19 вересня 2016 року Справа № 803/1246/16
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кульчицького С.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини пп НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Військової частини пп НОМЕР_1 (далі - в/ч пп НОМЕР_1 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною по не розгляду рапорту від 09.02.2016 року та зобов'язання належним чином розглянути зазначений рапорт.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 09.02.2016 року було подано рапорт до Військової частини пп НОМЕР_1 , у якому просив довести до його відома та відома особового складу танкового батальйону Військової частини пп НОМЕР_1 хто є на даний час та хто був керівником танкового батальйону даної військової частини з 18.11.2015 року та надати належним чином завірену копію такого наказу; якщо солдат ОСОБА_2 не був керівником танкового батальйону, то чому він себе постійно позиціонував керівником і ходив на наради керівного складу; якщо ж був керівником, то чому не отримував командирського грошового забезпечення; надати копію письмового наказу про те, що 06.02.2016 року (субота) був робочим днем позивача; у цьому наказі повинно бути зазначено день, який мав вихідним на наступному тижні, а якщо такого наказу немає, то чому солдат ОСОБА_2 його вигадав; повідомити чи відбувся 08.02.2016 року у Військовій частині пп НОМЕР_1 стройовий огляд о 07:30 год., якщо так, то надати копію наказу, а якщо такого не було - з'ясувати у солдата ОСОБА_2 причини; повідомити його про стан здоров'я солдата ОСОБА_2 та вирішити питання про недопущення солдата ОСОБА_2 до управління особовим складом за станом здоров'я та небезпеки для його ж здоров'я та оточуючих. Зазначає, що на день звернення до суду відповіді на свій рапорт не отримував. Тому, просить визнати бездіяльність Військової частини пп НОМЕР_1 протиправною по не розгляду рапорту від 09.02.2016 року та зобов'язати відповідача належним чином розглянути зазначений рапорт.
У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити. Крім того, позивач в судовому засіданні заявив клопотання про постановлення окремої ухвали щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у порушення його трудових прав та військовослужбовців в/ч пп НОМЕР_1 .
Відповідач в наданих суду письмових запереченнях вих. № 3113 від 31.08.2016 року позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач своїми діями грубо порушив та проігнорував порядок подання звернень до командування військової частини, встановлений Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України 24.03.1999 року № 548-XIV, Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV та Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 03.12.2005 року № 722, де чітко прописано, що звернення подаються до безпосереднього начальника або до наступного прямого начальника. Відповідно з даним рапортом, позивач повинен був звернутися до командира танкового батальйону, а не до командира в/ч пп НОМЕР_1 .
Разом з тим, оскільки рапорт позивача не можливо було достовірно класифікувати як звернення, скаргу чи заяву, тому відповідно до положення підпункту 2.1.6 пункту 2 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 16.09.2013 року № 200, рапорт ОСОБА_1 було розглянуто як рапорт військовослужбовця.
За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 09.02.2016 року командиром військової частини накладено резолюцію та повернуто його до стройової частини в/ч пп НОМЕР_1 . Разом з тим вказує на те, що позивачу за результатами розгляду рапорту, необхідно було самостійно звернутися до стройової частини, куди подавав рапорт від 09.02.2016 року, і він про це знав та свідомо не звертався.
Отже, здійснивши первинний розгляд та класифікацію звернення ОСОБА_1 від 09.02.2016 року, командир військової частини пп НОМЕР_1 наклав резолюцію на вказаному рапорті та повернув його до нетаємного діловодства військової частини. Таким чином, вважає, що відповідач при розгляді рапорту діяв на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених у письмовому запереченні та додатково пояснив, що рапорт розглянуто, інформація, яку позивач доводив до відома про обставини поведінки солдата ОСОБА_2 , прийнята до відома. Оскільки солдат ОСОБА_1 не перебував на посаді, виконання обов'язків за якою передбачає отримання службової інформації стосовно особового складу танкового батальйону в/ч пп НОМЕР_1 , не здійснював керівництво даним батальйоном, тому інформація, яку він просив довести до його відома та до відома цього підрозділу частини не відноситься до кола питань, які йому належить вирішувати за посадою та військовим званням. Разом з тим, зазначив, що відповідно до статті 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накази можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку, про що ОСОБА_3 неодноразово роз'яснювалось посадовими особами військової частини. Крім того, в даному рапорті відсутні прохання про сприяння у реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством України прав та інтересів позивача, хоча й доводяться до відома командира частини обставини поведінки т.в.о. командира танкового батальйону солдата ОСОБА_2 , також відсутні вимоги про поновлення його прав і захисту законних інтересів, порушених діями даного військовослужбовця. Враховуючи вищевикладене, просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 у званні солдата на посаді водія зенітного ракетного взводу танкового батальйону в/ч пп НОМЕР_1 за контрактом.
