ун. № 759/6074/15-к
пр. № 1-кп/759/56/16
19 вересня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12014100080011675 за обвинувальним актом відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, українки, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, розлученої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та тимчасово проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
сторони кримінального провадження - прокурори: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілий: ОСОБА_11 , представник потерпілого: ОСОБА_12 , захисник: ОСОБА_13 , обвинувачена: ОСОБА_7 ,-
26.12.2014 приблизно о 23 год. 40 хв. між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , які перебували за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме в гуртожитку, що за адресою: АДРЕСА_2 , виник словесний конфлікт, в ході якого останній покинув гуртожиток та хотів поїхати до себе додому, чого не бажала ОСОБА_7 та просила ОСОБА_14 залишитись. Проте ОСОБА_14 приблизно о 00 год. 05 хв. 27.12.2014, незважаючи на це, пішов в бік станції метро «Житомирська» в м. Києві. Будучи обуреною такими діями ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, вирішила скоїти умисне вбивство останнього. Взявши з кімнати гуртожитку кухонний ніж, ОСОБА_7 прослідувала за ОСОБА_14 та, знаходячись на мосту по пр. Перемоги - пр. Палладіна в м. Києві, на тротуарній доріжці, зі сторони вул. Верховинної в м. Києві, розташованому неподалік магазину «Каштан», що за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 123, ОСОБА_7 наздогнала ОСОБА_14 та, маючи умисел па протиправне позбавлення життя останнього, дістала з кишені кухонний ніж та нанесла ним декілька ударів в життєво-важливі органи ОСОБА_14 , а саме: грудну клітину та спину, від чого останній впав на землю та помер. В подальшому ОСОБА_7 , бажаючи уникнути відповідальності за скоєний злочин, викинула з моста ніж, проте її відразу ж було затримано працівниками міліції на місці скоєння злочину.
За таких обставин у трупа ОСОБА_14 виявлено: два проникаючих колото-різаних поранення грудної клітини: перше поранення: колото-різана рана розташовується на передній поверхні грудної клітини справа, канал від неї направлений спереду назад, справа на ліво та дещо зверху вниз, по його ходу ушкоджені м'які тканини грудей, 2-ге ребро (повним його пересіченням), жирову тканину середостіння, серцеву сумку, висхідну частину аорти, глибина ранового каналу приблизно 10 см; друге поранення: колото-різана рана розташована на правій бічній поверхні грудної клітини, справа на ліво, дещо ззаду на перед та дещо зверху вниз, ушкоджує на своєму шляху м'які тканини грудної клітини, міжреберні м'язи в 8-му міжребір'ї, пристінкову плевру, нижню частку правої легені, глибина ранового каналу приблизно 7 см. Вищевказані проникаючі поранення грудної клітини з ушкодженням внутрішніх органів мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; два непроникаючих колото-різаних поранення тіла: перше поранення: колото-різана рана розташовується на зовнішній поверхні лівого плеча, має напрямок зліва на право, дещо спереду назад та дещо зверху вниз, ушкоджує на своєму шляху м'які тканини плеча та сліпо закінчується в них, глибина ранового каналу 1,5 см; друге поранення: колото-різана рана розташована на спині справа, має напрямок ззаду на перед, справа на ліво та дещо справа вниз, ушкоджує по своєму ходу м'які тканини спини та сліпо закінчується в них, глибина ранового каналу складає приблизно від 4 см. Непроникаючі колото-різані поранення мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я. Колото-різані поранення виникли від дії предмету, який мав форму типу клинка ножа. Всі ушкодження виникли за життя, з ними ОСОБА_14 прожив приблизно 30-40 хвилин. Смерть ОСОБА_14 настала від проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини з ушкодженням аорти та правої легені, що призвело до розвитку крововтрати та шоку.
У судове засідання потерпілий ОСОБА_11 не з'явився, його представник адвокат ОСОБА_12 надав суду заяву потерпілого про розгляд даного кримінального провадження у відсутність потерпілого, оскільки останній постійно проживає у зоні АТО та не має можливості брати участь у судових засіданнях.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала у повному обсязі та показала, що 26.12.2014 приблизно о 19-20 год. вона зустрілась з ОСОБА_15 , який був її роботодавцем та видав заробітну плату у сумі 5 тис. гривень. Після чого вона зателефонувала потерпілому ОСОБА_14 , з яким вона зустрічалась з кінця 2011 року, та вони домовились зустрітись в районі Контрактової площі в м. Києві. Зустрівшись, зайшли до кафе, де повечеряли, а потерпілий вживав алкогольні напої. Потім вони почали говорити про аборт. Вона не може сказати, що це була сварка, однак з того моменту вона нічого не пам'ятає. Лише фрагментарно пам'ятає як потерпілий падав. Далі вона проснулася в Святошинському райвідділі міліції: її ноги були на стільці, руки, корпус і голова на столі. Після чого їй наказали переодягнутися, надавши пакет з особистими речами, який привезли з гуртожитку. Її одяг в присутності понятих вилучили працівники міліції. Після чого її допитувати, проте не били. Її змусили підписати всі папери без захисника. Вона кричала на співробітників міліції. Тоді їй принесли пів стакана води, яку вона випила і одразу знову заснула. Вдруге проснулася в тій самій кімнаті.
В той день алкогольних напоїв та наркотичних засобів вона не вживала. Раніше в неї не було таких випадків, щоб вона не пам'ятала значного проміжку часу із свого життя. Пояснити чому саме події того вечора не пам'ятає пояснити не може, стресів, які б спровокували такий стан, в неї не було.
Вона не давала згоди на проведення огляду її кімнати у гуртожитку. Ніж, що оглядали в судовому засіданні, їй не належить, вона його побачила в суді вперше.
Вона не знає звідки з'явилися у неї тілесні ушкодження, оскільки не памятає. До того, як вона прийшла в кафе, тілесних ушкоджень не було. З пред'явленим обвинуваченням не погоджується, потерпілого ОСОБА_14 вона не вбивала.
Незважаючи на не визнання обвинуваченою ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, її вина у вчиненні інкримінованого їй злочину повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.
Так, у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що вночі в зимовий час він їхав зі сторони метро «Академмістечко» в сторону метро «Берестейська», а саме - піднімався на міст з пр. Палладіна на пр. Перемоги. На мосту побачив сутичку між хлопцем і дівчиною, яка проявлялася чи то в штовханині, чи то в їх обійманні. Він призупинився та, вийшовши з автомобіля, почув як дівчина і хлопець кричали, щоб він викликав швидку медичну допомогу. Він бачив як хлопець стояв (самостійно чи за допомогою дівчини не придивлявся) та почав знімати з себе сорочку. В цей момент він побачив на хлопцеві декілька ран на грудях і на животі, які виглядати не глибокими. Через декілька хвилин хлопець знепритомнів і впав, а дівчина на нього стрибала і кричала, що його любить. Коли хлопець впав, то почав стікати кров'ю, біля нього було дуже багато крові, він повністю стік кров'ю. На його запитання, що трапилося і хто це зробив з хлопцем, ні дівчина, ні хлопець нічого не відповідали. Дівчина була в шоковому стані, не могла відповісти на жодне його запитання, повторяла одне і теж, вистрибувала на потерпілого із словами любові. В момент, коли він на мосту замітив дівчину і хлопця, крім них на мосту більше нікого не було.
Він викликав швидку медичну допомогу, а також міліцію. Швидка медична допомога приїхала приблизно через 15-20 хвилин і трішки швидше приїхала міліція. Він ще декілька хвилин побув на місці події і поїхав. За той час, протягом якого він був присутній на місці події, до дівчини фізичної сили ніхто не застосовував, наручники не одягали. Було темно, але видимих пошкоджень на дівчині він не бачив. Дівчина була з темним волоссям, невисокого зросту, впізнає, що це була обвинувачена ОСОБА_7 .
У судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що в останніх числах грудня 2014 року приблизно опівночі, працюючи у складі групи на зміні, отримали повідомлення про те, що на мосту на пр. Перемоги, 123 біля магазину «Каштан» виявлено чоловіка з порізаними венами. Приїхавши на місце події, побачили, що на мосту на тротуарі лежав закривавлений чоловік в калюжі крові, яка розлилася аж на проїзну частину, з оголеним торсом, під головою якого була кофта чи сорочка. Цей чоловік був без ознак життя. Труп чоловіка він не оглядав, оскільки це робить слідчо-оперативна група, яку вони викликали. Однак видно було, що в цього чоловіка були проколи, схожі на ножові рани.
Біля цього чоловіка на колінах стояла дівчина, яка кричала та в якої руки, губи, обличчя і одяг були також у крові. Вважає, що кров на дівчині була не її, оскільки явних тілесних ушкоджень на дівчині не було і вона про будь-які обставини з цього приводу не повідомляла. Спочатку дівчина назвала своє ім'я - ОСОБА_18 , згодом назвала прізвище, ім'я та по батькові. Перевіривши через базу Армор, вони дізналися через чергового, що ця дівчина раніше притягувалась до відповідальності за нанесення ножових поранень даному чоловікові. На місці події дівчина нічого не пояснювала, лише кричала: «Чому ти йдеш? Не покидай мене. Для чого я це зробила?!» Однак зв'язної мови в дівчини не було, вона викрикувала лише ці фрази. Дівчина була в дуже збудженому стані, кидалася то до трупа, то до проїзної частини, то до огорожі мосту, її дії були не передбачуваними.
На місці події він ніяких предметів не знаходив. Коли вони вже почали їхати, то його напарник побачив на проїзній частині під мостом предмет, схожий на ніж, спустився туди і залишився там чекати слідчо-оперативну групу. Описати ножа не може, оскільки предмет, візуально схожий на ніж, він бачив з відстані приблизно 50 метрів. А також не бачив моменту вилучення ножа, оскільки він у складі групи повіз затриману дівчину в райвідділ міліції.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що він працює слідчим СВ Святошинського УП ГУ НП в м. Києві та виїжджав у складі слідчо-оперативної групи на місце події в кінці грудня 2014 року в темну пору доби. Подія була на мосту на проспекті Перемоги та проспекті Палладіна в м. Києві. Прибувши на місце події, він виявив на пішохідній алеї тіло чоловічої статі без ознак життя та дівчину, яка знаходилася частково на ньому, частково біля нього та була в неадекватному стані. А також ним було виявлено: сліди бурого кольору, схожі на кров - в місці розташування трупа, локалізовані великою калюжею, а також - зі сторони центру міста до трупа у вигляді крапель. ОСОБА_7 на місці події була агресивна і не контрольована: вона то падала на тіло чоловіка, то піднімалася з нього; агресивно ставилася до працівників міліції, не реагувала на прохання відійти від тіла. Саме тому ним була надана вказівка працівникам патрульної служби притримати її на відстані від тіла і від місця події. ОСОБА_7 почала чинити опір працівникам патрульної поліції, весь час виривалася і падала на тіло потерпілого і біля нього. Він разом із експертом оглядав труп чоловіка, на трупі було декілька ножових поранень в спину і в бік. ОСОБА_7 нічого пояснити не могла, була в збудженому, неадекватному стані з явно вираженими ознаками алкогольного сп'яніння: запах схожий на алкоголь, неадекватна поведінка, хитка хода. Дівчина весь час кричала « ОСОБА_20 , вставай!». На її одязі були сліди бурого кольору. На обличчі була розмазана туш, тілесних ушкоджень у дівчини він не бачив.
В цей же день в кімнаті АДРЕСА_3 ним був проведений огляд місця тимчасового проживання ОСОБА_7 , яке встановили шляхом допиту вахтера. Тоді викликали проректора як представника університету, ключі від кімнати були на вахті. Проректор дав вказівку вахтеру і вона відкрила кімнату, і була понятим разом із проректором.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала, що на момент вказаної події вона працювала лікарем швидкої медичної допомоги. В 2014 році напередодні нового року близько 23 години їм поступив виклик на пр. Перемоги на міст, що молодий чоловік порізав собі вени. Приїхавши на виклик, виявили на мосту на тротуарі тіло молодого чоловіка, який лежав на спині, в якого були колото-різані рани в області грудної клітки зліва. Вони зафіксували вже факт смерті, оскільки чоловік помер ще до їхнього приїзду. Огляд тіла здійснювала вона, тіло не перевертали, порізаних вен в чоловіка не було. Чоловік лежав по пояс роздягнений, сорочка лежала біля нього. Коли вони приїхали, то біля тіла цього чоловіка була дівчина, яка схожа на обвинувачену, а також був ще один молодий чоловік.
Дівчина знаходилась поруч біля трупу та була в збудженому стані, кричала, вона не могла дати відповідь на жодне запитання, не могла назвати ні свого імені, ні імені потерпілого. При цьому весь час повторювала, що його любить та намагалась підбігти до потерпілого. Не вдалося поспілкуватися з дівчиною і працівникам міліції, які її утримували, бо дівчина була дуже збудженою, кидалася на потерпілого. Візуально дівчина перебувала в стані алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, незрозуміла мова, стояла похитуючись. Дівчина була гарно одягнена, в щось світле, на одязі був бруд і кров. Видимих тілесних ушкоджень на дівчині вона не бачила, оскільки останню бачила з різних відстаней, зокрема і впритул. Про те, що її або хлопця хтось побив, дівчина також нічого не розповідала. Вона (свідок) бачила з мосту кухонний ніж, якого знайшли співробітники міліції під мостом на проїзній частині недалеко від брівки.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показала, що вона працює комендантом гуртожитку Київського міжнародного університету, куди у 2014 році поселила ОСОБА_7 . Очевидцем подій, які інкримінуються обвинуваченій, вона не була, в той день з гуртожитку пішла о 18 год. Зі слів вахтера ОСОБА_23 їй стало відомо про конфлікт, який виник пізно ввечері того дня, коли сталося вбивство, між молодим чоловіком і ОСОБА_7 , в якої була паніка та істерика, що він вбив її дитину. А також те, що хлопець з гуртожитку пішов, а ОСОБА_7 , просячи, щоб він не йшов, побігла за ним. Зазначила, що міст від гуртожитку знаходиться приблизно на відстані 300 метрів.
Крім того повідомила, що приблизно за 3-4 тижні до подій, які розглядаються, в ОСОБА_7 була велика істерика і паніка. Поспілкувавшись, ОСОБА_7 сказала, що вона вагітна і хоче народжувати дитину, проти чого категорично заперечує чоловік, від якого ця дитина. Вона намагалась заспокоїти ОСОБА_7 . Однак остання відповіла, що в неї нікого немає, окрім цього чоловіка і сама вона з дитиною не виживе. Нічого конкретного про батька дитини ОСОБА_7 не розповідала і вона (свідок) його ні разу не бачила.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показала, що в гуртожитку Київського міжнародного університету вона працює вахтером з 2013 року. В даному гуртожитку проживала ОСОБА_7 , яка була вагітною. В кінці грудня 2014 року приблизно о 23 год. прибігла ОСОБА_7 , яка була в істериці, кричала. Запитавши, що сталося, ОСОБА_7 повідомила, що її маленьку дитину втопили у ванній, однак не зазначала хто і коли саме. Вона стояла впритул до ОСОБА_7 , в якої ознак алкогольного сп'яніння не було, а також тілесних ушкоджень на обличчі та на тілі останньої не було, одяг був чистий. Вона заспокоювала ОСОБА_7 протягом тривалого часу, однак ні міліцію, ні швидку медичну допомогу не викликала.
ОСОБА_7 попросила подзвонити до її хлопця. Вона подзвонила хлопцю ОСОБА_7 і він через 15-20 хвилин прийшов, а ОСОБА_7 побігла у свою кімнату. Хлопець, залишивши свій паспорт, пішов до ОСОБА_7 . Через десять хвилин вони вийшли вже вдвох, ОСОБА_7 була спокійною. Спочатку цей хлопець погодився залишитися з ОСОБА_7 на ніч. Однак, не закінчивши оформляти документи, забрав паспорт і хотів вийти, а ОСОБА_7 його зупиняла і кричала, щоб він не йшов, хлопець все ж таки вибіг. ОСОБА_7 побігла одразу за ним. Коли хлопець оформляв документи, то ОСОБА_7 була поруч, нікуди від неї (свідка) не відходила. В руках ОСОБА_7 вона нічого не бачила. Остання була одягнена в жовте осіннє пальто, штани. Хлопець з ОСОБА_7 побігли в сторону метро «Житомирська». Через декілька хвилин жителі гуртожитку повертались додому і їй повідомили, що відбулося вбивство і, що там була дівчина в жовтому пальто. Вона одразу зрозуміла, що це ОСОБА_7 .
В судовому засіданні безпосередньо досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:
- протокол огляду місця події (трупа) від 27.12.2014, відповідно до якого проведено огляд трупа ОСОБА_14 , який розташований на мосту пр. Перемоги - пр. Палладіна в м. Києві, зі слідами насильницької смерті - на грудній клітині виявлено колото-різані поранення, одяг з плямами бурого кольору, на земельній ділянці маються плями бурого кольору. А також на проїзній частині пр. Палладіна під мостом навпроти розташування трупа на відстані 14 м від умовної лінії моста виявлено ніж кухонний металевий, лезо пофарбоване в білий колір з намальованими фруктами зі слідами бурого кольору на лезі та рукоятці (т.1 а.к.п. 77-99).
Щодо заявленого стороною захисту клопотання про визнання вказаного доказу недопустимим, оскільки в ньому не зазначено знаходження на місці події будь-яких інших осіб, в т.ч. ОСОБА_7 , то колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки встановлення таких даних не є предметом проведення вказаної слідчої дії;
- протокол огляду місця події від 27.12.2014, відповідно до якого у ОСОБА_7 , яка перебувала у службовому кабінеті Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, вилучено одяг з плямами бурого кольору (т.1 а.к.п. 71-73).
Щодо заявленого стороною захисту клопотання про визнання вказаного доказу недопустимим, оскільки в слідчого не було правових підстав для проведення огляду службового кабінету № 202 Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, то колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки предметом вказаної слідчої дії було вилучення одягу у ОСОБА_7 з плямами бурого кольору, що має істотне значення для даного кримінального провадження;
- протокол огляду місця події від 27.12.2014, відповідно до якого у кімнаті АДРЕСА_4 , де проживала ОСОБА_7 , виявлено та вилучено: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 та закордонний паспорт на її ім'я, а також порожні упаковки з-під лікарських препаратів (т.1 а.к.п. 69-70).
Щодо заявленого стороною захисту клопотання про визнання вказаного доказу недопустимим, оскільки ОСОБА_7 не надавала дозволу на проведення огляду даної кімнати в гуртожитку та відсутні судові рішення про проведення обшуку, то колегія суддів вважає, що вказаний протокол як не доводить вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину, так і не спростовує її, у зв'язку з чим дані, які містить даний протокол, колегія суддів до уваги не приймає;
- висновок експерта № 3681 від 30.03.2015, відповідно до якого у трупа ОСОБА_14 виявлено:
два проникаючих колото-різаних поранення грудної клітини: перше поранення - колото-різана рана розташовується на передній поверхні грудної клітини справа, канал від неї направлений спереду назад, справа на ліво та дещо зверху вниз, по його ходу ушкоджені м'які тканини грудей, 2-ге ребро (повним його пересіченням), жирову тканину середостіння, серцеву сумку, висхідну частину аорти, глибина ранового каналу приблизно 10 см; друге поранення - колото-різана рана розташована на правій бічній поверхні грудної клітини, справа на ліво, дещо ззаду на перед та дещо зверху вниз, ушкоджує на своєму шляху м'які тканини грудної клітини, міжреберні м'язи в 8-му міжребір'ї, пристінкову плевру, нижню частку правої легені, глибина ранового каналу приблизно 7 см. Вищевказані проникаючі поранення грудної клітини з ушкодженням внутрішніх органів мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя;
два непроникаючих колото-різаних поранення тіла: перше поранення - колото-різана рана розташовується на зовнішній поверхні лівого плеча, має напрямок зліва на право, дещо спереду назад та дещо зверху вниз, ушкоджує на своєму шляху м'які тканини плеча та сліпо закінчується в них, глибина ранового каналу 1,5 см; друге поранення - колото-різана рана розташована на спині справа, має напрямок ззаду на перед, справа на ліво та дещо справа вниз, ушкоджує по своєму ходу м'які тканини спини та сліпо закінчується в них, глибина ранового каналу складає приблизно від 4 см. Непроникаючі колото-різані поранення мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я;
