30 серпня 2016 року 810/2331/16
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 337 від 19.07.2016 року “Про підсумки службового рослідування” в частині накладення стягнення на майора ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у званні майора на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_2 .
За наслідками службового розлідування по факту не виконання ним наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 313 від 06.07.2016, про що складено Акт від 19.07.2016, встановлено порушення позивачем абз. 2 статті 11, абз. 2,3 статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та абз. 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за наслідком чого командиром військової частини НОМЕР_1 був прийнятий оскаржуваний наказ, яким позивачу було оголошено «Сувору догану».
Водночас, позивач не погоджується з правомірністю прийнятого наказу, та зазначає, що у відповідності до статті 83 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» до дисциплінарної відповідальності притягаються лише ті військовослужбовці, які порушили військову дисципліну, а тому притягнення його до дисциплінарної відповідальності є незаконним, оскільки він не вчиняв жодних дисциплінарних проступків.
Також позивач зазначив, що його не було належним чином ознайомлено з матеріалами службового розслідування, а лише було йому зачитано текст Акта службового розслідування і примушено розписатись в ознайомленні з ним.
В судове засідання 30.08.2016 позивач не з'явився, однак в судовому засіданні, що відбувалося 16.08.2016 позивачем було заявлено клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження, що зафіксовано в журналі судового засідання (а.с. 17-18).
Крім того, вказана заява 16.08.2016 була подана позивачем через канцелярію суду (а.с. 20).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Водночас, через канцеряю суду 30.08.2016 було подано клопотання про розгляд справи без представника відповідача.
Крім того, 22.08.2016 через канцелярію суду представником відповідача були подані письмові заперечення проти позову та копія матеріалів службового розслідування по факту не виконання позивачем наказу від 06.07.2016 № 313.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 1989 року.
15.04.2016 Вишгородським районним судом Київської області розглянуто матеріали які надійшли з військової прокуратури Київського гарнізону відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, майора, заступника командира батальйону по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_2 , одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена передбаченого статтею 172 - 15 КУпАП та прийнято постанову у справі № 363/889/16-п, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172 - 15 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті на строк 3 (три) доби (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57873537).
Вказана постанова Вишгородського районного суду Київської області залишена без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 18.05.2016 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57760990).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2016 № 313 про виконання рішення суду, було наказано:
- 12.07.2016 о 09.00 годині майору ОСОБА_1 прибути до гауптвахти відділу організації охорони Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву та Київській області) за адресою м. Київ вул. Зеленогірська, 4 для виконання постанови Вишгородського районного суду Київської області від 15.04.2016 у справі № 363/889/16-п;
- Начальнику відділення особового складу та стройового - заступнику начальника штабу військової частини НОМЕР_1 відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок і умови утримання військовослужбовців заарештованих в адміністративному порядку затвердженої наказом Міністерства оборони України від 18.05.2015 № 216 підготувати необхідний пакет документів;
- Контроль за виконанням наказу покласти на начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 (а.с. 27-28).
У зв'язку з тим, що позивачем не було виконано пункт перший наказу від 06.07.2016 № 313 та для з'ясування причин, які призвели до не виконання вказаного наказу, командиром військової частини наказом від 12.07.2016 № 324 було призначено проведення службового розслідування по даному факту (а.с. 26).
12.07.2016 позивачем були надані пояснення, щодо не виконання наказу від 06.07.2016 № 313, в яких позивач зазначив, що він «… 11.07.2016 року о 18-00 отримав наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 313 від 06.07.2016 згідно з яким наступного дня 12.07.2016 о 9-00 я повинен сісти на гауптвахту. Але, для того, щоб туди сісти потрібно мати при собі медичну книжку. Ця книжка знаходилася у фельдшера батальйону під замком. Наступного дня, 12.07.2016 о 8-00, коли фельдшер прийшов на роботу я отримав медичну книжку. Потім у старшини відксерив копії судових документів (вони мені були вручені 11.07.2016 о 18-00 разом з наказом № 313) і поїхав у м. Київ шукати гауптвахту. У Києві були автомобільні пробки і швидко переміщатися було доволі важко. Метро до гауптвахти, нажаль, ще не прорили. Тому, на гауптвахту я прибув не о 9-00, а о 12-30. Я зустрівся з начальником гауптвахти майором гребенюком і доповів йому про моє бажання виконати рішення суду і сісти на гауптвахту на три доби. Але він мені відмовив, посилаючись на те, що згідно з його розкладом роботи у нього прийом ув'язнених з 9-00 до 10-00 і він не має коштів додатково їздити до ВСП, щоб мене оформити на гауптвахту. Я з його графіком роботи знайомий не був м-р ОСОБА_2 порадив мені їхати звідси і приїхати в інший день, враховуючи його графік роботи, тобто з 9-00 до 10-00 в любий день, крім суботи, неділі та святкових днів. Тому я, м-р ОСОБА_1 12.07.2016 року о 9-00 не сів на гауптвахту з об'єктивних причин, які від мене не залежать. Я поважаю Український суд і готовий виконати рішення суду (відсидіти на гауптвахті три доби). Прошу, Вас не притягати мене до дисциплінарної відповідальності в звязку з тим, що я не порушував вимоги військової дисципліни, а можливе невиконання вашого наказу № 313 сталося з причин, які від мене не залежать.