09.02.2016 року позивач звернувся письмово до командира в/ч пп НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив довести до його відома та відома особового складу танкового батальйону Військової частини пп НОМЕР_1 хто є на даний час та хто був керівником танкового батальйону даної військової частини з 18.11.2015 року та надати належним чином завірену копію такого наказу; якщо солдат ОСОБА_2 не був керівником танкового батальйону, то чому він себе постійно позиціонував керівником і ходив на наради керівного складу; якщо ж був керівником, то чому не отримував командирського грошового забезпечення; надати копію письмового наказу про те, що 06.02.2016 року (субота) був робочим днем позивача; у цьому наказі повинно бути зазначено день, який мав вихідним на наступному тижні, а якщо такого наказу немає, то чому солдат ОСОБА_2 його вигадав; повідомити чи відбувся 08.02.2016 року у Військовій частині пп НОМЕР_1 стройовий огляд о 07:30 год., якщо так, то надати копію наказу, а якщо такого не було - з'ясувати у солдата ОСОБА_2 причини; повідомити його про стан здоров'я солдата ОСОБА_2 та вирішити питання про недопущення солдата ОСОБА_2 до управління особовим складом за станом здоров'я та небезпеки для його ж здоров'я та оточуючих (а. с. 5-7).
Даний рапорт 10.02.2016 року за № 134 зареєстровано в канцелярії в/ч пп НОМЕР_1 .
10.02.2016 року командиром в/ч пп НОМЕР_1 накладено резолюцію. Згідно резолюції командира в/ч пп НОМЕР_1 повідомлено, що рапорт від 09.02.2016 року розглянутий та інформація, яка викладена в ньому прийнята до відома. Також зазначено, що інформація, яка запитувалась не відноситься до прерогативи вирішення по суті водія зенітно-ракетного взводу танкового батальйону у військовому званні «солдат» (а. с. 34).
Доказів щодо повідомлення позивача про результати розгляду його рапорту від 09.02.2016 року, суду не надано.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Проте, згідно із статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Отже, на розгляд відповідачем рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 09.02.2016 року, що стосується його службової діяльності, не поширюється порядок розгляду звернень громадян (пропозицій, заяв і скарг), встановлений Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України 24.03.1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних сил України № 548-XIV) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Позивач в порушення вимог статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України № 548-XIV звернувся з рапортом від 09.02.2016 року до командира військової частини пп НОМЕР_1 , а не до свого безпосереднього начальника.
Відповідно до пункту 2.1.6 пункту 2 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженою наказом Генерального штабу Збройних Сил України 16.09.2013 року № 200 (далі - Інструкція №200) у Збройних Силах України створюються такі види службових документів: наказ, директива, розпорядження, доручення, рішення, протокол, положення, постанова, настанова, керівництво, порадник, інструкція, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток та інші розроблені в установленому порядку документи.
Рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Зі змісту рапорту вбачається, що у ньому поставлені питання, які стосуються проходження позивачем військової служби, тому відповідачем правомірно було розглянуто даний рапорт як рапорт військовослужбовця.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний Статут Збройних Сил України).
Відповідно до статей 110, 111 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України усі військовослужбовці мають право надсилати письмові звернення або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів досудового розслідування та інших державних органів у разі: незаконних рішень, дій (бездіяльності) щодо них командирів чи інших військовослужбовців, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності. З інших питань службової діяльності скарга подається безпосередньому командирові тієї особи, чиї дії оскаржуються, а якщо ті, хто подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, скарга подається у порядку підпорядкованості.
Як передбачено статтями 117 - 119 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, пропозиція, заява чи скарга, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в пропозиції, заяві чи скарзі, не входять до компетенції командира, органу військового управління, вони в строк не більше п'яти днів пересилаються ним за належністю відповідній посадовій особі чи органу, про що сповіщається військовослужбовець, який подав пропозицію, заяву чи скаргу. Якщо пропозиція, заява чи скарга не містять даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, вони в той же строк повертаються військовослужбовцю з відповідним роз'ясненням. Забороняється надсилати заяви та скарги військовослужбовців тим посадовим особам або органам, дії чи рішення яких оскаржуються. Пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання і з приводу їх вжито необхідних заходів або дано вичерпні відповіді. Відмова в задоволенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на закон або військові статути і зазначенням мотивів відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Усі пропозиції, заяви чи скарги розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця з часу їх отримання, а ті, що не потребують додаткового вивчення й перевірки, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів з часу їх надходження. Якщо у місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, командир встановлює новий строк, про що сповіщається військовослужбовець, який подав звернення. При цьому загальний строк розгляду пропозиції, заяви чи скарги не може перевищувати сорока п'яти днів.
В даному випадку позивач є військовослужбовцем і безпосередньо під час проходження військової служби він повинен керуватися нормативними актами які її регламентують, зокрема і Статутом, де абзацом 3 статті 6 передбачено, що його вимоги повинен знати та виконувати кожен військовослужбовець.
Із змісту поданого позивачем до командира військової частини рапорту вбачається, що ним фактично ставляться питання про поведінку т.в.о командира танкового батальйону ОСОБА_2 .
Тому у відповідності до вимог вищевказаних нормативних актів, такий рапорт повинен був бути поданий позивачем не до командира в/ч п.п НОМЕР_1 , а до свого безпосереднього керівника, командира танкового батальйону, чого ним зроблено не було.