садна на лівій руці, які виникли від дії тупого предмету, незадовго до настання смерті, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Колото-різані поранення виникли від дії предмету, який мав форму типу клинка ножа. Всі ушкодження виникли за життя, з ними ОСОБА_14 прожив приблизно 30-40 хвилин. Смерть ОСОБА_14 настала від проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини з ушкодженням аорти та правої легені, що призвело до розвитку крововтрати та шоку (т.1 а.к.п. 101-115);
- висновок експерта № 386 від 16.02.2015, відповідно до якого при судово-цитологічному дослідженні клинка кухонного ножа знайдена кров особи чоловічої генетичної статі, походження якої від ОСОБА_14 не виключається. Цитологічні дані про наявність крові жінки не отримані (т.1 а.к.п. 128-131);
- висновок експерта № 66 від 09.04.2015, відповідно до якого при судово-медичній експертизі з медико-криміналістичним дослідженням одягу ОСОБА_14 відмічається співпадіння ран на трупі потерпілого з пошкодженнями наданих предметів одягу. Згадані пошкодження на одязі могли бути спричиненні клинком досліджуваного ножа (т.1. а.к.п. 142-150);
- висновок експерта № 387 від 17.02.2015, відповідно до якого при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук потерпілого ОСОБА_14 знайдені кров особи чоловічої генетичної статі, походження якої від ОСОБА_14 не виключається. Цитологічні дані про наявність крові жінки в даних об'єктах не отримані (т.1 а.к.п. 116-119).
Даним висновком експерта підтверджується, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук потерпілого ОСОБА_14 будь-яких даних щодо наявності крові та інших елементів, які б належали ОСОБА_7 або будь-яким іншим особам не знайдено;
- висновок експерта № 388 від 17.02.2015, відповідно до якого при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту правої руки ОСОБА_7 знайдена кров людини, походження якої від ОСОБА_14 не виключається (т.1 а.к.п. 122-125).
Даним висновком підтверджується, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук ОСОБА_7 даних щодо наявності крові та інших елементів, які б належали будь-яким іншим особам, не знайдено;
- висновок експерта № 9 від 27.01.2015, відповідно до якого на наданому на експертизу пальті, вилученому у ОСОБА_7 , виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_14 не виключається (т.1 а.к.п. 134-138).
Будь-яких даних щодо наявності на пальті, вилученому у ОСОБА_7 , крові, яка б належала останній, дана експертиза не містить.
Таким чином, дані висновки експертиз відповідають обставинам події, узгоджуються між собою, а також з іншими дослідженими доказами, в т.ч. дослідженими у судовому засіданні речовими доказами: одягом потерпілого ОСОБА_14 , який має колото-різані пошкодження, одягом обвинуваченої ОСОБА_7 , на пальті якої виявлено кров людини, що не виключає можливості її походження від ОСОБА_14 , ножом кухонним, на клинку якого знайдено кров особи чоловічої генетичної статі, а тому колегія суддів вважає їх належними і допустимими доказами та кладе в основу вироку.
Доводи сторони захисту про необхідність призначення судово-медичної експертизи у даному кримінальному провадженні на предмет встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, які спричинені ОСОБА_7 27.12.2014 року, та з'ясування питань: хто саме та за яких обставин наніс тілесні ушкодження останній, виходять за межі пред'явленого обвинувачення, оскільки згідно ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Згідно обвинувального акта ОСОБА_7 не є потерпілою у даному кримінальному провадженні, відомостей про спричинення їй тілесних ушкоджень також у даному обвинувальному акті не зазначено.
Встановлення факту можливого завдання фізичного болю та ушкоджень на тілі ОСОБА_7 відповідно до ст. 91 КПК України не належить до предмета доказування у даному кримінальному провадженні.
Так, у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 зазначила, що взагалі не пам'ятає ким саме та при яких обставинах ОСОБА_14 було завдано ножових поранень, а також не пам'ятає ким саме та при яких обставинах їй було завдано фізичного болю та ушкоджень на тілі.
Водночас, показаннями свідка ОСОБА_23 підтверджується наявність конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , який мав місце 26.12.2014 в період часу з 23 до 24 год., а також те, що обвинувачена та потерпілий були лише удвох, більше з ними нікого не було. Даний свідок також зазначила, що ОСОБА_7 за потерпілим вибігла одразу і вони побігли у сторону метро «Житомирська», де і відбулися інкриміновані обвинуваченій події. Крім того, як зазначила свідок ОСОБА_23 , їй стало відомо про вбивство на мосту вже через декілька хвилин як вибігла з гуртожитку ОСОБА_7 разом із своїм хлопцем, а також і те, що їй повідомили, що на мосту була дівчина в жовтому пальті.
Свідок ОСОБА_16 в своїх показаннях також зазначає, що на мосту побачив сутичку між хлопцем і дівчиною, яка проявлялася чи то в штовханині, чи то в їх обійманні, а також те, що в момент, коли він замітив дівчину і хлопця, крім них на мосту більше нікого не було.
Згідно показань свідка ОСОБА_21 поруч біля тіла хлопця знаходилась ОСОБА_7 , яка була в збудженому стані та з ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, незрозуміла мова, похитувалась. Про те, що її або хлопця хтось побив, ОСОБА_7 нічого не розповідала.
Вищевказані показання свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 та ОСОБА_23 узгоджуються між собою та не мають суперечностей. У зв'язку з чим суд визнає їх належними та допустимими доказами та кладе в основу вироку.
Показання свідка ОСОБА_22 як не доводять вину обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину, так і не спростовують її.
Повідомлена свідками ОСОБА_22 та ОСОБА_23 інформація про наявність у ОСОБА_7 вагітності та вбивство її дитини судом не перевірялась, оскільки вона не підтверджена матеріалами кримінального провадження. Відповідно до довідки Київського міського пологового будинку № 3 від 09.06.2015 № 453 в зв'язку з завмерлою вагітністю ОСОБА_7 18.11.2014 було проведено переривання вагітності (т.1 а.к.п. 192).
Крім того, колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про допит свідка ОСОБА_25 , якому, на думку сторони захисту, відомі повідомлені ОСОБА_7 факти зникнення грошових коштів, які знаходились у потерпілого ОСОБА_14 та кімнаті гуртожитку, де проживала ОСОБА_7 , оскільки встановлення даних фактів виходить за межі пред'явленого обвинувачення.
У даному випадку суд керується ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якою судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Під час розгляду даного кримінального провадження мають значення лише докази, що свідчать про наявність конфлікту, встановлення осіб, причетних до конфлікту, характер дій його учасників та які підлягають оцінці у кримінальному провадженні.
Таким чином, доводи сторони захисту про виправдання ОСОБА_7 за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, спростовуються дослідженими в судовомузасіданні доказами. Таку позицію сторони захисту колегія суддіві розцінює як обраний спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення, бажання уникнути відповідальності за скоєне, залишившись безкарною.
Крім того, аналіз особистих даних обвинуваченої ОСОБА_7 , а саме - вказаних у висновку судово-психіатричної експертизи № 71 від 07.04.2015, відповідно до якого ОСОБА_7 є осудною, у досліджуваний період не перебувала у стані фізіологічного афекту або у будь-якому іншому емоційному стані, що суттєво вплинув на її свідомість та діяльність; в особистій сфері виявляє: поверхневість, вольова нестійкість, виверткість, манерність, демонстративність поведінки, бажання справляти враження, схильність до імпульсивних форм реагування у суб'єктивно-проблемних ситуаціях, егоцентричність, високий рівень домагань, нестійка самооцінка, низька критичність самосприймання, при клінічному дослідженні у підекспертної виявляються соматичні ознаки наркоманії у вигляді склеротичних змін шкіри особистості у вигляді брехливості, виверткості, небажання змінити спосіб життя, дає суду підстави критично відноситися до її показань в ході судового розгляду як до таких, що направлені на уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно до вищевказаного висновку наявні у ОСОБА_7 індивідуально-психологічні властивості (емоційна лабільність, демонстративність поведінки, схильність до імпульсивних форм реагування у суб'єктивно-проблемних ситуаціях) відобразились у ситуації правопорушення, в якому вона на даний час підозрюється. Матеріали провадження містять дані, згідно яких ОСОБА_7 вживала спиртні напої в цей вечір та у період, до якого відноситься правопорушення, знаходилась у стані алкогольного сп'яніння. Стан алкогольного сп'яніння змінює нормальне протікання психофізіологічних процесів, підвищує емоційність реагування, знижує інтелектуальний контроль над поведінкою, полегшує вибір соціально несприятливих форм поведінки, а тому виключає можливість кваліфікації будь-яких фізіологічно нормальних емоційних станів, в тому числі й фізіологічного афекту.
