12 вересня 2016 року 2а-1360/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011 №0002992302.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Фоззі-Фуд" було відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 касаційну скаргу ТОВ "Фоззі-Фуд" задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі № 2а-1360/12/1070 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зауважила, що за змістом норм п. 9 ст. 3 та п. 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР не виконання протягом певного періоду обов'язку щодня друкувати фіскальний звітний чек є продовжуваним порушенням, а не зберігання цього чеку у книзі обліку розрахункових операцій - триваючим, а тому за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Крім того, Вищий адміністративний суд України не погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову в частині штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача за порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
З приводу цього суд касаційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що документи щодо обліку товару, який знаходився на реалізації в господарській одиниці товариства, повинні бути досліджені та оцінені судом як доказ наявності або відсутності з боку позивача порушення норм п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки ці обставини входять до предмету доказування при вирішенні даного спору.
Разом з тим, суд касаційної інстанції вказав, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене та дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.
Таким чином, вказані обставини підлягають дослідженню при новому розгляді справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 адміністративну справу №2а-1360/12/1070 прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду.
У судове засідання сторони, які належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.
Разом з цим, через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи та враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, що викладені в ухвалі від 20.07.2016, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" зареєстроване як юридична особа Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 02.12.2002 та здійснює торгівельну діяльність через мережу магазинів.
В листопаді 2011 року працівниками Державної податкової адміністрації у Київській області на підставі службових посвідчень та направлень на право проведення перевірки від 09.11.2011 №1319, виданого ГДПРІ Двірко О.М., від 09.11.2011 №2320, виданого ГДПРІ Дугін О.В., проведена фактична перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці - магазину за адресою: м. Київ, Чоколовський бульвар, 6, який належить ТОВ "Фоззі-Фуд", за результатами якої складено Акт фактичної перевірки від 16.11.2011 №001098.
Як вбачається із зазначеного Акта, перевіркою встановлено наступні порушення, а саме:
- не забезпечено щоденного друку у КОРО №1013005221/3 фіскальних звітних чеків Z-звітів за 25.07.2011, 26.07.2011, 27.07.2011, 28.07.2011, 29.07.2011, 30.07.2011, чим порушено п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- встановлено факт наявності в реалізації необлікованих у встановленому порядку товарів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 29810,84 грн., оскільки під час перевірки не надано накладні, ТТН, документи роздруковані з іншого програмного забезпечення, чим порушено вимоги п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
На підставі висновків Акту фактичної перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 №0002992302, згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 61661,68 грн., у тому числі 59621,68 грн. (29810,84 грн. х 2) за порушення п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР та 2040,00 грн. (340 грн. х 6) за порушення п. 9 ст. 3 вказаного Закону.
За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.11.2011 р. №0002992302, Державною податковою адміністрацією в Київській області було прийнято рішення № 254/10/25-017/401-199, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.
За результатом розгляду повторної скарги позивача, Державною податковою адміністрацією України було прийнято рішення № 3597/6/10-2415 від 29.02.2012, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.
Однак, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Щодо не забезпечення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 20 вказаного Закону визначено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно вимог ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" облік товарних запасів ведеться юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Даний Закон не зазначає необхідність зберігання документів первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.
В той же час, як встановлено судом, ТОВ "Фоззі-Фуд" для здійснення облікової політики було видано наказ від 01.01.2008 № 1 "Про облікову політику підприємства".
Так, відповідно до п. 8.6 даного Наказу, підприємство встановлює місця зберігання (архів підприємства) первинних документів.
Згідно з наказом від 02.04.2008 № 683/1 "Про розміщення бухгалтерської служби та встановлення місця зберігання (архів підприємства) первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку" підприємство встановило місце зберігання первинних документів у офісному приміщенні бухгалтерії підприємства (архів підприємства), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Філатова, 7.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік ТОВ "Фоззі-Фуд" здійснюється із застосуванням машинного оброблення документів бухгалтерського обліку - комп'ютерної програми бухгалтерського обліку "SAP", адаптованої до національних стандартів бухгалтерського та податкового обліку, відповідно до вимог Положення № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку".
Отже, з наведеного слідує, що відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів, не свідчить про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Крім того, судом враховано, що після первинної бухгалтерської обробки в місцях приймання товару від постачальника та подальшої реалізації товарів, товарні накладні та товарно-транспорті документи відповідно до наказу позивача від 02.04.2008 № 683/1 "Про розміщення бухгалтерської служби та встановлення місця зберігання (архів підприємства) первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку" зберігаються в бухгалтерії ТОВ "Фоззі-Фуд" за адресою м. Київ, вул. Філатова, 7.
При цьому, судом встановлено, що всі необхідні первинні документи, на підставі яких проводиться бухгалтерський облік товарних запасів, є у наявності позивача, копії яких наявні в матеріалах справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 №К-32369/10 (справа №2а-1509/10/1070), від 27.06.2013 №К/9991/15657/11 (справа №2а-2592/10/1070), від 16.01.2013 №К/9991/26515/11 (справа №2а-1510/10/1070), від 14.11.2013 №К/9991/7953/11 (справа №2а-1508/10/1070), від 04.12.2013 №К-37973/10 (справа №2а-1511/10/1070), від 12.05.2014 №К/9991/14273/11 (справа №2а-1507/10/1070) та від 19.06.2014 №К/9991/73665/11 (справа №2а-9521/10/1070).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено зберігання первинних документів, до яких належать податкові накладні та накладні (товарно-транспортні документи), безпосередньо у місцях реалізації товарів, тому твердження відповідача про те, що в магазині позивача за адресою: м. Київ, Чоколовський бульвар, 6, встановлено факт наявності продажу необлікованих належним чином товарів за місцем їх реалізації на загальну суму 29810,84 грн. є неправомірним та необґрунтованим.
За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 №0002992302 в частині застосування до ТОВ "Фоззі-Фуд" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 59621,68 грн. суд вважає таким, що не відповідає правовим нормам, а тому підлягає скасуванню.
З приводу незабезпечення щоденного друку у КОРО №1013005221/3 фіскальних звітних чеків Z-звітів, суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2040,00 грн. є встановлене під час перевірки порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що полягало у незабезпеченні щоденного друку фіскальних звітних чеків Z-звітів за 25.07.2011, 26.07.2011, 27.07.2011, 28.07.2011, 29.07.2011, 30.07.2011 (6 випадків).
Проте, суд не погоджується із розміром застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за дане порушення, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Статтею 2 зазначеного вище Закону визначено, що фіскальний звітний чек це документ установленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.
Згідно п. 4 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги Закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.
Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.
Враховуючи, що згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.
Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у п. 4 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Вказаний висновок цілком узгоджується із позицією Верховного Суду України. Так, у справі № 21-89а13 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у своєму рішенні від 16.04.2013 Верховний Суд України зазначив, що контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію незалежно від кількості випадків нездійснення щоденного друкування фіскальних звітних чеків виявлених під час здійснення перевірки.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
З огляду на встановлені обставини та позицію Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що за виявлене під час перевірки порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідачу слід було застосувати фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 340,00 грн.
Отже, з наведеного слідує, що податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 №0002992302 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення ТОВ "Фоззі-Фуд" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 61321,68 грн.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, як встановлено в ході розгляду справи, відповідачем не виконано обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, та не доведено суду належними і допустимими доказами правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 70-72, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 23.11.2011 №0002992302 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 61321,68 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Василенко Г.Ю.