16.02.2016
Справа № 720/2543/16-ц
Провадження № 2/720/4/16
11 лютого 2016 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Бурлака В.С.
заявниці ОСОБА_1
представника заявниці ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичних фактів батьківства та постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення юридичних фактів батьківства та постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її батько ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина, в тому числі на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, у зв'язку з чим, вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, оформити спадщину вона не може, оскільки в свідоцтві про її народження прізвище батька записано «ОСОБА_6» замість «ОСОБА_3». Ця обставина перешкоджає їй оформити спадщину після смерті батька. Крім того, вона з 2011 року до дня смерті свого батька ІНФОРМАЦІЯ_3 року постійно проживала у нього вдома по АДРЕСА_1, залишаючись бути зареєстрованою в с. Котелево Новоселицького району, оскільки батько постійно потребував стороннього догляду, так як хворів та був особою похилого віку. Просила встановити факт, що ОСОБА_3 був її батьком та встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки визнання даних фактів необхідно для оформлення спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3.
В судовому засіданні заявниця підтримала подану заяву і просила задовольнити її вимоги.
Представник зацікавленої особи - Берестянська сільської ради Новоселицького району в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву в якій заявлені вимоги визнав та просив розглянути справу у його відсутності.
Свідки ОСОБА_4 суду показав, що працює сільським головою с. Берестя Новоселицького району. Заявниця на день смерті свого батька ОСОБА_3 проживала з ним в одному господарстві в даному селі та постійно за ним доглядала, оскільки він був людиною похилого віку та тривалий час хворів.
Аналогічні покази суду надав свідок ОСОБА_5.
Суд, вислухавши пояснення заявниці та її представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 був батьком заявниці ОСОБА_1, однак при оформленні її свідоцтва про народження його прізвище було записано за прізвищем матері заявниці «ОСОБА_6» замість «ОСОБА_3».
На час народження заявниці ІНФОРМАЦІЯ_2 її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не перебували у шлюбі та зареєстрували шлюб після її народження, а саме 18 травня 1953 року, що підтверджується свідоцтвом про їх одруження серії НОМЕР_2 від 18 травня 1953 року.
Вирішуючи факт про встановлення батьківства суд виходить з того, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.
Згідно з положенням постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 13 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.
Відповідно до п.7 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1969 року у відношенні дітей, які народилися до 01 жовтня 1968 року від осіб, що не перебувають між собою у шлюбі, у разі смерті особи, яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений у судовому порядку.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 КпШС. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року, розглядається судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
Приймаючи до уваги, що на час народження заявниці її батьки не перебували у шлюбі та ОСОБА_3 не вказано її батьком у свідоцтві про народження, суд приходить до висновку, що вона правомірно звернулася до суду за встановленням факту батьківства.
Для встановлення вказаного факту, суд бере до уваги спільне проживання заявниці з ОСОБА_3, ведення спільного господарства виховання та утримання ОСОБА_3 заявниці до часу її одруження.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження заявниці, свідоцтвом про її одруження, свідоцтвом про смерть ОСОБА_3, показами свідків, довідкою Берестянської сільської ради Новоселицького району № 651 від 09 листопада 2015 року та іншими матеріалами справи.
Крім цього, на день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 року позивачка постійно проживала більше шести місяців із спадкодавцем - своїм батьком ОСОБА_3 у домоволодінні останнього по АДРЕСА_1, оскілки останній був похилого віку та хворів, у зв'язку із чим потребував сторонньої допомоги та догляду.
Вказане підтверджується поясненнями заявниці, показами свідків, довідками Котелівської сільської ради Новоселицького району № 2070 від 30 листопада 2015 року та № 2080 від 01 грудня 2015 року, довідками Берестянської сільської ради Новоселицького району № 692 та № 695 від 23 листопада 2015 року та іншими зібраними по справі доказами.
Вирішуючи питання про встановлюючи даного факту суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, а відповідно до частини шостої даної статті фізична особа може мати кілька місць проживання.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до статті третьої вказаного Закону місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Оцінюючи у сукупності досліджені докази, із урахуванням визнання заявлених вимог зацікавленою особою, суд приходить до висновку про доведеність постійного проживання заявниці ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останнього.
Задоволення заяви має юридичне значення для заявниці у зв'язку із оформленням спадщини. У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених заявницею та підтверджених доказами, а тому заява підлягає задоволенню.
Та обставина, що заявниця у заяві невірно вказала норми матеріального закону, які підлягають застосуванню при встановленні факту батьківства - з врахуванням правил статті 119 ЦПК України щодо форми і змісту заяви, яка не містить вимоги до заявниці про зазначення норми матеріального закону у пред'явленій до суду заяві, на думку суду не дає підстав для відмови у задоволенні заяви в даній частині лише з причин невірно вказаної норми закону.
На підставі п. 7 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1969 року, ст. 53 КпШС України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 2,3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 234, 256-259 ЦПК України, -
Заяву задовольнити.
Встановити факт батьківства, а саме що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, був батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ОСОБА_3 на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 року за місцем його проживання в с. Берестя Новоселицького району Чернівецької області.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький райсуд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: