26 вересня 2016 р. справа № 804/6204/16
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2013 р. № НОМЕР_1, від 20.05.2014 р. № 2017-15, від 19.05.2015 р. № 919-17, -
22 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.04.2013 р. № НОМЕР_1, від 20.05.2014 р. № 2017-15, від 19.05.2015 р. № 919-17.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує: чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку поважними), чи відповідає позовна заява вимогам ст. 106 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та поданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Крім того, ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
З позовної заяви вбачається, що позивачем, зокрема, оскаржується податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.04.2013 р., тобто, рішення суб'єкта владних повноважень, яке винесене раніше, ніж за 1095 днів до моменту звернення позивача з цим позовом до суду.
З цього приводу у позовній заяви зазначено, що позивач у січні 2012 року позбавився права власності на об'єкт торгівлі, що розташований на земельній ділянці по вул. Алтайська, 26 у м. Дніпропетровську, орендна плата за користування якою є предметом спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема, № НОМЕР_1 від 30.04.2013 р., у зв'язку з чим він не був повідомлений та не мав можливості оскаржити зазначене повідомлення-рішення протягом встановленого законом строку.
При цьому, позивачем до матеріалів позову не долучено доказів на підтвердження факту відчуження ним об'єкту нерухомого майна (магазину), яке знаходиться на земельній ділянці по вул. Алтайська, 26, щодо якої відповідачем нараховано оскаржуване податкове зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб», а також доказів його звернення до місцевих органів влади про вилучення із землекористування зазначеної земельної ділянки, на які міститься посилання в позовній заяві.
У зв'язку з чим, позивачу необхідно долучити зазначені документи, а також інші можливі докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в зазначеній вище частині позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення цих недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.
Позивачу надати строк до 20 жовтня 2016 року для усунення вказаних недоліків позовної заяви, а саме: долучення зазначених в ухвалі документів як доказів на підтвердження обґрунтування предмету позову та поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду (в частині позовних вимог про оскарження рішення від 30.04.2013 р. № НОМЕР_1).
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі невиконання вимог ухвали суду і неусунення недоліків до вказаного строку, позовна заява буде вважатися неподаною, і повертається особі, яка її подала.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В. В. Чорна