Провадження №2/760/4324/16
Справа №760/9721/16-ц
14 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Усатової І.А.
за участю секретаря - Здорик Л.В.
розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом, який просив задовольнити, з підстав зазначених в позовній заяві, та вказав, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № CL 108758 від 14 липня 2009 року та станом на 29 квітня 2014 року, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, становить 44 207,22 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 35 916, 57 грн., заборгованості по відсоткам - 7 962, 27 грн., штрафів - 328,38 грн.
10.06.2016 ухвалою судді відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду.
04.07.2016 представником позивача до суду була подана заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
07.07.2016 та 14.09.2016 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином відповідно до вимог ст. 74, 75, 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України.
Виходячи з цього та вимог ст. 77 ЦПК України суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
14 липня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL 108758, відповідно до додатку №1 якого відповідачу надано кредит у розмірі 51 948, 94 грн., із застосуванням базової відсоткової ставки у розмірі 39 % річних, зі строком повернення не пізніше 15.06.2017 (а.с. 5-16).
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит в розмірі 51 948, 94 грн. (а.с. 17)
Однак, в порушення умов договору в частині обов'язку забезпечувати погашення грошових зобов'язань згідно графіку погашення кредиту відповідач належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього виникло прострочене зобов'язання з погашення кредиту.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у нього станом на 29.04.2014, виникла заборгованість у розмірі 44 207,22 грн. (а.с. 19-20), яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 35 916, 57 грн.; заборгованості по відсоткам - 7 962, 27 грн.; штрафів - 328,38 грн.
Встановлено, що 29.06.2014 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 24.06.2014 про дострокове погашення кредиту в зв'язку з простроченням платежу.
Проте, зазначена вимога залишилась без відповіді та реагування, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд відзначає, що зазначений вище договір підписаний в двосторонньому порядку сторонами без будь - яких зауважень і застережень, в судовому порядку не визнаний недійсним.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтями 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В ч. 1 ст. 60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований тому позовні вимоги щодо стягнення боргу, що складає заборгованість по тілу кредиту - 35 916, 57 грн. та заборгованість по відсоткам - 7 962, 27 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту та заборгованості по відсоткам за кредитним договором є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником свої грошових зобов'язань за договором кредитор має право стягнути з позичальника штраф у розмірі, передбаченому Додатком №1 до цього Договору, за кожен випадок такого невиконання або неналежного виконання (а.с. 5).
З Додатку №1 до кредитного договору вбачається, що штраф становить 30% від невиконаного або несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання позичальника за договором, але не більше 50 гривень, за кожен випадок такого невиконання або несвоєчасного виконання грошового зобов'язання (а.с. 13).
Врахувавши зазначене, вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 328, 38 грн. є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки даний спір вирішено на користь позивача, позов задоволено, суд приходить до висновку, що судові витрати, понесені позивачем, повинні бути відшкодовані відповідачем.
Керуючись ст.ст. 526, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 57-60, 212-214, 224 ЦПК України, суд,-
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором № CL 108758 від 14 липня 2009 року в сумі 44 207, 22 грн. (сорок чотири тисячі двісті сім гривень двадцять дві копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Суддя: