20 липня 2016 року справа № 823/700/16
12 год. 20 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Авраменко М.В.,
за участю:
позивача - не з'явився,
представників відповідачів та третьої особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Черкаської області, головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 подала позов, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність апеляційного суду Черкаської області в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 по 28 березня 2015 року включно відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про прокуратуру”, та за період з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року включно відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” в редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”;
- визнати протиправними дії апеляційного суду Черкаської області щодо відмови в перерахуванні та виплаті ОСОБА_1, за заявою від 19.04.2016 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 по 28 березня 2015 року включно відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про прокуратуру”, та за період з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року включно відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” в редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”;
- стягнути з апеляційного суду Черкаської області (код ЄДРПОУ 02894214) на користь ОСОБА_1 (р/р 26258008859004 в УкрСиббанку) різницю між перерахованою і виплаченою заробітною платою за період з 26 жовтня 2014 по 08 вересня 2015 року включно відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про прокуратуру” та абзацу другого частини першої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” в редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” в повному обсязі з урахуванням усіх виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за вислугу років, надбавка за високі досягнення, щомісячна премія за особистий трудовий внесок у загальні результати роботи, індексація заробітку, лікарняні, відпускні, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб та ін.), що становить 92094,24 грн згідно наданого розрахунку, без урахування утриманого прибуткового податку, а саме: за жовтень 2014 (з 26 по 31) - 1181,78 грн; за листопад 2014 - 2575,34 грн; за грудень 2014 - 17673,07 грн; за січень 2015 - 7356,51 грн; за лютий 2015 - 1818,69 грн; за березень 2015 - 5912,45 грн; за квітень 2015 - 6479,61 грн; за травень 2015 - 3584,92 грн; за червень 2015 - 18799,71 грн; за липень 2015 - 8193,85 грн; за серпень 2015 - 3542,36 грн шляхом безспірного списання коштів головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області з рахунку апеляційного суду Черкаської області;
- зобов'язати головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області здійснити безспірне списання коштів в сумі 79323 гривні 86 копійки з рахунку апеляційного суду Черкаської області на рахунок ОСОБА_1 відкритий в УкрСиббанку № 26258008859004.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у період з 26 жовтня 2014 року по 31 серпня 2015 року її заробітна плата нараховувалася виходячи з посадового окладу 1218 грн, з 01 вересня 2015 року по 08 вересня 2015 року у розмірі 1379 грн, що не відповідає вимогам абзацу другого частини першої статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про прокуратуру” та абзацу другого частини першої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” в редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, оскільки наведені норми законодавства передбачали, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Позивач зверталася до апеляційного суду Черкаської області із заявою про здійснення перерахунку та виплати заробітної плати відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про прокуратуру” та абзацу другого частини першої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” в редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, однак на цю заяву надана відповідь, що правові підстави для здійснення перерахунку та виплати заробітної плати відсутні.
Позивач вважає, що апеляційний суд Черкаської області в добровільному порядку відмовився перерахувати та виплатити їй відповідні кошти, а тому їх необхідно стягнути шляхом безспірного списання з рахунку вказаного суду, поклавши обов'язок безспірного списання на головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області.
Додатково в адміністративному позові позивач просила провести розгляд справи без її участі.
В письмових запереченнях на адміністративний позов апеляційний суд Черкаської області просив в його задоволенні відмовити, зазначивши при цьому, що кошторисом суду не передбачено виплату коштів, на яких наполягає позивач, і суд не є розпорядником таких коштів.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансування забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України, а тому стягнення коштів з апеляційного суду Черкаської області без попереднього їх перерахування розпорядником коштів призведе до порушення фінансової дисципліни та нецільового використання бюджетних коштів, що має наслідком притягнення винних осіб до відповідальності згідно з законом.
18 липня 2016 року апеляційний суд Черкаської області подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
В письмових запереченнях на адміністративний позов головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області просило відмовити в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області здійснити безспірне списання коштів з рахунку апеляційного суду Черкаської області на рахунок позивача, зазначивши при цьому, що для здійснення безспірного списання органами казначейства коштів з рахунків боржника достатньо рішення про стягнення таких коштів на користь стягувача при умові, що боржник має відкриті рахунки в органах казначейства, а тому в застосуванні додаткового примусу немає необхідності.
В решті позовних вимог головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області просило прийняти законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
Представник Державної судової адміністрації України, належним чином повідомленої про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, заява про розгляд справи без участі представника в матеріалах справи відсутня.
Повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19 травня 2010 року призначена на посаду секретаря судового засідання апеляційного суду Черкаської області, яку також займає станом на час прийняття постанови. Одночасно з призначенням позивача на посаду їй присвоєний 13 ранг державного службовця в межах шостої категорії посад.
В період з 26 жовтня 2014 року по 31 серпня 2015 року заробітна плата позивача нараховувалася виходячи з посадового окладу 1218 грн, з 01 вересня 2015 року по 08 вересня 2015 року у розмірі 1379 грн.
20 квітня 2016 року позивач звернулася до апеляційного суду Черкаської області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за вищевказаний період відповідно до статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (в редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”) в повному обсязі з урахуванням всіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).
Листом від 10.05.2016 № 10647/16-Вих/04-18/16 апеляційний суд Черкаської області повідомив позивача, що підвищення посадових окладів працівників апарату судів відбулося з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 644, тобто з 09.09.2015, а до того були чинними розміри посадових окладів, що визначалися додатками 45-47 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268.
Відповідно до положень статей 145, 148 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” Державна судова адміністрація України здійснює фінансове забезпечення діяльності, зокрема, апеляційного суду Черкаської області, який не є головним розпорядником бюджетних коштів.
Оскільки кошторисом апеляційного суду Черкаської області видатки на 2016 рік на перерахунок і виплату заробітної плати працівникам апарату суду відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про прокуратуру” та абзацу другого частини першої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” в редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” не передбачені, то і правові підстави для такого перерахунку і виплати заробітної плати відсутні.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (в редакції чинній до 26 жовтня 2014 року) було встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а саме, доповнено абзацом другим яким передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Згідно підпункту 2 пункту 13 розділу XIIІ Закону України “Про прокуратуру” Кабінету Міністрів України доручено у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.
Законом України “Про забезпечення права на справедливий суд”, який набрав чинності 28 березня 2015 року, затверджено нову редакцію Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Відповідно цієї редакції матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються статтею 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, відповідно до вимог якої встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.
Відповідно до частин 7, 8 статті 33 Закону України “Про державну службу” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Такі ж положення закріплені частиною другою статті 8 Закону України “Про оплату праці” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону України “Про оплату праці”).
За правилами статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції з 28 березня 2015 року.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268, зокрема додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону України “Про прокуратуру” та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону України “Про судоустрій і статус суддів” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Враховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а Законами України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” та “Про Державний бюджет України на 2015 рік” видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, апеляційний суд Черкаської області не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 липня 20146 року у справі № 820/4648/15.
За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності апеляційного суду Черкаської області в частині не нарахування та невиплати позивачеві заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 по 28 березня 2015 року включно відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про прокуратуру”, та за період з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року включно відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” в редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, а також про визнання протиправними дій апеляційного суду Черкаської області щодо відмови в перерахуванні та виплаті позивачеві за її заявою від 19.04.2016 заробітної плати за наведений період є необґрунтованими та такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Інші позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки вини є похідними від вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності апеляційного суду Черкаської області, в задоволенні яких суд відмовив.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.О. Гаврилюк
Постанова складена у повному обсязі 25.07.2016.