33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"22" вересня 2016 р. Справа № 5019/2862/11
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,
при секретарі судового засідання Оліфер С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Форвард", пров. Університетський, 1, м. Харків
до боржника ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод", вул. Привокзальна, 2, с. Городок, Рівненський район, Рівненська область
про банкрутство
за участі представників:
від кредиторів: ТОВ "Фірма "Восток", ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" - ОСОБА_2; ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" - ОСОБА_3; ВАТ "РЗТА" -ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області - ОСОБА_9;
від боржника: ОСОБА_10
За участю органу прокуратури - ОСОБА_11
Постановою господарського суду Рівненської області від 17.01.2013 р. Закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_12
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 р. припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_12 як ліквідатора по даній справі, призначено нового ліквідатора боржника арбітражного керуючого ОСОБА_13
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.10.2015 р. призначено ліквідатором ЗАТ "Рівненський ливарний завод" ОСОБА_14, продовжено строк ліквідаційної процедури ЗАТ "Рівненський ливарний завод" та строк повноважень ліквідатора на 6 місяців.
Ухвалою суду від 16.06.2016 р. розгляд справи №5019/2862/11 відкладено до повернення її матеріалів із суду вищої інстанції.
03.08.2016 р. матеріали справи №5019/2862/11 із супровідним листом №01-32/5019/2862/11/4203/16 від 02.08.2016 р. повернулись до господарського суду Рівненської області, у зв'язку з чим ухвалою суду від 05.08.2016 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.09.2016 р.
Ухвалою суду від 01.09.2016 р., серед іншого, відкладено розгляд справи (заяв ОСОБА_15, Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро" Українське машинобудівництво", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське машинобудівництво", Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, ОСОБА_16 про визнання кредитором та скарги ліквідатора на дії Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції на 22.09.2016 р., призначено до розгляду в судовому засіданні клопотання ліквідатора про затримання та вилучення автомобіля.
Господарський суд, заслухавши в судовому засіданні учасників провадження у справі, заявників, дослідивши матеріали справи та врахувавши обставини по справі, встановив наступне.
Постановою господарського суду Рівненської області від 17.01.2013 р. Закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 18.01.2013 р., далі по тексту - Закон про банкрутство) вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
До суду із заявами про грошові вимоги до боржника звернулися, зокрема, наступні кредитори: ОСОБА_16, Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро" Українське машинобудівництво", Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське машинобудівництво", ОСОБА_15
Стосовно вимог ОСОБА_16 до боржника в сумі 1 036 797 грн. 55 коп., які складаються із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 256 526 грн. 25 коп. та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх виплати в сумі 780 271 грн. 30 коп. слід зазначити слідуюче.
Судом встановлено, що ОСОБА_16 перебував в трудових відносинах із ОСОБА_1 акціонерним товариством "Рівненський ливарний завод", працюючи на посаді генерального директора з економічної безпеки. Трудові відносини припинені 29.08.2012 р. згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується наказом №207 про припинення трудового договору (контракту) від 29.08.2012 р.
Згідно довідки виданої боржником станом на 26.12.2012 р. заборгованість боржника перед ОСОБА_16 становить 30 242 грн. 30 коп.
Боржник порушив право ОСОБА_16 щодо виплати йому заробітної плати у зв'язку з чим 13.09.2013 р. Рівненським районним судом Рівненської області було видано судовий наказ по справі №570/4233/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" на користь ОСОБА_16 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 30 242 грн. 30 коп., який на даний час не виконаний в повному обсязі.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012р. у справі №1-5/2012 зазначається, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплатити працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Порядок розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою вказаною постановою, середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Позивач звільнений у серпні 2012 року.
Як вбачається з довідки №667 від 26.12.2012 р. заробітна плата ОСОБА_16 за червень 2012 р. становить 5 053 грн. 93 коп. при 22 робочих днях. При цьому, згідно пояснень ОСОБА_16 останній за станом здоров'я вийшов у відпустку за власний рахунок, у якій перебував з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р.
