м. Вінниця
20 вересня 2016 р. Справа № 802/999/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
головуючого судді Вільчинського О.В.,
суддів: Дмитришеної Р.М.,
Мультян М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання: Шкільної О.С.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника третьої особи: Мараховської В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України, відповідач), третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - ГУ ДКС України у Вінницькій області, третя особа). Відповідно до позовних вимог позивач просить суд:
визнати бездіяльність ДКС України щодо невиплати суми інфляційних нарахувань на суму боргу (матеріальні збитки за неотриманий продовольчий пайок відповідно до постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.02.2007 по справі № 2-а-1762) за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми протиправною;
зобов'язати ДКС України виплатити суму інфляційних нарахувань на суму боргу (матеріальні збитки за неотриманий продовольчий пайок відповідно до постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.02.2007 по справі № 2-а-1762) за весь час прострочення в розмірі 85367,73 грн. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 33288,41 грн.;
зобов'язати ДКС України обрахувати та виплатити компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми;
зобов'язати ДКС України зазначені виплати здійснити позачергово після набрання рішення суду законної сили.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що ДКС України через ГУ ДКС України у Вінницькій області на виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.02.2007 у справі № 2-а-1762 виплати здійснені без урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми. У зв'язку з чим, на переконання позивача, відповідно до норм Цивільного кодексу України зобов'язання ДКС України вважається таким, що не виконане.
Крім того, посилаючись на норми Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" позивач вважає, що йому належить виплатити відповідачем компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, адміністративний позов просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Представник третьої особи в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечила. Вказала, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання. Крім того, звернула увагу, що виконавчий лист Замостянського районного суду м. Вінниці у справі №2-а-1762 на виконанні органів казначейства перебував з 2013 року, а тому відповідач не може нести відповідальність за його невиконання до цього часу.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши адміністративну справу, суд встановив таке.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від у справі № 2-а-1762 на користь ОСОБА_1 стягнуто з військової частини НОМЕР_1 матеріальні збитки за не отриманий продовольчий пайок з урахуванням індексу інфляції в сумі 35 566 грн. 59 коп.
07.03.2007 на виконання зазначеної постанови Замостянський районний суд м. Вінниці видав виконавчий лист № 2-а-1762.
22.03.2007 постановою державного виконавця державної виконавчої служби Вінницького управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-1762.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2007 у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.02.2007 по зазначеній справі - відмовлено, апеляційну скаргу залишено без розгляду.
14.02.2011 Замостянським районним судом м. Вінниці повторно видано виконавчий лист у справі № 2-а-1762 у зв'язку з йог втратою.
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 18.03.2011 ОСОБА_1 поновлено строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2а-1762/2007 відповідно до постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.02.2007 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 матеріальних збитків за неотриманий продовольчий пайок з урахуванням індексу інфляції в сумі 35566 грн. 59 коп.
28.03.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 28.03.2013 №3231/2.1-28/3 винесена постанова про повернення виконавчого документа (виконавчий лист № 2-а-1762-2007 від 14.02.2011) стягувачеві у зв'язку зі зміною вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
17.04.2013 позивач подав заяву вх. від 17.04.2013 № 18-Т-233 разом з виконавчим листом, копіями ухвал Замостянського районного суду м. Вінниці 26.02.2007 (№2-а-1762 2007) від 18.03.2011 (№6а-44/11) та іншими документами до начальника ГУ ДКС України у Вінницькій області з проханням про прийняття до виконання виконавчого листа Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.02.2011 у справі № 2-а-1762.
18.06.2013 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДКС України у Вінницькій області від 18.07.2013 з заявою, в якій просив повідомити щодо заходів, які вжиті по виконавчому провадженню та чи буде забезпечено ДКС України виплату матеріальних збитків з урахування індексу інфляції при виплаті матеріальних збитків.
Листом ГУ ДКС України у Вінницькій області від 30.07.2013 № 15-13/1065-5368 позивача повідомлено, що у зв'язку з відсутністю бюджетних та відкритих асигнувань, залишку коштів на рахунках боржника (військової частини НОМЕР_1 ) за програмою 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України та підготовка військ" відповідно до пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядку), ГУ ДКС України в Вінницькій області за вих. від 18.06.2013 № 15-10/775-4184 направлено до ДКС України для подальшого виконання оригінал заяви ОСОБА_1 від 17.04.2013 № 18-Т-233, виконавчий лист Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.02.2011 у справі № 2-а-1762 разом із доданими до них документами, а також пакет документів, що передбачений пунктом 47 Порядку.
09.08.2013 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Голови ДКС України від 09.08.2013 про забезпечення, крім виплати матеріальних збитків за неотриманий продовольчий пайок з урахуванням індексу інфляції, виплату суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних на зазначену суму матеріальних збитків за період з 27.02.2007 по дату нарахування коштів на банківський рахунок. Просив повідомити про заходи, які були вжиті на виконання виконавчого листа, виданого Замостянським районним судом м. Вінниці 14.02.2011 у справі № 2-а-1762, та подальші дії ДКС України для забезпечення виконання зазначеного виконавчого листа.