Згідно статті 35 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України № 548-XIV, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні та письмових пояснень долучених до матеріалів справи вбачається, що питання щодо тимчасового виконання обов'язків командира танкового батальйону в/ч пп НОМЕР_1 доводились до відома військовослужбовців в усному порядку на ранкових шикуваннях та перевірках особового складу на яких був присутнім позивач. Тобто про те хто виконує обов'язки командира ОСОБА_3 було відомо. Оскільки такі накази видавалися усно, то і доведення їх до особового складу під особистий підпис не передбачено.
Про залучення особового складу до парко-господарчих днів в порядку черги, що визначено установчим на 2016 рік наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.12.2015 року № 1715 солдату ОСОБА_3 було доведено на ранковому шикуванні 30.12.2015 року. Про додаткові залучення до вказаних робіт військовослужбовців, керівництвом частини солдати повідомлялися в усному порядку.
Такий порядок доведення наказів до відома військовослужбовців не суперечить ст.35 Статуту.
Також суд вважає необґрунтованими вимоги позивача у рапорті про надання йому відомостей про стан здоров'я солдата ОСОБА_2 , оскільки вказана інформація є конфіденційною, не підлягає оприлюдненню в загальному порядку та не доводиться до відома рядових військовослужбовців. Крім того, чинним законодавством не передбачено видання медичних довідок з приводу цього військово-медичною службою частини.
Всі інші питання, які ставились у рапорті позивача не відносяться до його компетенції та не стосуються проходження ним військової служби.
Як слідує з резолюції командира в/ч пп НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 від 09.02.2016 року розглянутий та інформація, яка викладена у ньому, прийнята до відома. При цьому зазначено, що запитувана інформація не відноситься до прерогативи та вирішення по суті водія зенітно-ракетного взводу танкового батальйону у військовому званні «солдат».
Проаналізувавши зміст поставлених у зверненні від 09.02.2016 року питань та зміст резолюції відповідача від 10.02.2016 року, суд вважає, що відповідачем, в межах наданих йому повноважень, рапорт ОСОБА_1 розглянуто.
Отже, відповідачем в межах своєї компетенції у повному обсязі та у відповідності до норм чинного законодавства розглянуто рапорт від 09.02.2016 року.
Суд вважає, що, не дивлячись на порушення порядку подання рапорту позивачем, рапорт фактично розглянутий командиром військової частини у формі резолюції на ньому.
Тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача по не розгляду рапорту та зобов'язання відповідача належним чином розглянути рапорт до задоволення не підлягають, оскільки зазначений рапорт вже розглянуто відповідачем.
Одночасно, відповідно до норм чинного законодавства, відповідач зобов'язаний не тільки розглянути рапорт військовослужбовця, але й повідомити про результати його розгляду, чого останнім зроблено не було.
Відтак, суд вважає за необхідне визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо неповідомлення позивача про результати розгляду рапорту від 09.02.2016 року.
Відповідно до статті 118 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання і з приводу їх вжито необхідних заходів або дано вичерпні відповіді. Відмова в задоволенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на закон або військові статути і зазначенням мотивів відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Однак, належних та допустимих доказів щодо повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду його рапорту від 09.02.2016 року представником відповідача суду не надано.
Таким чином, відповідач хоча й розглянув рапорт позивача, однак не повідомив останнього про результати його розгляду, чим вчинив протиправну бездіяльність та порушив вимоги Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.
При цьому, суд погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що позивач володів інформацією відносно якої звертався з письмовим рапортом, а саме про те, що накази можуть віддаватися як в усній, так і в письмові формі про особу-керівника та був обізнаний в неможливості її надання щодо розголошенням відомостей про фінансове забезпечення та стан здоров'я солдата ОСОБА_2 , але оскільки позивач звернувся з письмовим рапортом, то відповідач відповідно до вимог Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України зобов'язаний надати відповідь по всіх порушених питаннях та довести її до відома військовослужбовця, чого в даному випадку зроблено не було.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Підставою для звернення до адміністративного суду є наявність у позивача порушених прав, свобод або інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень. В такому випадку порушені права підлягають захисту судом у спосіб, що дозволить відновити таке порушене право.
Тому суд вважає, що відповідно до статті 162 КАС України, враховуючи протиправну бездіяльність щодо неповідомлення позивача про результати розгляду рапорту, слід зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме: належним чином повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду його рапорту від 09.02.2016 року.
Інші твердження учасників судового процесу не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.
Стосовно клопотання позивача винести окрему ухвалу, суд зазначає, що вказане клопотання не є позовною вимогою в розумінні норм КАС України та за змістом статті 166 КАС України, винесення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду. У даній справі суд не вважає необхідним постановляти окрему ухвалу. Крім того, окрема ухвала виноситься за результатами розгляду справи, а питання по яких позивач просить постановити окрему ухвалу виходять за рамки предмету позову у цій справі.
Керуючись статтями 158, 160 частиною третьою статті 160, статтями 162-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551- XIV
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини пп НОМЕР_1 щодо неповідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду рапорту від 09 лютого 2016 року.
Зобов'язати відповідача Військову частину пп НОМЕР_1 належним чином повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду його рапорту від 09 лютого 2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 26 вересня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С. Денисюк