Враховуючи перебування ОСОБА_16 у відпустці за власний рахунок у липні 2012р., заробітна плата йому у цей місяць не нараховувалася. Водночас, згідно листа Міністерства соціальної політики України від 23.08.2011 р. №8515/0/14-11/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік" встановлено наступний показник робочих днів в липні місяці - 22.
Отже, за два місяці роботи, що передували звільненню заробітна плата становить 5 053 грн. 93 коп.
Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Водночас, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 роз'яснено, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14.05.1992 № 2343ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.0.1999 № 784ХІУ), ГПК України, іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Законом про банкрутство встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (ст. 23 Закону).
Отже, після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, у боржника не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини першої ст. 23 Закону про банкрутство.
Як вбачається з листа Міністерства соціальної політики України від 23.08.2011 р. №8515/0/14-11/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік" встановлені наступні показники робочих днів: серпень - 22 (з 30 по 31 - 2 дні); вересень - 20; жовтень - 23; листопад - 22, грудень - 21. Сумарно 88 днів. Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 21.08.2012 р. №9050/0/14-12/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік" встановлені наступні показники робочих днів: січень - 21 (з 01 по 16 - 10 днів). Сумарно 10 днів.
З викладеного вбачається, що період затримки розрахунку складає: з моменту звільнення, тобто з 30.08.2012 р. по день визнання боржника банкрутом 16.01.2013 р. - 98 робочих днів. Отже, середній заробіток буде становити: (5 053 грн. 93 коп. /41 х 98 = 12 080 грн. 13 коп.
Стосовно вимоги ОСОБА_16 в сумі 780 271 грн. 30 коп. (компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх виплати) суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та установлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2000 р., проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. №1427, до ліквідації заборгованості із заробітної плати за зазначений період.
Оскільки позовні вимоги стосуються компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату за липень 2016 року, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 (далі по тексту - Порядок).
Так, відповідно до п.2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 р.
Згідно з п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.
З огляду на додаток до Порядку встановлено, що сума компенсації не нараховується, якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків.
Судом встановлено, що згідно довідки ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" №667 від 26.12.2012 р. заборгованість по виплаті ОСОБА_16 заробітної плати за період з березня 2012 р. по серпень 2012 р. становить 30 242 грн. 30 коп.
Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (із змінами та доповненнями) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Суд зазначає, що оскільки індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, починаючи з квітня 2012 р. по січень 2013 р. (до визнання боржника банкрутом) не перевищила поріг індексації, сума компенсації заробітної плати за березень - серпень 2012р. ОСОБА_16 не підлягає нарахуванню.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У відповідності до ст. 31 Закону про банкрутство у другу чергу, серед іншого, задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута , крім вимог, задоволених у першу чергу.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, суд визнає вимоги ОСОБА_16 до боржника частково в сумі 12 080 грн. 13 коп., що становить середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.08.2012 р. по 16.01.2013 р. - друга черга задоволення. При цьому, вимоги ОСОБА_16 до боржника в сумі 1 024 717 грн. 42 коп., які складаються із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням їх виплати суд відхиляє.
Щодо вимог Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які складаються з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, заборгованості по сплаті єдиного внеску та штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Заборгованість боржника перед заявником підтверджується постановами Рівненського окружного адміністративного суду витягами з карток особових рахунків, розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, електронними звітами, корінцями вимог про сплату єдиного внеску та інше.
Необхідність відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах передбачено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а порядок відшкодування - Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 6.1. Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 2 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах, що діяв до набрання чинності цим Законом. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, зазначеними нормами законодавства Пенсійному фонду України, як органу, наділеному владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Главою 6 Інструкції врегульовано порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Відповідно до п. 6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Пунктом 6.5 Інструкції передбачено, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Згідно з п. 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Таким чином, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за відповідний період. Враховуючи вимоги чинного законодавства, з моменту отримання підприємством розрахунків вони є узгодженими і обов'язковими для виконання, тобто підлягають сплаті в розмірі, зазначеному органом Пенсійного фонду.
Окрім того, згідно з ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до п.4.3.6 Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.
Господарський суд, вивчивши та проаналізувавши подану заяву про визнання грошових вимог до боржника та додані до неї документи, відзив ліквідатора, дійшов висновку, що заява Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області в частині заборгованості по сплаті єдиного внеску за період до визнання боржника банкрутом в сумі 1 948 882 грн. 97 коп.; з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період до визнання боржника банкрутом в сумі 1 578 322 грн. 01 коп. є обґрунтованою, підтверджена належними та допустимими доказами, а відтак вказані вимоги визнаються судом.
Щодо черговості задоволення даних вимог слід зазначити наступне.
Так, нормами п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство передбачено, що у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли, зокрема, із зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, вимоги Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області в частині заборгованості по сплаті єдиного внеску за період до визнання боржника банкрутом в сумі 1 948 882 грн. 97 коп. підлягають задоволенню згідно ст. 31 Закону про банкрутство у другу чергу.
Водночас, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 цієї ж статті у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Норми ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначають страхові внески, як кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З викладеної норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій не входять до складу страхових внесків, визначених вказаними нормами.
Отже, з викладеного вбачається, що не всі обов'язкові платежі, що підлягають перерахуванню згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" віднесені законодавцем до страхових внесків, визначених цим законом.
Згідно ж до положень п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.
Відтак заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період до визнання боржника банкрутом в сумі 1 578 322 грн. 01 коп. у відповідності до ст.31 Закону про банкрутство підлягає задоволенню у четверту чергу.
При цьому, щодо вимог Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області по сплаті єдиного внеску за період після визнання боржника банкрутом в сумі 876 437 грн. 26 коп. слід вказати наступне.
Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області звернулось до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника, згідно якої зокрема просить суд визнати заборгованість по сплаті єдиного внеску за період після визнання боржника банкрутом - з 17.01.2013 р. в сумі 876 437 грн. 26 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість у ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" виникла внаслідок порушення боржником п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 р., згідно якого платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
При цьому, сума боргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" визначена Рівненським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області на підставі звітів боржника за відповідний період, які подавались в електронній формі до Пенсійного фонду.
Заявлені пенсійним фондом вимоги до боржника в сумі 876 437 грн. 26 коп. виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у ліквідаційній процедурі).
Відповідно до п. 4 ст. 31 Закону про банкрутство у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.
Отже, з моменту відкриття ліквідаційної процедури, поточні кредитори зобов'язані заявити свої вимоги ліквідатору та господарському суду протягом ліквідаційної процедури, вимоги щодо яких не заявлено заперечень та вимоги, визнані судом включаються до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше ( ч.2 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.
Відповідно до Порядку подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007 № 7-7, електронні звіти з обов'язковими реквізитами, у тому числі з ЕЦП страхувальника (його посадових осіб), подані відповідно до цього Порядку, згідно з законодавством оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатись та можуть використовуватись як доказ в суді або під час спорів у досудовому порядку.
Отже, сума заборгованості ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" була визначена кредитором на підставі поданих боржником до Пенсійного фонду звітів в електронній формі за відповідний період.
Крім того, як вбачається із електронного звіту ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" за квітень 2013 р. (том. 10, а.с. 201) штатна чисельність працівників - 403 особи; договорами цивільно-правового характеру - 4; кількість застрахованих осіб - 380; платники внесків: кількість чоловіків - 249, кількість жінок - 131.
Також, судом встановлено, що ліквідатором не спростована наявність вказаної заборгованості у боржника по сплаті внесків до Пенсійного фонду.
При цьому, пунктом 3.4 Порядку подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі передбачено, що у разі ненадходження квитанції про одержання електронного звіту згідно з пунктом 3.1, неможливості її розшифрування або перевірки ЕЦП, а також у разі виявлення помилок та (або) надання уточнень, страхувальник має право подати електронний звіт повторно або надати звіт на паперових носіях до управління Пенсійного фонду України в районі, місті або районі у місті, де страхувальник зареєстрований як платник страхових внесків.
