23 вересня 2016 року м.Житомир справа № 806/787/16
категорія 5.1.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шуляк Л.А.,
секретар судового засідання Халімончук С.С.,
за участю: представника позивача Білого В.Л.,
представника відповідача Цимбалюка В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шкірзавод "Велес" про застосування заходів реагування,
встановив:
Державна екологічна інспекції у Житомирській області звернулась до суду з позовом, в якому просить застосувати заходи реагування до ТОВ "Шкірзавод "Велес" шляхом часткової зупинки, а саме забороною здійснення скидів неочищених стічних вод без будь-якої очистки за відсутності дозволу на спецводокористування ТОВ"Шкірзавод "Велес".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною екологічною інспекцією у Житомирській області за згодою Державної екологічної інспекції України було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства суб'єктом господарювання ТОВ "Шкірзавод "Велес". В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Шкірзавод "Велес" відводяться стічні води від господарської діяльності у каналізаційну мережу за відсутності очисних споруд попередньої очистки, що запобігають забрудненню та засміченню вод та не здійснюється лабораторний контроль за якістю стоків, які відводяться у каналізаційну мережу ТОВ"КЕС" по всім випускам з кожного етапу виробничого процесу. Такими діями підприємством допущено порушення вимог п.3 ст.44, ст.70, ст.95 Водного кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що у підприємства наявний діючий дозвіл на спецводокористування, скид стічних вод здійснюється після попередньої очистки у каналізаційну мережу ТОВ"КЕС" на підставі укладеного договору від 01.01.2015 і у разі перевищення лімітів граничнодопустимих концентрацій забруднень підприємство сплачує плату за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням. Відповідно до умов договору лабораторний контроль за якістю стоків, які відводяться у каналізаційну мережу, здійснює ТОВ"КЕС".
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (Закон № 877).
Відповідно до статті 1 Закону №877 державний нагляд (контроль) - державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відповідно до ч.1 ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин; внесення в установленому порядку до органів державної влади та органів місцевого самоврядування вимог щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах;
Відповідно до п.7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011 Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).
Згідно п. 4 Положення №454/2011 Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами, зокрема: б) законодавства про використання та охорону земель щодо, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; г) законодавства про охорону атмосферного повітря щодо, у т.ч., наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин; м) законодавства про поводження з відходами щодо, у т.ч., дотримання вимог виданих дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів; н) законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.
Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження (підпункт 6.4 пункту 6 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі).
Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією Житомирської області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Шкірзавод "Велес" на підставі згоди Державної екологічної інспекції №2/2-340 від 06.10.2015, наказу №59-П від 16.11.2015 та направлення №185 від 17.11.2015, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "Шкірзавод "Велес" (а.с.9-17).
Як вбачається з акту, в ході проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, серед іншого, встановлено, що ТОВ "Шкірзавод "Велес" відводяться стічні води від господарської діяльності у каналізаційну мережу за відсутності очисних споруд попередньої очистки, що запобігають забрудненню та засміченню вод та не здійснюється лабораторний контроль за якістю стоків, які відводяться у каналізаційну мережу ТОВ"КЕС" по всім випускам з кожного етапу виробничого процесу. Інші порушення, зафіксовані у акті, згідно пояснень представника позивача, усунуто в ході судового розгляду.
На підставі вищезазначеного акту перевірки Держекоінспекцією у Житомирській області 01.12.2015 складено припис №32/5 (а.с.25), в якому зобов'язано позивача усунути вказані недоліки.
12.04.2016 Держекоінспекцією у Житомирській області проведено позапланову перевірку виконання вимог зазначеного припису, в ході проведення якої встановлено, що з шести пунктів припису не виконано пункти №1,5 та не надано інформацію по пункту №4 (акт, а.с.18-24).
Такими діями, за висновком позивача, підприємством допущено порушення вимог п.3 ст.44, ст.70, ст.95 Водного кодексу України та враховуючи, що раніше прийняті заходи адміністративного впливу не призвели до усунення порушень вимог чинного законодавства, зокрема скид стічних вод продовжується, який в свою чергу призводить до послідуючого забруднення водного об'єкта, відповідач просить застосувати заходи реагування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ст.41 Водного кодексу України скидання у водні об'єкти речовин, для яких не встановлено нормативи екологічної безпеки водокористування та нормативи гранично допустимого скидання, забороняється.
Скидання таких речовин у виняткових випадках може бути дозволено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузях рибного господарства та рибної промисловості, за умови, що протягом встановленого ними періоду ці нормативи будуть розроблені та затверджені.
Замовниками на розробку нормативів екологічної безпеки водокористування та нормативів гранично допустимого скидання цих речовин є водокористувачі, які здійснюють їх скидання.
Порядком розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 р. №1100 визначено основні вимоги до нормування гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин, які утворюються в процесі виробничої діяльності водокористувачів.
Згідно п.17 цього Порядку нормативи ГДС затверджуються органами, уповноваженими видавати дозвіл на спеціальне водокористування, одночасно з видачею дозволу на спеціальне водокористування.
Відповідно до вимог п.3 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
Відповідно до ст.70 ВК України скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Проаналізувавши наведені норми, суд приходить до висновку, що у разі скидання у водні об'єкти стічних вод, нормативи ГДС для такого водокористувача затверджуються одночасно з видачею дозволу на спеціальне водокористування.
