Апеляційний суд Житомирської області
Справа №2-1685/12 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І.В. (Житомирський райсуд)
Категорія 30 Доповідач Талько О. Б.
20 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Талько О.Б.,
суддів: Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,
за участю секретаря Гарбузюк Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 4 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за зустрічним позовом Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку до ОСОБА_1, товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У вересні 2012 року Житомирський зональний відділ військової служби правопорядку звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 18 листопада 2011 року з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений належний військовій службі правопорядку автомобіль ВАЗ-2107, держаний номерний знак НОМЕР_1.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження матеріальний збиток, завданий внаслідок пошкодження даного транспортного засобу, становить 15605 грн. 63 коп.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди співробітниками РВ УМВС України в Житомирській області здійснювалась перевірка та винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Проте, зміст даної постанови містить інформацію про вчинення останнім адміністративного правопорушення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди також підтверджується протоколом огляду місця ДТП, схемою ДТП, автотехнічним дослідженням обставин зіткнення транспортних засобів та його механізму, поясненнями учасникві ДТП
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 серпня 2012 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрите у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
З огляду на вищезазначене, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 15605 грн. 63 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку 49894 грн. 40 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок даної ДТП.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем ВАЗ-2107 та, виконуючи поворот ліворуч, зупинився на зустрічній смузі руху. Однак, належна правова оцінка дій останнього не була надана під час проведення перевірки обставин дорожньо-транспортної пригоди.
ОСОБА_1 також зазначає, що внаслідок ДТП належний йому автомобіль Volkswagen 70X02A був пошкоджений. Матеріальний збиток визначений експертом у розмірі 49894 грн. 40 коп.
З огляду на вищезазначене, просив задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 24 січня 2014 року дані позови об'єднані в одне провадження.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 4 червня 2014 року позовні вимоги Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку 15605 грн. 63 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 520 грн., сплачених за проведення експертного дослідження, а також 214 грн. 60 коп. судового збору.
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позов та відмовити у задоволенні позовних вимог Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку.
Зокрема, зазначає, що за відсутності належних та допустимих доказів його вини у скоєнні даної ДТП, суд безпідставно задовольнив позов Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку. Клопотання його представника щодо виклику свідків та проведення автотранспортної експертизи залишені без задоволення.
Суд не зазначив, у чому саме полягає вина кожного з водіїв у ДТП, належним чином не дослідив механізм скоєння ДТП та не зазначив у рішенні, які конкретні дії водіїв не узгоджуються з вимогами ПДР України та чи існує причинний зв'язок між їхніми діями й заподіяною внаслідок ДТП шкодою, та як повинен був діяти кожен з них та чи мали вони технічну можливість уникнути зіткнення.
Водночас, матеріали справи містять докази, які вказують на вину водія автомобіля ВАЗ 2107 у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, зазначивши, що при вирішенні даного спору суд має взяти до уваги висновок експертного дослідження від 20 листопада 2014 року, у якому зазначено, що водій автомобіля ВАЗ 2107 мав технічну можливість своїми діями попередити зіткнення автомобілів шляхом виконання вимог п.10.1,10.4 ПДР України.
На думку представника Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку, апеляційна скарга є безпідставною.
Третя особа - ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні не визнали апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції виходив з наявності вини ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Проте, повністю погодитись з таким висновком не можна.
За правилами п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
В судовому засіданні встановлено, що 18 листопада 2011 року близько 12 год. 05 хв., на 8 км автодороги « Житомир-Могилів-Подільський», сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_2, який обіймав посаду старшого техніка Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку та керував належним військовій службі автомобілем ВАЗ- 2107, державний номерний знак НОМЕР_1, а також ОСОБА_1, який був за кермом належного йому автомобіля Volkswagen 70X02A, державний номерний знак НОМЕР_2.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних ушкоджень.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №277 від 27 грудня 2011 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Volkswagen 70X02A, становить 49894 грн. 40 коп.
Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №3198 від 10 січня 2012 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ВАЗ-2107, визначений у розмірі 15605 грн. 63 коп.
Постановою старшого державтоінспектора ВДАІ Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області від 9 листопада 2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.
Зміст даної постанови свідчить, що водій ОСОБА_2, виконуючи поворот ліворуч, зупинився на зустрічні смузі руху, оскільки двигун керованого ним автомобіля раптово припинив роботу.
Водій ОСОБА_1 вжив заходів екстреного гальмування, але не зміг уникнути зіткнення.
Відмовляючи у порушенні кримінальної справи, державтоінспектор взяв до уваги висновок спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області №3/80 від 6 червня 2012 року, згідно з яким з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП вбачається невідповідність дій водія автомобіля Volkswagen 70X02A ОСОБА_1 вимозі п.12.3 ПДР України.