В матеріалах справи відсутні докази оспорення (визнання недійсними) ліквідатором в позовному порядку звітів, поданих боржником до Пенсійного фонду .
Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 16.04.2013 р. по справі №15/68/2011/5003.
Враховуючи вищевикладене, вимоги Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області по сплаті єдиного внеску за період після визнання боржника банкрутом в сумі 876 437 грн. 26 коп., є поточними і відповідно до ст. 31 Закону про банкрутство підлягають задоволенню у четверту чергу.
Стосовно вимог Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області в сумі 3 404 484 грн. 53 коп., що складаються з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період після визнання боржника банкрутом в сумі 3 367 363 грн. 74 коп. та штрафної санкції в сумі 34 120 грн. 79 коп. суд вказує наступне.
У справах про банкрутство застосовуються норми спеціального закону Закону про банкрутство, які є пріоритетними відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 роз'яснено, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14.05.1992 № 2343ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.0.1999 № 784ХІУ), ГПК України, іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Відповідно до заяви Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області кредитором заявлена грошова вимоги з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період із 17.01.2013 р. в сумі 3 367 363 грн. 74 коп. (за списком №1 - 2 405 854 грн. 29 коп., за списком №2 - 961 509 грн. 45 коп.), тобто вказана заборгованість виникла після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини першої ст. 23 Закону.
Також, як вбачається із заяви Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області та доданих до неї документів, кредитором зазначено, що заборгованість боржника по штрафній санкції за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску становить 34 120 грн. 79 коп.
Вказана заборгованість підтверджується рішенням №388 від 22.02.2013 р. Про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), згідно з яким штраф складає 10% несплаченої суми і нарахований в розмірі 34 120 грн. 79 коп. дата набрання чинності рішенням - 13.03.2013 р.
Згідно з ст. 1 Закону про банкрутство термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" вживається у цьому Законі в тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення справи про банкрутство (ст. 11, абз. 1 ч. 4 ст. 12 цього Закону).
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.
Рівненським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області всупереч вимогам ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство, тобто в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовано до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" штрафну санкцію за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відхилення вимог Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області до боржника в сумі 3 401 484 грн. 53 коп., що складаються з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період після визнання боржника банкрутом в сумі 3 367 363 грн. 74 коп. та штрафної санкції в сумі 34 120 грн. 79 коп.
Щодо вимог ТОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" до боржника в сумі 3 559 797 грн. 27 коп. слід вказати слідуюче.
25.05.2012 р. відповідно до договору №ДД206/1-12 купівлі-продажу векселя та акту приймання-передачі до нього, ТОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" стало держателем простих векселів АА №1850746 та АА №1850747 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень 00 коп.) та 1 000 682,00 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят дві гривні 00 коп.), емітованих 06.07.2011 р. ОСОБА_1 акціонерним товариством "Рівненський ливарний завод".
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що в разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Отже, слід зазначити, що зобов'язання платити за векселем виникає лише в трасата, без визначення відповідної управненої на отримання платежу сторони. З загального змісту положень вексельного законодавства України вбачається, що будь-яка особа, яка є законним держателем векселя має право на отримання плати за векселем.
Згідно з ч. 5 ст.197 Цивільного кодексу України права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права. За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером.
Згідно зі ст. 34 Уніфікованого закону про переказні і прості векселі (Конвенція, якою запроваджено закон про переказні і прості векселі від 07.06. 1930 р., ратифікована Україною 06.07.1999 р.) простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.
Відповідно ст. 33 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.
Строк платежу у простих векселях серії АА №1850746 та серії АА №1850747 був встановлений за пред'явленням, але не раніше 20.12.2011 р.
Враховуючи вищевикладене, право вимоги згідно простих векселів серії АА №1850746 та серії АА №1850747 виникло 21.12.2011 р., тобто до дати порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод".
Відповідно до ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.
Про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" було опубліковано оголошення в офіційному друкованому органі газеті "Урядовий кур'єр" № 79 (4723) від 04.05.2012 р. Строк для подачі кредиторами заяв з вимогами до боржника - ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" з врахуванням статей 253 та 254 Цивільного кодексу України сплинув 04.06.2012 р.
Згідно ст. 14 Закону про банкрутство вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Суд зазначає, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.12.2012 р. затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод".
Водночас, як було вищевказано грошові вимоги до боржника в сумі 2 000 682 грн. 00 коп. виникли до дня порушення у справі про банкрутство ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод", що підтверджується матеріалами доданими до заяви, тобто заявник за вказаною вимогою є конкурсним кредитором і зобов'язаний був подати заяву до суду з зазначеною вимогою до 04.06.2012 р.
Згідно відмітки відділу канцелярії господарського суду Рівненської області заява ТОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" №535 від 16.12.2013р. про визнання кредитором боржника в сумі 218 853 грн. 81 коп. надійшла до суду 18.12.2013р., тобто з пропуском строку встановленого Законом про банкрутство.
Окрім того, 01.04.2013 р. між ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" (Кредитор) і ТОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги 1 559 115 грн. 27 коп. (Договір), згідно якого Кредитор відступає, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Кредитору, і стає кредитором за Договором про постачання електричної енергії №2533/441.1 від 31.07.2006 р., укладеним між Кредитором та ЗАТ "Рівненський ливарний завод".
Згідно п. 2.3. Договору Новий кредитор зобов'язується: сплатити на рахунок Кредитора 1 540 376 грн. 42 коп. із відмітками про призначення платежу: "оплата за активну електроенергію поставлену ЗАТ "РЛЗ", за договором про відступлення права вимоги"; 18 738 грн. 85 коп. із відмітками про призначення платежу: "оплата за реактивну електроенергію поставлену ЗАТ "РЛЗ", за договором про відступлення права вимоги".
Всупереч положенням п. 2.3. ТОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" не надало суду доказів здійснення в повному обсязі оплати Кредитору коштів у розмірі 1 559 115 грн. 27 коп.
Разом з тим, пунктом 2.2. Договору передбачено, що Кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору документи, на підставі яких проводилось визначення кількості спожитої енергії (договір №2533/441.1 від 31.07.2006 р., звіти про використану енергію, рахунки).
Отже, підтвердженням факту передачі ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" правовстановлюючих документів ТОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво", а одночасно з ними і факту передачі самого права вимоги має бути підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін ОСОБА_3 прийому-передачі прав вимоги.
Статтею 517 Цивільного кодексу України закріплені положення про докази набуття новим кредитором прав у зобов'язанні. Зокрема, відповідно до вказаної норми закону, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а боржник має право не виконувати свого обов'язку перед новим кредитором до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Дані правові норми законодавець встановив з метою захисту прав боржника. Адже за своєю природою, зобов'язання має визначеного боржника та кредитора, а право вимоги до боржника має виключно кредитор у даному зобов'язанні, підтвердженням чого є правовстановлюючі документи, на підставі яких у кредитора виникло і існує таке право на момент звернення з вимогою.
В свою чергу, ТОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" належного доказу відступлення йому прав вимоги за Договором про постачання електричної енергії №2533/441.1 від 31.07.2006 р. не надало.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановляє наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
З огляду на вищенаведене, суд відхиляє вимоги ТОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" до боржника в сумі 3 559 797 грн. 27 коп.
Стосовно вимог ТОВ "Українське машинобудівництво" слід зазначити наступне.
18.04.2015 р. між ТОВ "Альтабор" (Первісний кредитор) та ТОВ "Українське машинобудівництво" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (Договір), згідно якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №12 від 20.02.2012 р. (Основний договір), укладеним між первісним кредитором та ЗАТ "Рівненський ливарний завод".
