощо. Колегія суддів звертає увагу, що зазначені докази зберігаються у страховика, та саме він має довести як факт неповідомлення про настання страхового випадку, так і факт необґрунтованої у зв'язку з неповідомленням страхової виплати.
За матеріалами справи судом першої інстанції правильно встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами; відповідачка, як особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності. Позивач визнав зазначений випадок страховим, добровільно сплатив страхове відшкодування. У страховому акті зазначено, що згідно повідомлення страхувальника подія сталася 31.08.2011 року під час руху заднім ходом, що спростовує твердження позивача про те, що відповідач взагалі не повідомляла про настання ДТП. Крім того, документи щодо розміру відшкодування та обставин настання страхового випадку знаходяться у ПрАТ «СК Грандвіс», у тому числі і щодо огляду автомобілів після ДТП.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що за вказаних обставин саме по собі не подання письмової заяви про настання страхового випадку не призвело до необгрунтової виплати страхового відшкодування, а відтак підстави для стягнення з відповідачки сплаченої суми страхового відшкодування в порядку регресу відсутні.
Доводи апеляційної скарги зводяться до аналізу різних правових позицій Верхового Суду України, проте не спростовують висновків суду першої інстанції за встановлених у даній справі обставин.
Виходячи з викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді