Провадження №4-с/760/89/16
Справа №760/5856/16-ц
20 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.
при секретарі - Здорик Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, боржник: ОСОБА_2, суд -
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою і просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №41409652 від 17.06.2015 з примусового виконання виконавчого листа №2-1820 від 12.04.2006, що виданий Солом'янським районним судом м. Києва по стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 200,00 грн. щомісячно.
Посилається в скарзі на те, що 17.06.2015 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції Гопкало О.Г. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №41409652 з примусового виконання виконавчого листа №2-1820 від 12.04.2006, що виданий Солом'янським районним судом м. Києва по стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 200,00 грн. щомісяця.
Вказала, що дану постанову винесено на підставі п.6 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку із закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, однак в даній постанові зазначено про те, що заборгованість по аліментам на 13.10.2013 (досягнення повноліття) становить 18 100,00 грн.
Пояснила, що не погоджуючись із оскаржуваною постановою нею було подано скаргу начальнику ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві в порядку ч.1 ст.82 ЗУ «Про виконавче провадження», однак листом від 14.03.2016 за №8726 її було повідомлено, що подана скарга залишена без задоволення.
Скаржник вважає вказану постанову неправомірною, прийнятою з порушенням норм процесуального права, такою, що підлягає обов'язковому скасуванню з наступних підстав.
Посилається, що відповідно до п.7.21 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (яка діяла на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) державний виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що сума аліментів стягнена в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.
А тому скаржник вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2015 за наявності боргу по аліментам є незаконною та підлягає скасуванню.
Крім того, скаржник пояснила, що у боржника є майно, на яке можливо накласти стягнення, а саме ? частини квартири №79 по бул. Ромена Роллана, 4а, що підтверджується листом який доданий до даної скарги та є в матеріалах виконавчого провадження.
В судовому засіданні 20.09.2016 скаржник просила задовольнити скаргу, з наведених вище підстав.
Державний виконавець та боржник у судове засідання 20.09.2016 не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи. Виходячи з того, що їх неявка не є перешкодою для вирішення даного питання, суд вважає за можливе вирішувати дане питання в їх відсутності.
Суд, заслухавши скаржника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2015 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції Гопкало О.Г. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №41409652 (а.с. 3-4) з примусового виконання виконавчого листа №2-1820 від 12.04.2006, що виданий Солом'янським районним судом м. Києва по стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 200,00 грн. щомісяця (а.с. 2 ).
З постанови вбачається, що її винесено на підставі п.6 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: у зв'язку із закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім того, зазначено, що заборгованість по аліментам на 13.10.2013 (досягнення повноліття) становить 18 100,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, скаржником було подано скаргу начальнику ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві в порядку ч.1 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 5), в якій просила скасувати постанову від 17.06.2015, однак згідно листа начальника відділу державної виконавчої служби Святошинського РУЮ м. Києва від 14.03.2016 за №8726 її скаргу залишено без задоволення (а.с. 6).
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 1 п. 6 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.
Згідно частини 3 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення про стягнення періодичних платежів можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
З виконавчого листа №2-1820 від 12.04.2006, що виданий Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 200,00 грн. щомісяця, вбачається, що стягнення аліментів має проводитися до досягнення дитиною повноліття до 13.10.2013 (а.с. 2).
Згідно п. 7.21. Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (яка діяла на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) Державний виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що сума аліментів стягнена в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до п. 7.22. цієї ж Інструкції у разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.
Пунктом 3.18.1. Інструкції встановлено, що при завершенні виконавчого провадження державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава завершення виконавчого провадження з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору.
Згідно п. 3.18.2. Інструкції відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом державного виконавця та скріплюється печаткою органу ДВС.
Отже, державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог чинного законодавства України.
Щодо наявної у боржника заборгованості, на підставі виконавчого листа №2-1820 від 12.04.2006 у сумі 18 100,00 грн., то суд звертає увагу на те, що стягувач не позбавлений права звернутись до суду про стягнення заборгованості з боржника в сумі 18 100,00 грн., але в рамках іншого позовного провадження, в порядку ст. 194 СК України.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись Закону України «Про виконавче провадження», ст. 377-1 ЦПК, суд
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, боржник: ОСОБА_2 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 5 днів з дня її проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Суддя: І. А. Усатова