Прошу залучити дане пояснення до матеріалів розслідування і врахувати його зміст під час підсумків розслідування. Прошу Вас не відмовити у моїх проханнях і таким чином, не доводити ситуацію до розгляду у судовому порядку.» (а.с. 32-33).
Також в матеріалах службового розслідування, містяться пояснення лейтенанта юстиції ОСОБА_3 від 14.07.2016, відповідно до яких, він «... 11.07.2016 прибув до військової частини НОМЕР_3 для доведення ОСОБА_1 вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 313 від 06.07.2016 та предачі пакету документів (2 постанов, 6 копій постанов, службової картки ОСОБА_1 та супровідного листа).
Після доведення наказу майор ОСОБА_1 отримав витяг з даного наказу та постановив відмітку про ознайомлення на копії даного наказу. Також, після вручення пакету документів, ОСОБА_1 поставив відмітку про їх отримання на копії наказу.
Щодо медичної книжки, то можу повідомити наступне, що в даній розмові майор ОСОБА_1 повідомив, що вона знаходиться у нього».
На підставі матеріалів службового розслідування, а саме Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про призначення службового розслідування, наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 313 від 06.07.2016, службової картки майора ОСОБА_1 , службової характеристики майора ОСОБА_1 , пояснень майора ОСОБА_1 , пояснень лейтенанта ОСОБА_3 був складений Акт службового розслідування по факту не виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 313 від 06.07.2016 року заступником командира військової частини НОМЕР_2 по роботі з особовим складом майором ОСОБА_1 .
Вказаним Актом, крім вже зазначеного судом, встановлено, що в діях майора ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного правопорушення - не надав негайну доповідь про неспроможність виконання наказу у зазначений термін.
Крім того, Актом встановлено, що обставини, які б пом'якшували відповідальність позивача - відсутні, натомість є обставини, які обтяжують відповідальність майора ОСОБА_1 , а саме: систематичне порушення військової дисципліни.
Також, зазначено, що по службі позивач характеризується негативно.
Враховуючи обставини вчинення правопорушення майором ОСОБА_1 , ступінь його вини та службову характеристику, доцільно притягнути даного військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності з урахуванням вимог статті 86 Дисциплінарного Статуту збройних сил України.
На підставі викладеного, особою на яку покладено обов'язок проведення службового розслідування, запропоновано за ненадання негайної доповіді про неможливість виконання наказу у зазначений термін (порушення вимог абз. 2 статті 11, абз. 2,3 статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та абз. 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України) притягнути майора ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності владою командира військової частини НОМЕР_1 (а.с.34-35) .
Зі змістом вказаного Акта позивач, був ознайомлений 21.07.2016.
За результатами службового розслідування, був прийнятий оскаржуваний позивачем наказ від 19.07.2016 № 337.
Крім того, 21.07.2016 командиром військової частини НОМЕР_1 за результатами службового розслідування було проведено бесіду з позивачем за результатами якої складено Аркуш бесіди від 21.07.2016 (а.с. 36).
В зазначеному Аркуші бесіди, позивач зазначив, що він свою вину не визнає, йому не зрозуміло в чому суть порушення ним військової дисципліни та зазначено, що йому заборонено зняти копії матеріалів службового розслідування.
Вважаючи, що наказ відповідача від 19.07.2016 № 337 є незаконним та протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до Київського окружного адміністративного суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до вступної частини Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Закон України від 24.03.1999 № 548-XIV) цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Дія Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та на інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно із статтею 5 вказаного закону, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець (стаття 6 Закону України від 24.03.1999 № 548-XIV).