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 серпня 2012 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Заперечуючи проти позовних вимог Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку, ОСОБА_1 надав суду висновок експертного дослідження від 20 листопада 2014 року, згідно з яким водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_2 мав технічну можливість своїми одноосібними діями попередити зіткнення транспортних засобів шляхом виконання вимог п.10.1, п.10.4 абз. 2 Правил дорожнього руху України, оскільки керований ним автомобіль на момент ДТП перебував у технічно справному стані, а видимість елементів дороги в напрямку руху обмежена не була та підстав технічного характеру, які б завадили йому виконати вимоги вказаних пунктів ПДР, не вбачається.
Дії водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1, п.10.4 абз. 2 ПДР України та були умовою і технічною причиною виникнення пригоди.
Дії водія ОСОБА_1 з технічної точки зору не відповідали вимогам п.12.6 ПДР та не суперечили ( відповідали) вимогам п.12.3 ПДР. В обставинах даної ДТП він не мав технічної можливості шляхом екстреного своєчасного гальмування уникнути зіткнення транспортних засобів.
Під час апеляційного розгляду справи ухвалою суду призначено судову автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу. Згідно з висновком даної експертизи від 28 липня 2016 року за №4328/11857/16-52 водій автомобіля Volkswagen 70X02A повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.6 (г) ПДР, а з моменту виникнення небезпеки або перешкоди для руху,- у відповідності до вимог п.12.3 ПДР.
Водій автомобіля ВАЗ 2107 перед початком виконання маневру повороту ліворуч повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.10.1 та 16.3 ПДР.
Оскільки з наданих на дослідження матеріалів неможливо встановити причину припинення роботи двигуна після виїзду автомобіля ВАЗ на смугу руху автомобіля Volkswagen, якщо такий факт мав місце, судові експерти не надали у категоричній формі регламентацію дій водія автомобіля ВАЗ ( з технічної точки зору) з моменту зупинки транспортного засобу на зустрічній смузі руху. Тому, з моменту припинення роботи двигуна автомобіля ВАЗ, дії даного водія регламентовані за двома варіантами: 1) у випадку відповідних дій ( бездіяльності) водія; 2) у випадку вимушеної зупинки автомобіля.
Так, за варіантом 1 водій мав діяти у відповідності до вимог п.1.5 та 2.3 (д) ПДР України, якими, зокрема, передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів для усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху ( п.1.5 ПДР)
Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху ( п.2.3 (д)).
У випадку вимушеної зупинки автомобіля в місці, де зупинка заборонена, водій повинен був діяти відповідно до вимог п.15.14 ПДР України, а саме, вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.
Експертами також зазначено, що оцінка дій водія автомобіля ВАЗ на предмет відповідності останніх вимогам п.п.1.5 та 2.3 (д) ПДР ( за варіантом 1) та 15.14 ( за варіантом 2), з моменту припинення роботи двигуна автомобіля, не потребує застосування спеціальних знань у галузі автотехніки та може бути надана судом самостійно з урахуванням доказів та фактичних обставин справи.
Отже, зупинка автомобіля ВАЗ на зустрічній смузі руху створила небезпеку для інших учасників дорожнього руху, що, в свою чергу, свідчить про наявність у водія даного транспортного засобу обов'язку вжити заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху. Матеріали справи свідчать, що аварійна світлова сигналізація водієм автомобіля ВАЗ не була ввімкнена. Доказів того, що за умови відсутності можливості прибрати транспортний засіб, він діяв згідно з вимогами п.п.9.9-9.11 ПДР України, суду не надано.
Разом з тим, відповідно до п.п.3,4 висновку судової експертизи у випадку руху автомобіля Volkswagen зі швидкістю, що не перевищувала 90 км/год, водій ОСОБА_1 мав технічну можливість зупинити керований ним ТЗ в межах вказаного у вихідних даних постанови сліду гальмування транспортного засобу (53, 8 м). З технічної точки зору дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.6 (г) ПДР.
Посилання представника ОСОБА_1 на ту обставину, що при вирішенні спору слід брати до уваги висновок експертного дослідження СЕ -1-3-148/14 від 20 листопада 2014 року, є безпідставним, оскільки експертиза була проведена за заявою останнього, експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст.384, 385 КК України, що, свою чергу, свідчить про недотримання вимог ст. 59 ЦПК України щодо допустимості доказів.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність вини обох водіїв у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди та визначає вину кожного з них у розмірі 50 %.
Таким чином, із Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 24947 грн. 20 коп.
Із ОСОБА_1 на користь Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку слід стягнути 7802 грн. 82 коп.
При визначенні розміру відшкодування матеріальної шкоди суд бере до уваги надані сторонами висновки експертного автотоварознавчого дослідження №277 від 27 грудня 2011 року та №3198 від 10 січня 2012 року. Інших доказів щодо вартості матеріального збитку суду не надано. Сторонам роз'яснено право заявляти клопотання про призначення відповідної судової експертизи, проте останні ним не скористались.
Окрім того, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3853 грн. 50 коп., сплачених за проведення судової експертизи.
Враховуючи вищезазначене, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, - про часткове задоволення позовних вимог Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку та ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 209,303,304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 4 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 24947 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку 7802 грн. 82 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 3853 грн. 50 коп., сплачених за проведення судової експертизи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді