08 вересня 2016 р.Справа №804/4739/16
15 год. 00 хвил.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретарі судового засіданняОСОБА_2
за участю представників: позивача відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
26 липня 2016 року ОСОБА_5 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2016 року №10286-15, винесеного Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року провадження у справі було зупинено для надання додаткових документів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що:
- позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивач не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки, на підставі якої відповідач нарахував земельний податок з фізичних осіб;
- між ОСОБА_5 та органом місцевого самоврядування м. Дніпропетровська не укладено жодного договору оренди земельної ділянки, позивач не є власником будь-яких земельних ділянок, не є постійним користувачем земельної ділянки площею 3408 га, а є лише користувачем земельної ділянки площею 1028 га, яка розташована під належним ОСОБА_5 на праві приватної власності будівлями та спорудами, решта ж площі земельної ділянки не використовується;
- позивач погоджується із частковою сплатою за користування землею, фактично зайнятою частиною будівель та споруд.
Від представника відповідача надійшли письмові заперечення з наступним обґрунтуванням:
- особа має сплачувати земельний податок, який вираховується контролюючим органом з урахуванням площі земельної ділянки під належними їй будівлями та спорудами з урахуванням прибудинкової території, належної кожному з таких осіб та встановленої для даної ділянки нормативно-грошової оцінки;
- згідно з Технічним паспортом на виробничий будинок по вул. Берегова, 1, м. Дніпропетровськ (розмір частки власності за позивачем 1/2) загальна площа земельної ділянки - 3408 кв.м, тобто під будівлями, які належать на праві власності ОСОБА_5, знаходиться земельна ділянка площею 1704 кв.м, а тому посилання представника позивача на те, що він повинен сплачувати земельний податок лише за площу 1028 кв.м суперечить законодавству.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2016 року ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області відносно фізичної особи ОСОБА_5 прийнято податкове повідомлення-рішення №19288-1303, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» на загальну суму 21163,42 грн.
Підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення слугували наступні обставини.
ОСОБА_5 є власником 1/2 частини нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 1, згідно договору дарування від 25.10.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 (а.с.29).
16 листопада 2004 року КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» прийнято рішення про реєстрацію права власності на 1/2 (одну другу) частини нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 1, за власником - ОСОБА_5, про що свідчить ОСОБА_6 №5461822 про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.30).
Згідно з планом земельної ділянки в Технічному паспорті на виробничий будинок (нежитлові будівлі та споруди) по вул. Берегова, 1 м. Дніпропетровська (розмір частки власності за ОСОБА_5 - 1/2) загальна площа земельної ділянки по вул. Берегова, 1 м. Дніпропетровська 3408 кв.м, з них під будинком, господарськими будівлями та спорудами усього 2056 кв.м: 1827,5 кв.м - під будинком та 228,5 кв.м - під господарськими будівлями та спорудами (а.с.17-28).
У зв'язку з тим, що позивач набула право власності на споруду та до неї перейшло право користування на земельну ділянку, на якій розташована споруда, ОСОБА_5 зроблено розрахунок земельного податку, виходячи з площі тієї земельної ділянки, яка розташована під належними позивачці будівлями та спорудами, тобто виходячи з 1028 кв.м (2056 кв.м * 1/2 - належна позивачці частка будівель, споруд), що підлягає сплаті у розмірі 12767,60 грн.
Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення та розраховуючи суму земельного податку, відповідач виходив з загальної площі земельної ділянки, що дорівнює 3408 кв.м та за формулою вирахування відповідної частки позивачки - 1/2 (1704 кв.м), установленої грошової оцінки 1 кв.м від 26.04.2016 року - 1655,98, розміру плати за землю, установленого відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року - 1%*0,75, визначив, що плата за землю складає для ОСОБА_5 - 21163,42 грн. (а.с.6).
Вирішуючи спір щодо вірного обчислення земельного податку, виходячи з площі земельної ділянки, яка підлягає обчисленню у разі набуття права власності на будівлі та споруди, що розташовані на ній, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платником податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Статтею 270 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (стаття 287 Податкового кодексу України).
Положеннями пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Згідно з частиною 2 статті 120 Земельного Кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Таким чином, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Така правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України №К-41900/10 від 04.07.2013 року, на яку посилається позивач та яка не спростовується відповідачем.
Проте, суть спору полягає у правомірності включення до розрахунку земельного податку земель, незайнятих відповідними спорудами та які є прилеглими до будівель, які на праві власності перейшли до позивача.
Суд звертає увагу на те, що умовами договору дарування нежитлових приміщень по вул. Берегова, 1 у м. Дніпропетровську, укладеного 25.10.2004 року, не визначено розміру земельної ділянки, на якій розміщені споруди за вказаною адресою.
Статтею 377 Цивільного кодексу України, яка діяла на час укладання договору дарування від 25.10.2004 року, було визначено, що якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Наведеною нормою встановлено, що до позивачки згідно договору дарування нежитлових приміщень по вул. Берегова, 1 у м. Дніпропетровську, укладеного 25.10.2004 року, перейшло право власності на 1/2 частину нежитлових будівель за вказаною адресою, 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташовані належні на праві власності нежитлові будівлі та на 1/2 частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Згідно з планом земельної ділянки виробничого будинку по вул. Берегова, 1, що є складовою частиною Технічного паспорту на виробничий будинок по вул. Берегова, 1 у м. Дніпропетровську, площа земельної ділянки складає 3408 кв.м (а.с.18).