Як встановлено судом, у ТОВ "Шкірзавод "Велес" наявний дозвіл на спеціальне водокористування з терміном дії з 19.03.2015 по 19.03.2020 №225-Д у п.5 якого вказано, що скид стічних вод від виробничих та господарсько-побутових потреб підприємства здійснюється на очисні споруди ТОВ "Комплекс екологічних споруд" згідно договору. Також вказано, що очисні споруди відсутні. Скид стічних вод у водний об'єкт відсутній, гранично допустимий скид (ГДС) речовин із стічними водами у водний об'єкт відсутній.
Згідно із умовами договору №515 від 01.01.2015 ТОВ "Шкірзавод"Велес" (замовник) передає, а ТОВ "Комплекс екологічних споруд" (виконавець) приймає на свої очисні споруди повної біологічної очистки і очищає каналізаційні стічні води замовника.
Відповідно до п.3.2 договору лабораторний контроль за якістю стоків, які відводяться у каналізаційну мережу, здійснює ТОВ"КЕС".
Отже, ТОВ "Шкірзавод "Велес" не здійснює скид стічних вод безпосередньо у водний об'єкт, такі води скидаються на очисні споруди ТОВ"КЕС", яке здійснює очистку цих вод, нормативи ГДС у дозволі на спеціальне водокористування ТОВ "Шкірзавод "Велес" не встановлювались, а тому твердження позивача про порушення відповідачем п.3 ст.44, ст.70, ст.95 Водного кодексу України (щодо недотримання встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водний об'єкт) не відповідає дійсним обставинам справи.
Представник позивача в судовому засіданні зазначав про те, що ТОВ "Шкірзавод "Велес" у зв'язку із нездійсненням попередньої очистки стічних вод порушено нормативи гранично допустимих концентрацій забруднень стічних вод, що скидаються товариством у очисні споруди ТОВ"КЕС", які передбачено договором №515 від 01.01.2015.
Надаючи оцінку цьому твердженню, суд враховує, що згідно із п.2.1 договору №515 від 01.01.2015 передбачено, що виконавець зобов'язується протягом дії договору приймати на свої очисні споруди стічні води замовника згідно з Правилами прийому стічних вод м.Бердичева в кількості 244 куб.м. на добу з концентраціями забруднень, що не перевищують граничнодопустимі концентрації (ГДК) (відповідно до таблиці).
Як вбачається із виписок з хіманалізу стічних вод, відібраних для випробувань водокористувача ТОВ "Шкірзавод "Велес" (а.с.76-80), відповідачем дійсно допускались перевищення рівня вмісту забруднюючих речовин стічних вод.
Водночас, п.4.1 вказаного договору передбачено, що при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах замовника, які скидаються в каналізаційну систему очисних споруд виконавця, порівняно із зазначеними в п.2.1 цього договору, замовник сплачує виконавцю плату за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням, яка нараховується відповідно до розділу 3 Інструкції "Про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів", затвердженої наказом Держбуду України від 19.02.2002 №37, а також згідно з Правилами прийому стічних вод м.Бердичева.
Відповідачем надано докази сплати ТОВ"КЕС" плати за перевищення рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах за серпень 2016, інших розрахунків для здійснення вказаної плати від ТОВ"КЕС" до ТОВ "Шкірзавод "Велес" не надходило.
Отже, між ТОВ"КЕС" та ТОВ "Шкірзавод "Велес" існують договірні відносини і у разі невиконання однією із сторін умов укладеного договору, інша сторона має нести відповідальність саме згідно цього договору. При цьому, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням природоохоронного законодавства, а не належним виконанням договірних зобов'язань.
Також представник позивача, обґрунтовуючи твердження про обов'язок відповідача здійснювати попередню очистку стічних вод, посилався на Правила прийому стічних вод м.Бердичева, зокрема п.2.1.5, яким передбачено, що МКП"Бердичівводоканал" і ТОВ"КЕС" мають право вимагати від підприємств будівництва локальних очисних споруд при систематичному скиді понаднормативних забруднень. Слід зазначити, що даними Правилами передбачено право МКП"Бердичівводоканал" і ТОВ"КЕС" відмовляти у прийманні стічних вод або обмеження їх скиду у разі невиконання підприємствами цих Правил, тобто встановлено заходи впливу, які мають застосовувати вказані суб'єкти.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для вжиття заходів реагування до відповідача.
Крім того, суд звертає увагу, що Державна екологічна інспекції у Житомирській області звернулась до суду з позовом про застосування заходів реагування до ТОВ "Шкірзавод "Велес" шляхом часткової зупинки, а саме забороною здійснення скидів неочищених стічних вод без будь-якої очистки за відсутності дозволу на спецводокористування ТОВ"Шкірзавод "Велес". Водночас, як зазначалось вище, у ТОВ "Шкірзавод "Велес" наявний діючий дозвіл на спецводокористування, а тому позовна вимога з таким формулюванням не може бути задоволена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства щодо захисту інтересів осіб від порушень з боку органів державної влади та з огляду на положення ст. ст. 71, 72 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на позивача.
Держекоінспекцією у Житомирській області не доведено правомірності звернення з позовом до суду та наявність підстав для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст постанови виготовлено: 29 вересня 2016 р.