м. Вінниця
19 вересня 2016 р. Справа № 802/396/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Глюзи Н.В.
третьої особи: ОСОБА_4
представника третьої особи: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Вінницької районної державної адміністрації в особі відділу з питань державної реєстрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Вінницької районної державної адміністрації в особі відділу з питань державної реєстрації , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовано тим, що державним реєстратором реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №12184304 від 19.11.2015р., згідно якого право власності на 7/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі отриманого нею в приватного нотаріуса Вінницького нотаріального округу Надольської Т.С. дублікату договору довічного утримання. Позивач вважає таку реєстрацію протиправною, в зв'язку з чим звернулась з даним позовом до суду, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 26403598 від 24.11.2015), яким право власності на 7/20 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_4; 2) зобов'язати реєстраційну службу Вінницького районного управління юстиції Вінницької області вчинити дії та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №12184304.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача, третя особа та її представник проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників адміністративного процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 - дружина померлого ОСОБА_7.
Так, 11.05.1999 р. за ОСОБА_4 було зареєстроване право власності (7/20 частки на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1) на підставі договору довічного утримання від 13.04.1999 р. укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4
19.05.1999 р. гр. ОСОБА_9, який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі доручення, посвідченого Лучинською Л.П., приватним нотаріусом Хмільницького нотаріального округу Вінницької області 16.05.1999 р. в реєстрі за №908, подаровано ОСОБА_11 7/20 частини вищевказаного будинковолодіння, що підтверджується договором дарування від 19.05.1999 р.
04.06.1999 р. ОСОБА_11 подаровано ОСОБА_7 7/20 частини будинку, що підтверджується договором дарування від 04.06.1999 р. Зазначений договір зареєстровано в реєстрі за № I-1197 державним КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації».
ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1, видане виконавчим комітетом Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області.
Згідно довідки від 30.11.2015 р. №3179/01-16, виданої Вінницькою районною державною нотаріальною конторою видно, що ОСОБА_1 16.07.2008 р. подала заяву про прийняття спадщини. Також зазначено, що з матеріалів спадкової справи наявність інших спадкоємців не вбачається.
Як видно з копії технічного паспорту на житловий будинок (складений 04.06.1999 р.), що знаходиться за адресою, власниками будинку є ОСОБА_7, якому належить 7/20 частки будинку, ОСОБА_12, якій належить 7/20 частки будинку та ОСОБА_13, якій належить 3/10 частки будинку.
З листа КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 26.12.2013 р. №36 видно, що на житловий будинок АДРЕСА_1, була проведена реєстрація права власності: 3/10 частки за ОСОБА_14, 7/20 часток за ОСОБА_7, 7/20 часток за ОСОБА_15 При цьому зазначено, що інформація щодо власників формувалась до 31.12.2012 р.
24.11.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції на підставі дублікату договору довічного утримання від 13.04.1999 р. (дублікат зареєстровано в реєстрі за № 416 та видано 25.02.2014 р. приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Надольською Т.П). прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_4, індексний номер 26403598 на 7/20 частки жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує наступне.
Спірні правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (далі - Порядок).
Відповідно до Закону 1952-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
Частиною 1 ст. 15 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (далі - Порядок №868) під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Як було встановлено, за ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 04.06.1999 р., Вінницьким обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації 04.06.1999 р. було зареєстровано право власності на 7/20 частки житлового будинку по АДРЕСА_1.
До 01.01.2013 р. державна реєстрація прав здійснювалася реєстраторами бюро технічної інвентаризації в порядку, визначеному Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5).
На дату реєстрації права власності за ОСОБА_7 діяла Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998 р.
Відповідно до п. 1.5, 1.6, 1.7 Інструкції державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.
Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.
Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна.
В свою чергу, оскаржуване у даній справі рішення було прийнято на підставі дублікату договору довічного утримання від 13.04.1999 р.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
На думку суду, в даному випадку, державний реєстратор мала б винести рішення про відмову у державній реєстрації права власності за ОСОБА_4 на 7/20 частки жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV.
Таким чином державним реєстратором не було вжито заходів, передбачених п. 1 та п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV та п. 15 Порядку № 868, що призвело до неправомірної подвійної реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому права позивача мають бути поновлені шляхом скасування рішення індексний номер 26403598 від 24.11.2015 р. про державну реєстрацію права власності на 7/20 частки на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області вчинити дії та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №12184304 слід зазначити таке.
В силу положень ст. 26 Закону №1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Виходячи з вищевикладеного, суд не може підміняти орган державної влади та перебирати на себе його повноваження, в зв'язку з чим в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.
При ухваленні рішення в даній справі суд також керувався наступним.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, при цьому, у разі часткового задоволення позовних вимог, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Бадюк Олени В'ячеславівни № 26403598 від 24 листопада 2015 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької районної державної адміністрації судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551 грн. 20 коп. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович