22 липня 2016 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду міста Києва Балацька Г.О. за участі:
особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення,
- ОСОБА_1 ,
прокурора Військової прокуратури Київського гарнізону - Стригуна М.А.,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2016 року відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, старшого майстра відділення регламенту та ремонту відділу обліку та експлуатації техніки спеціального зв'язку ВЧ НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає: АДРЕСА_2 , -
Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді адміністративного арешту з утримуванням на гауптвахті на строк 3 (три) доби.
Як указано в постанові, ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, черговим роти в ніч з 30 квітня 2016 року на 01 травня 2016 року, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 310, 312 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, недбало поставився до військової служби при виконанні обов'язків чергового, через несумлінне ставлення до них, що виразилось у тому, що він під час чергування порядок в роті й неухильне виконання розпорядку дня не забезпечив, у зв'язку з чим надав можливість військовослужбовцю строкової військової служби ОСОБА_2 самовільно залишити територію військової частини на автомобілі “УАЗ-З151”, в/н НОМЕР_2 , чим вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-15 КУпАП.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову скасувати за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим ухвалити нове рішення.
На обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 послався на те, що у час, коли військовослужбовець строкової військової служби старший солдат ОСОБА_2 вийшов з розташування роти забезпечення, приблизно о 1 год. 10 хв. 01 травня 2016 року, він- ОСОБА_1 , відповідно до Інструкції чергового роти, затвердженої командиром військової частини НОМЕР_1 , відпочивав (спав) з 1 год. 00 хв. по 5 год. 00 хв. попередньо передавши на час його відпочинку виконання своїх обов'язків днювальному роти солдату ОСОБА_3 , відповідно до абзацу 14 ст. 312 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, та Інструкції чергового роти, затвердженої командиром військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим не міг забезпечувати та не відповідав за порядок у роті і за неухильне виконання розпорядку дня в період з 1 год. 00 хв. по 5 год. 00 хв. 01 травня 2016 року, а тому не надавав можливості військовослужбовцю строкової військової служби ОСОБА_2 самовільно залишити територію військової частини на автомобілі “УАЗ-3151”, в/н НОМЕР_2 , та не вчинив недбале ставлення до військової служби, тобто адміністративне правопорушення передбачене ст. 172-15 КУпАП.
Окрім того, ОСОБА_1 вказав, що відповідно до ст. 15 КУпАП, ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, військовослужбовці, несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами, а за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) “Про результати службового розслідування” від 10 травня 2016 року № 38, за порушення вимог ст. 291, 310, 312 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вимог Інструкції чергового роти, затвердженої командиром військової частини НОМЕР_1 , на нього накладено дисциплінарне стягнення - оголошено догану та встановлено премію за травень 2016 року у зменшеному розмірі (знято премію у розмірі 40%).
Заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , який в повному обсязі підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора Військової прокуратури Київського гарнізону Стригуна М.А., що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, слід прийти до наступного висновку.
За змістом ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у вчиненні адміністративного правопорушення та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченими ст.ст. 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Ці вимоги закону судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не виконані, оскільки суд в постанові на доведеність винуватості останнього послався загалом лише на протокол про адміністративне правопорушення та зібрані по справі матеріали, не розкривши їх змісту, як і пояснень ОСОБА_1 , зокрема, щодо визнання ним своєї вини, як указано в постанові.
Проте, як указав ОСОБА_1 в поясненнях, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції, він у час, коли військовослужбовець строкової військової служби старший солдат ОСОБА_2 вийшов з розташування роти забезпечення, приблизно о 1 год. 10 хв. 01 травня 2016 року, відповідно до Інструкції чергового роти, затвердженої командиром військової частини НОМЕР_1 , відпочивав, а саме спав з 1 год. 00 хв. по 5 год. 00 хв. 01 травня 2016 року, попередньо передавши на час свого відпочинку виконання своїх обов'язків днювальному роти солдату ОСОБА_3 , відповідно до абз. 14 ст. 312 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, та Інструкції чергового роти, затвердженої командиром військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим не міг забезпечувати та не відповідав за порядок у роті і за неухильне виконання розпорядку дня в період з 1 год. 00 хв. по 5 год. 00 хв. 01 травня 2016 року, а тому і не надавав можливості військовослужбовцю строкової військової служби ОСОБА_2 самовільно залишити територію військової частини на автомобілі “УАЗ-3151”, в/н НОМЕР_2 , та не вчинив недбале ставлення до військової служби.
Дані пояснення ОСОБА_1 матеріалами справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного відносно останнього, та прокурором ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції не спростовані.
Яким чином під час відпочинку ОСОБА_1 повинен був забезпечити неухильне виконання розпорядку дня та надав можливість військовослужбовцю строкової військової служби ОСОБА_2 самовільно залишити територію військової частини на автомобілі “УАЗ-З151”, в/н НОМЕР_2 , - прокурор в суді апеляційної інстанції пояснити не зміг та таких обставин з матеріалів справи не вбачається.
Водночас слід вказати, що, згідно даних акту службового розслідування з метою встановлення причин та умов перебування водія-електрика автомобільного взводу роти забезпечення старшого солдата ОСОБА_2 01 травня 2016 року в громадському місці в стані алкогольного сп'яніння, затвердженого 10 травня 2016 року командиром військової частини НОМЕР_1 , було встановлено порушення ОСОБА_1 вимог ст.ст. 291, 310, 312 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вимог Інструкції чергового роти, затвердженої командиром частини НОМЕР_1 , у тому, що він не надав доповіді черговому військової частини НОМЕР_1 та/або командирові роти про те, що старший солдат ОСОБА_2 знаходився в стані алкогольного сп'яніння, за поганий контроль 30 квітня 2016 року за особовим складом під час прямування до їдальні та в самій їдальні на вечері, за що на нього накладено дисциплінарне стягнення - оголошена догана.
Тобто, службовим розслідуванням не встановлено невідповідності дій ОСОБА_1 . Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вимогам Інструкції чергового роти, які надали можливість військовослужбовцю строкової військової служби ОСОБА_2 самовільно залишити територію військової частини на автомобілі “УАЗ-З151”, в/н НОМЕР_2 .
Отже, виходячи з презумпції невинуватості, враховуючи викладене та беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б містили дані про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду першої інстанції, слід прийти до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим постанова місцевого суду підлягає скасуванню з закриттям провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 172-15 КУпАП скасувати.
Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, та провадження в справі закрити за відсутністю складу цього правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва Г.О.Балацька