Відповідно до листа ДКС України 07.10.2013 №5-13/1062-24362 ОСОБА_1 повідомлено, що час в органах казначейства знаходяться на виконанні судові рішення, які надійшли раніше, а відтак після їх виконання буде здійснено заходи щодо перерахування коштів відповідно до виконавчого листа від 14.02.2011 у справі № 2-а-1762.
23.11.2013 позивач вдруге звернувся з заявою до Голови ДКС України "Про усунення порушення вимог Закону України "Про звернення громадян"" щодо усунення порушень зазначеного закону та забезпечення крім виплати матеріальних збитків за неотриманий продовольчий пайок з урахуванням індексу інфляції, а також виплату суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних на зазначену суму матеріальних збитків за період з 27.02.2007 по дату нарахування коштів на банківський рахунок, просив повідомити про заходи.
Відповідно до листа ДКС України від 19.12.2013 №5-13/2942-34199 ОСОБА_1 надана відповідь, що після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше, Державною казначейською службою України буде здійснено заходи щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_1 .
13.04.2016 ОСОБА_1 звернувся з заявою до начальника ГУ ДКС України (вх. № 13-Т-267 від 13.04.2016) про долучення до виконавчого провадження довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" від 13.04.2016 з банківськими реквізитами та проханням забезпечити виплату матеріальних збитків по зазначеному виконавчому листу з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" від 07.06.2016 № 0000000663426270 26.05.2016 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 35388 грн. 76 коп. з урахуванням комісії за поповнення карти безготівковим платежем від третіх осіб - 0,5% від суми. Призначення платежу: стягнення заборгованості згідно виконавчого листа Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.02.2011 у справі № 2-а-1762-2007 на користь ОСОБА_1 .
Вважаючи бездіяльність ДКС України щодо невиплати суми інфляційних нарахувань на суму боргу (матеріальні збитки за неотриманий продовольчий пайок відповідно до постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.02.2007 по справі № 2-а-1762) за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Також вказаним Законом, крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів. Так, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону № 583-VII від 19.09.2013) передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 № 845 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до положень ч.ч. 2, 4 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
В свою чергу, ч.1 ст.5 Закону № 4901-VI передбачає, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
У разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
З огляду на відсутність протягом встановленого Законом № 4901-VI строку виконання відповідачем, як центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, судового рішення у справі № 2-а-1762, позивач має право на виплату компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду. Однак, як встановлено судом, така компенсація ДКС України позивачу виплачена не була.
Відтак, бездіяльність ДКС України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі №2-а-1762, виданому Замостянським районним судом м. Вінниці на виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.02.2007, у період з 17.04.2013 (з дня звернення ОСОБА_1 до органу казначейства) по 26.05.2016 (день виконання рішення у справі № 2-а-1762) є протиправною.
З огляду на вказану протиправну бездіяльність відповідача суд дійшов висновку про зобов'язання ДКС України відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі №2-а-1762, виданому Замостянським районним судом м. Вінниці на виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.02.2007, у період з 17.04.2013 по 26.05.2016.
Щодо посилань позивача на Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III, то суд зазначає таке.
Згідно зі статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У статті 2 Закону № 2050-III встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
У ст. 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
При цьому, своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає (ст. 5 Закону № 2050-III).
Стаття 6 Закону № 2050-III визначає, що компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Разом з тим, ст. 7 Закону № 2050-III визначає, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З наведених норм суд робить висновок, що компенсація втрати частини доходу здійснюється саме тим власником підприємства, установи і організації всіх форм власності або уповноваженого ним органу (особи), соціальним фондом, який допустив таку втрату частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати.
При цьому, Закон № 2050-III не містить положень про зобов'язання виплатити компенсацію втрати частини доходу через порушення строків виплати за рішенням суду тим органом виконавчої влади, на який покладено обов'язок щодо виконання судового рішення.
Відтак, вказаний закон до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу суми інфляційних нарахувань на суму боргу (матеріальні збитки за неотриманий продовольчий пайок відповідно до постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.02.2007 у справі № 2-а-1762) за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та зобов'язання відповідача здійснити виплату останніх, суд зазначає таке.
Порядок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми визначено статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.
Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Аналогічна правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 (справа № 6-2759цс15).
Згідно зі ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За результатами розгляду справи було встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, як суб'єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового правопорушення зі сторони відповідача, що мало б складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами, що належать позивачеві), що спричинило збитки, вини особи, яка заподіює шкоду, та причинно-наслідкового зв'язку між двома елементами.
З урахуванням статті 625 ЦК України та межі її застосування, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу суми інфляційних нарахувань на суму боргу (матеріальні збитки за неотриманий продовольчий пайок відповідно до постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.02.2007 по справі № 2-а-1762) за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми, а також відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити виплату останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 94 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі №2-а-1762, виданому Замостянським районним судом м. Вінниці на виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.02.2007, у період з 17.04.2013 по 26.05.2016.
Зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі №2-а-1762, виданому Замостянським районним судом м. Вінниці на виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.02.2007, у період з 17.04.2013 по 26.05.2016.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Вільчинський Олександр Ванадійович
Судді: Дмитришена Руслана Миколаїна
Мультян Марина Бондівна