Під будівлями та спорудами знаходиться 2056 кв.м, під дорожнім (твердим) покриттям 58,20 кв.м, разом 2114,20 кв.м. Отже, під обслуговування будівлі згідно плану земельної ділянки виділено 1293,80 кв.м.
Суд зазначає, що нерухоме майно не є єдиною цільною спорудою, а складається із адміністративно-побутового корпусу, цеху, двох прибудов, зерносховища, двох сушильних камер, ангару, сторожки, трьох навісів, трьох воріт, силосу та чотирьох огорож, що виокремлюють зайняту комплексом будівель та споруд земельну ділянку (а.с.28).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що планом земельної ділянки чітко та мінімально до будівельних норм визначено зайняту вказаним майном земельну ділянку, загальною площею 3408 кв.м, яка є необхідною для обслуговування нерухомого майна.
Таким чином, із врахуванням того, що в натурі частки під будівлями, які належать позивачу, не виділені, та співвласники користуються майном без їх виділення є правомірним висновок контролюючого органу, що у фактичному користуванні платника податків знаходиться земельна ділянка площею 1704 кв.м (3408*1/2).
Тобто, на праві приватної власності до позивачки згідно договору дарування нежитлових приміщень по вул. Берегова, 1 у м. Дніпропетровську, укладеного 25.10.2004 року, у користування перейшла 1/2 частина земельної ділянки, що складає 1704 кв.м.
Інших документів з визначенням іншого розрахунку земельної ділянки суду не надано, наявність їх не встановлена, позивачу не надано право самостійної зміни розміру земельної ділянки без укладення відповідних документів із затвердженням нового розміру земельної ділянки, що перебуває у власності позивача, у зв'язку з набуттям права власності на будівлі та споруди, що знаходяться на ній.
Порядок обчислення податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох фізичних осіб встановлений пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, яким також визначено, що податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб - у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Аналізуючи викладене, особа має сплачувати земельний податок, який вираховується контролюючим органом з урахуванням площі земельної ділянки під належними їх будівлями та спорудами з урахуванням прибудинкової території, належної кожної з таких осіб та встановленої для даної ділянки нормативно-грошової оцінки.
Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.11.2015 року №К/800/33236/15 (номер справи №804/6/15) за аналогічним позовом ОСОБА_7 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов'язання з земельного податку за 2014 рік.
Наведеними законодавчими нормами, позицією Вищого адміністративного суду України та обставинами справи встановлено, що земельний податок позивача має розраховуватись, виходячи з урахування земельної ділянки, розмір якої визначено Технічним паспортом на виробничий будинок по вул. Берегова,1 у м. Дніпропетровську та який дорівнює 1704 кв.м (3408 кв.м*1/2), складається з земельної ділянки, розташованої під нежитловими спорудами, належними позивачці на праві власності, які складають 1028 кв.м та прибудинкової території або частиною земельної ділянки, необхідної для обслуговування вказаних нежитлових споруд, які складають - 676 кв.м.
З метою отримання нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_5, відповідачем направлено запит від 12.02.2016 року №2669/10/04-61-175 до Управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області.
Відповіддю від 26.04.2016 року №8-411-02-1488/2-16 зазначено, що у разі використання земельної ділянки по вул. Берегова, 1 для промисловості, нормативно-грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки буде складати 1655,98 грн.(а.с.39).
Підпунктом 1.3.3.6 пункту 1.3 Додатка №2 до Рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «По місцеві податки і збори на території міста» визначена ставка земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, об'єктів виробничої та будівельної сфери діяльності - 0,75% від нормативною грошової оцінки землі.
Зазначені дані були використані відповідачем під час здійснення розрахунку земельного податку, визначеного податковим повідомленням-рішенням №19288-1303 від 14.06.2016 року на суму 21163,42 грн. (1704 кв.м*1655,98 грн.*1%*0,75).
Таким чином, при перевірці підстав прийняття та правильності розрахунку податкового повідомлення-рішення №19288-1303 від 14.06.2016 року, судом не встановлено порушень чинного законодавства України в діях Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, а тому вказане податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.
Суд критично ставиться до посилання представника позивача на зазначену вище ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10.11.2015 року №К/800/33236/15 (справа №804/6/15) за аналогічним позовом ОСОБА_7 та зазначає, що відповідно до обставин вказаної справи та підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не було використано дані Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку частки земельної ділянки по вул. Береговій, 1 у м. Дніпропетровську, тобто під належними саме ОСОБА_7 будівлями та спорудами. Крім того, відомості з Державного земельного кадастру, датовані 05.05.2006 року за вих. №7006, були помилково застосовані, оскільки інформація в них була дійсна лише протягом 2006 року.
В справі №804/6/15 скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо обчислення земельного податку, які не мають місце у даній розглянутій справі, а тому вказана ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.11.2015 року №К/800/33236/15 (справа №804/6/15) не є належним та достатнім доказом правомірності позиції позивача з огляду на різні обставин справи.
Отже, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
До аналогічного висновку суд дійшов у справі №804/4416/16.
Судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 19 вересня 2016 року.
Суддя ОСОБА_1