Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
29 вересня 2016 р. №820/4355/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Полях Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Луі до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Головне Управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Позивач, ОСОБА_1 Луі, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.06.2016 р. №5678-1305.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про наявність підстав для нарахування земельного податку є безпідставними, оскільки за даними земельного кадастру, які оприлюднені на офіційному сайті "Публічна кадастрова карта України", за адресою, де розташовані належні позивачу нежитлові приміщення, відсутня сформована земельна ділянка, що робить неможливим визначення площі на якій розташована будівля та площі прибудинкової території, за яку також здійснюється нарахування земельного податку. При визначенні податкового зобов'язання контролюючим органом допущена арифметична помилка, оскільки позивачу належить частка в групі приміщень на першому поверсі 3802/10000, загальна площа приміщень 151,0 кв.м, однак податковим органом нараховано земельний податок на площу земельної ділянки в розмірі 95,33 кв.м, у той час як 3802/10000 площі від розміру 151 кв.м становить 57,41 кв.м. На підставі викладеного просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представник позивача у судове не прибув, про дату, час, місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час, місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, жодних клопотань, заперечень чи заяв не надавав.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час, місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. В письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що станом на сьогоднішній день державна реєстрація земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Софіївська, 25, тобто внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера, в порядку, встановленому чинним законодавством, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві, не здійснювалась. У письмових поясненнях третя особа просила розглядати справу без участі її представників.
Враховуючи положення ст.ст. 122, 128 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників сторін у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі документів.
Відповідно до положень ч.1 статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 Луї ОСОБА_2, є власником 3802/10000 групи приміщень, розташованих на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі за адресою місто Київ, вулиця Софіївська, 25.
Відповідно до відомостей, наданих Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві у письмових поясненнях, станом на 07 вересня 2016 року державна реєстрація земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Софіївська, 25, тобто внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера не здійснювалась.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Постанови Кабінету міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до п. 4 Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011р. №1386, Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:
Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.
У відповідності зі ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно з ч. 3 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно з ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.
У відповідності зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Відповідно до пп.14.1.74. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.
Суд зазначає, що з вищенаведених норм права вбачається, що для ідентифікації конкретної земельної ділянки необхідно визначити її межі, місце розташування, цільове (господарське) призначення та визначити права щодо неї. Ця інформація обов'язково повинна бути зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Відсутність такої інформації про земельну ділянку унеможливлює проведення будь-яких нарахувань за користування нею.
Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Згідно з ч. 1 ст. 36 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів; ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.
Відповідно до ч.2 ст. 36 цього ж Закону, відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки.
Єдиною підставою для нарахування земельного податку у відповідності до п. 286.1 ст. 286 ПК України є дані державного земельного кадастру.
Судом встановлено, і це підтверджується поясненнями третьої сторони, а також наявними доказами справи, що відомості про земельну ділянку за адресою м. Київ, вул. Софіївська, 25 до державного земельного кадастру не вносились. Також доказом цього є дані Публічної кадастрової карти України, відповідно до яких відомості про земельну ділянку за адресою м. Київ, вул. Софіївська, 25 в державному земельному кадастрі відсутні.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення - рішення від 23.06.2016 р. №5678-1305 - скасуванню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 Луі до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Головне Управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.06.2016 р. №5678-1305.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 Луі (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 823,54 грн. (вісімсот двадцять три) грн. 54 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Полях Н.А.