Під час судового розгляду сторона захисту заявляла клопотання про залучення спеціаліста ОСОБА_26 для роз'яснення вищезазначеного висновку судово-психіатричної експертизи як доказу винуватості ОСОБА_7 , оскільки сторона захисту не має спеціальних знань в області психології та психіатрії та позбавлена можливості висловитися про порушення при наданні висновку експертами та про неповноту такого дослідження.
Колегія суддів бере до уваги, що вказаний висновок є належно мотивованим, науково обґрунтованим, складений висококваліфікованими експертами, що мають достатній фах, досвід і стаж експертної роботи, відповіді та висновки експертів повні та вичерпні, не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, які потребували б роз'яснення, а тому суд кладе його в основу свого висновку про психолого-психіатричний стан обвинуваченої ОСОБА_7 як в період часу інкримінованого злочину, так і на час проведення експертизи, а тому залучення спеціаліста є недоцільним, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання сторони захисту було відмовлено.
Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, а також незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_7 не визнала своєї вини в інкримінованому їй злочині, колегія суддів приходить до висновку про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_7 доведена в повному обсязі, підтверджується сукупністю досліджених доказів, які є належними та допустимими.
Дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані вірно, оскільки вона своїми умисними діями вчинила вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 - визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
У зв'язку з цим, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, колегія суддів, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, передбачений в ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, який посягає на життя людини, яке серед інших соціальних благ відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, що свідчить про високу суспільну небезпеку скоєного, наслідки злочинних дій, які є невідворотними та полягають у смерті потерпілого, який є особою молодого віку, із врахуванням даних про особу ОСОБА_7 , яка раніше не судима, однак відповідно до витягу з кримінального провадження № 12014100060001999 та довідки відділення політравми Київської міської клінічної лікарні № 17 від 11.04.2014 конфлікт з наслідками у виді ножових поранень між обвинуваченою ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_14 мав місце 08.04.2014. А також колегія суддів враховує, що за місцем проживання та роботи обвинувачена характеризується позитивно, вік, стан її здоров'я, який загалом є задовільним, сімейний стан - розлучена, має середню освіту, відсутність даних про перебування її на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах, а також конкретні обставини, спосіб, обстановку вчиненого нею злочину, її відношення до скоєного, відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої у відповідності до вимог ст. 66 КК України, обставину, що обтяжує покарання обвинуваченої у відповідності до вимог ст. 67 КК України - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Що стосується довідки Луганського обласного наркологічного диспансеру від 13.02.2015, то колегія суддів визнає вказаний доказ недопустимим, оскільки вказана довідка видана не уповноваженою установою України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і міра покарання повинна бути пов'язана з позбавленням волі та визначена у межах санкції ч. 1 статті 115 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.
Цивільний позов за даним кримінальним провадженням не заявлено, процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, колегія суддів, -
ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з 27.12.2014, тобто з моменту її затримання з урахуванням вимог, передбачених ч.5 ст.72 КК України.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_7 залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Речові докази: зрізи нігтьових пластин та змиви біологічного походження з правої та лівої руки ОСОБА_14 ; предмет, схожий на ніж; одяг (футболка, сорочка, куртка) ОСОБА_14 , зрізи нігтьових пластин та змиви біологічного походження з правої та лівої руки ОСОБА_7 , які передано на зберігання до камери схову речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві - знищити; одяг (пальто, штани, черевики) ОСОБА_7 , які передано на зберігання до камери схову речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві - передати за належністю ОСОБА_7 ; паспорт громадянина України та закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_7 - направити за місцем відбування покарання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3