21 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 120 161 001 000 063 16 від 20 травня 2016 року ОСОБА_5 , який брав участь у судовому провадженні, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2016 року,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 , -
Цією ухвалою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120 161 001 000 063 16 від 20.05.2016, - повернутий прокурору Київської місцевої прокуратури № 10.
На обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції послався на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_8 , за окремих обставин, вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України, але, водночас, формулювання обвинувачення в частині посилання на об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, не містить обов'язкового визначення чим супроводжувались дії, пов'язані з грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства.
А саме, обвинувачення не містить даних чи супроводжувались такі дії особливою зухвалістю чи винятком цинізмом і в чому саме це проявилось. При цьому згадані неузгодженості у змісті обвинувального акта також суперечать положенням п. [а] ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м Києва від 27.06.2016, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120 161 001 000 063 16 від 20.05.2016, повернутий прокурору Київської місцевої прокуратури № 10 для усунення недоліків, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладеним у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
На обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує, що висновок суду є безпідставним, оскільки, як убачається з формулювання обвинувачення, дії ОСОБА_8 висвітлені у послідовній формі, з описом протиправних дій останнього, що вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, з чого, на думку прокурора, можна зробити висновок, що будь-які протиріччя в обвинувальному акті щодо формулювання обвинувачення - відсутні.
При цьому прокурор посилається і на те, що у випадку встановлення невідповідностей між відомостями, які містить обвинувальний акт та встановленими фактичними обставинами провадження під час судового розгляду, Кримінальний процесуальний кодекс України надає можливість прокурору змінити обвинувачення у суді.
Потерпіла про час, день та місце розгляду провадження повідомлена належним чином.
Її неявка в судове засідання суду апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, пояснення обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору законним і обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Процедура складення обвинувального акта регламентована ст. 291 КПК України.
Як указують приписи ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості, перелік яких є вичерпним.
Зокрема, п. 5 даного закону вказує, що обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору Київській місцевій прокуратурі № 10, суд першої інстанції послався на те, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні всупереч вказаній нормі процесуального закону - п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України містить суперечності та протиріччя в формулюванні обвинуваченні в частині посилання на об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, що чітко визначена диспозицією даного матеріального закону.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, не вбачаючи обставин, на які послався прокурор в апеляційній скарзі, а саме, що протиправні дії ОСОБА_8 в обвинувальному акті при викладені формулювання обвинувачення, яке фактично відтворює і викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення та знайшло своє відображення в правовій кваліфікації, - містить дані чи супроводжувались дії ОСОБА_8 особливою зухвалістю чи винятком цинізмом і в чому саме це проявилось.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що у випадку встановлення невідповідностей між відомостями, які містить обвинувальний акт та встановленими фактичними обставинами провадження, прокурор може змінити обвинувачення в суді першої інстанції, суперечать положенням п. [а] ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
А тому, суд першої інстанції прийшов до ґрунтовного висновку про необхідність повернення обвинувального акта прокурору для усунення зазначеного недоліку, що в подальшому, на переконання колегії суддів, може бути перешкодою на розгляд кримінального провадження у найкоротший строк в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України за клопотанням сторони провадження, у тому числі і обвинуваченого, порушуючи його права.
З урахуванням викладеного апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , який брав участь у судовому провадженні, залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2016 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 120 161 001 000 063 16 від 20 травня 2016 року щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 294 КК України, повернутий прокурору Київської місцевої прокуратури № 10 м. Києва - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3