Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа №11сс/796/2744/2016 Головуючий в суді 1інстанції ОСОБА_1
Категорія ст. 170 КПК України Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
06 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року,
за участю прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року задоволено клопотання прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, ОСОБА_9 , накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_7 , а саме на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено ОСОБА_7 або будь-яким іншим особам за його дорученням відчужувати та розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном у відповідній частці.
Обґрунтовуючи таке рішення, слідчий суддя з урахуванням обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 368; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 240 КК України, а також, що санкція ч. 4 ст. 368 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна та може бути застосована до підозрюваного у випадку визнання його вини, з метою подальшого відшкодування збитків, спричинених державі, дійшов висновку про доцільність накладення арешту на майно, що належить підозрюваному.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно ОСОБА_7 скасувати як необґрунтовану. Вказує, що частина квартири, на яку накладено арешт придбана ОСОБА_7 у 2005 році та не може вважатися такою, що придбана за кошти, одержані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, дана квартира знаходиться у сільській місцевості та включена до переліку майна, яке не може бути конфісковане за вироком суду.
Крім того, захисник вважає, що під час розгляду клопотання порушені правила підсудності, оскільки місцезнаходженням органу досудового розслідування є Печерський район міста Києва.
У доповненнях до апеляційної скарги, захисник скаржиться на те, що слідчим суддею не була досліджена обґрунтованість висунутої ОСОБА_7 підозри, не враховано розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення адвоката, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому порядку Кримінальним процесуальним кодексом України позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає конфіскації, а також для забезпечення цивільного позову.
Згідно ст. 171 КПК України, слідчий має право, за погодженням з прокурором звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна із зазначенням підстав і мети та обґрунтування арешту; переліку і видів майна, що належить арештувати; документів, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні другого слідчого відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України перебуває кримінальне провадження № 42016000000001053 від 18.04.2016 року за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 225, ч. 4 ст 28; ч. 4 ст. 368; ч. 4 ст. 426-1; ч. 3 ст. 240, ч. 4 ст 28; ст. 198; ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст 240 КК України.
04.07.2016 року в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 240; ч. 1 ст. 255; ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 28 КК України.
05.07.2016 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 240; ч. 1 ст. 255; ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 28 КК України.
14.07.2016 року прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадження слідчого відділу управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт нерухомого майна, що на праві власності належить ОСОБА_7
15.07.2016 року ухвалою слідчого Голосіївського районного суду міста Києва клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на зазначене у ньому нерухоме майно, що належить ОСОБА_10 .
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна, між іншим, допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме та рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, в повній мірі були враховані обставини, з якими закон пов'язує застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження та обґрунтовано, з метою досягнення дієвості кримінального провадження накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_7 .
Так, обґрунтовуючи рішення про арешт майна, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, санкція за вчинення якого передбачає обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Доводи, наведені у клопотанні слідчого про необхідність арешту майна, зазначеного у ньому, а також наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, були доведені прокурором та знайшли своє підтвердження в судому засіданні.
Таким чином, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, вирішуючи питання про арешт майна ОСОБА_7 , врахував у відповідності до ст. 173 КПК України правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, наявність шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір якої буде встановлений комплексною судовою експертизою.
Наслідків арешту майна, що належить ОСОБА_7 на праві власності, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, слідчим суддею не встановлено.
Не встановлено таких наслідків при апеляційному перегляді рішення слідчого судді також колегією суддів.
Відповідно до ч. 12 ст. 170 КПК України, заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Як вбачається з резолютивної частини ухвали, накладаючи арешт на частину квартири, що перебуває у власності ОСОБА_7 , слідчий суддя дотримався вказаної норми закону та обмежив право власності підозрюваного виключно шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном.
Отже, доводи адвоката про неврахування слідчим суддею наслідків арешту на нерухоме майно ОСОБА_7 для інших осіб, не відповідають встановленим апеляційним судом обставинам.
Крім того, не заслуговують на увагу твердження апелянта про порушення при розгляді клопотання прокурора правил підсудності у зв'язку із місцезнаходженням органу досудового розслідування у Печерському районі міста Києва.
Так, згідно наказу Генерального прокурора України, ОСОБА_11 № 183 від 23.05.2016 року, місцем розташування органу досудового розслідування - другого слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України визначено адресу - м. Київ, вул. Антоновича, 114, що знаходиться у Голосіївському районі міста Києва.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись ст. ст. 117, 167 ч. 2, 170, 171, 173, 395 ч. 3, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, ОСОБА_9 , накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_7 , а саме на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено ОСОБА_7 або будь-яким іншим особам за його дорученням відчужувати та розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном у відповідній частці - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4