Статтею 11 Закону України від 24.03.1999 № 548-XIV передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до змісту військової присяги військовослужбовця, що міститься в Законі України від 24.03.1999 № 548-XIV, громадянин україни вступаючи на військову службу, урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю.
Присягає виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників.
Згідно з змістом статті 30 Закону України від 24.03.1999 № 548-XIV начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно (стаття 37 Закону України від 24.03.1999 № 548-XIV).
Враховуючи вказані норми чиного законодавства та той факт, що загальна вислуга позивача на військовій службі складає 27 років і він складав військову присягу, суд дійшов висновку, що позивач знав обов'язки військовослужбовців передбачені статтею 11 Закону України від 24.03.1999 № 548-XIV та порядок виконання наказів передбачений статтею 37 вказаного закону.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Закону України від 24.03.1999 № 551-XIV) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків (стаття 4 Закону України від 24.03.1999 № 551-XIV).
Відповідно до статті 5 вказаного закону за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Статтею 6 зазначеного закону встановлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту оскаржуваного наказу, командиром військової частини НОМЕР_1 було наказано позивачу 12.07.2016 о 09-00 прибути до гауптвахти відділу організації охорони Центрального управління Військової служби правопорядку, що знаходиться в Києві.
В той же час, позивач в своїх поясненнях від 12.07.2016 зазначає, що 12.07.2016 о 08-00 він прибув до фельдшера батальйону для отримання медичної книжки, після чого ще ксерив документи які йому були вручені 11.07.2016.
Водночас з пояснень лейтенанта юстиції ОСОБА_3 від 12.07.2016 вбачається, що позивачу 11.07.2016 було вручено 2 постанови з їх копіями та службову картку.
ОСОБА_3 також зазначено, що позивач йому сказав, що медична книжка знаходиться у нього дома.
При цьому, позивач жодним чином не спростував зазначені ОСОБА_3 відомості, стосовно того, що медична книжка знаходилась у позивача дома.
Позивач у разі неможливості вчасного виконання наказу командира частини повинен був негайно доповісти відповідачу відповідно до вимог статті 37 Закону України від 24.03.1999 № 548-XIV що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі. Водночас, позивачем це не було зроблено.
Також позивачем не доведено суду за яких причин, у разі якщо позивач розумів, що не зможе виконати цей наказ вчасно, він вранці 12.07.2016 не прибув до військової частини та не повідомив керівника про неможливість виконання цього наказу в термін встановлений у ньому, і ним фактично були вчиненні дії по виконання цього наказу. Адже його і було притягнуто до відповідальності саме за ненадання негайної доповіді про неможливість виконання наказу у визначений термін.
Згідно із статтею 7 вказаного закону застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
В статті 68 Закону України від 24.03.1999 № 551-XIV закріплено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Відповідно до статті 83 вказаного закону на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтею 84 цього ж закону встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порядок військової дисципліни та громадського порядку) встановлені Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України що затверджена Наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82 та за реєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 за № 385/8984 (далі - Інструкція).
Відповідно до пукту 1.2 вказаної інструкції 1.2. службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.
Рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (пункт 1.3 вказаної інструкції).
В Розділі 3 вказаної інструкції передбачено, що Розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
Розділом 4 вказаної інструкції встановлено, що за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити (пункт 4.1 Інструкції).
Акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку (пункт 4.2 Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України).
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування.
Посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось. (пункт 4.2 Інструкції).
Пунктом 5.1 Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлено. що посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення.
Про прийняте рішення повідомляється військовослужбовцю, стосовно якого проводиться службове розслідування, а у випадках, передбачених пунктом 4.4 цієї Інструкції, також начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства. Дисциплінарне стягнення накладається у терміни, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (пункт 5.3 Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України).
Враховуючи викладене та надані відповідачем документи, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано встановлену законом процедуру проведення службового розслідування та правомірно прийнято наказ про результати службового розслідування від 19.07.2016 № 337, яким позивачу оголошено «Сувору догану», оскільки позивачем не було виконано наказ командира від 06.07.2016 без поважних на те причин та позивач не доповів командиру про неможливість його виконати у відповідності до вимог статті 37 Закону України від 24.03.1999 № 548-XIV.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив порушень законодавства при прийнятті спірного наказу, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158 - 163, 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.