Відповідно до п. 2.3., п. 2.4. Договору згідно з відступленням права вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору винагороду у розмірі 1 235 000 грн. 00 коп. шляхом безготівкового перерахування на рахунок Первісного кредитора. Строк сплати винагороди до 18.10.2012 р.
Всупереч положенням п. 2.3., п. 2.4. ТОВ "Українське машинобудівництво" не надало суду доказів здійснення оплати первісному кредитору винагороди у розмірі 1 235 000 грн. 00 коп.
При цьому, пунктом 2.1. Договору передбачено, що Первісний кредитор повинен передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання даного Договору.
Отже, підтвердженням факту передачі ТОВ "Альтабор" правовстановлюючих документів ТОВ "Українське машинобудівництво", а одночасно з ними і факту передачі самого права вимоги має бути підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін ОСОБА_3 прийому-передачі прав вимоги.
Статтею 517 Цивільного кодексу України закріплені положення про докази набуття новим кредитором прав у зобов'язанні. Зокрема, відповідно до вказаної норми закону, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а боржник має право не виконувати свого обов'язку перед новим кредитором до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Дані правові норми законодавець встановив з метою захисту прав боржника. Адже за своєю природою, зобов'язання має визначеного боржника та кредитора, а право вимоги до боржника має виключно кредитор у даному зобов'язанні, підтвердженням чого є правовстановлюючі документи, на підставі яких у кредитора виникло і існує таке право на момент звернення з вимогою.
В свою чергу, ТОВ "Українське машинобудівництво" належного доказу відступлення йому прав вимоги за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №12 від 20.02.2012 р. не надало.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановляє наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Зважаючи, що ТОВ "Українське машинобудівництво" не доведено належними та допустимими доказами обставин, викладених в заяві про визнання кредитором, а відтак суд відхиляє вимоги ТОВ "Українське машинобудівництво" до боржника в сумі 1 235 000 грн. 00 коп.
Щодо вимог ОСОБА_15 до боржника в сумі 832 192 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.
04.07.2012 р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством "Рівненський ливарний завод" та ОСОБА_15 було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги.
На виконання умов вказаного договору ОСОБА_15 в період з 04.07.2012 р. по 31.08.2012 р. було внесено готівкою в касу підприємства 832 192 грн. 00 коп., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера та актом звірки взаєморозрахунків станом на 04.10.2012 р.
Згідно п. 3.1. Договору поворотна фінансова допомога повертається позикодавцю протягом місяця (30 календарних днів) після кожного надходження на рахунок або в касу Позичальника коштів.
Строк повернення коштів згідно останнього внеску настав 30.09.2012 р.
Згідно пояснень ліквідатора №134 від 20.04.2016 р. боржник вимоги ОСОБА_15 визнає у повному обсязі (том. 41, а.с. 184-185).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Однак Закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод" всупереч умов договору не повернуло ОСОБА_15 отриману фінансову допомогу, у зв'язку з чим у боржника виникла заборгованість в сумі 832 192 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 4 ст. 31 Закону про банкрутство у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.
З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_15 до боржника сумі 832 192 грн. 00 коп. є обґрунтованими, а відтак визнаються судом в повному обсязі з черговістю задоволення вимог четверта.
Також, в судовому засіданні 22.09.2016 р. представником ТОВ "Фірма "Восток", ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" було заявлене усне клопотання про зобов'язання ліквідатора не вчиняти будь-які дії щодо продажу майна.
Суд розглянувши вказане клопотання встановив наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 23 України про банкрутство передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню. Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна боржника, а тому майно боржника повинно бути вільним від будь-яких обтяжень.
Крім того, згідно ст. 24 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, тощо.
Враховуючи наведене, клопотання ТОВ "Фірма "Восток", ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" про зобов'язання ліквідатора не вчиняти будь-які дії щодо продажу майна є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Окрім того, суд дослідивши клопотання ліквідатора про затримання та вилучення автомобіля прийшов до висновку, що результати розгляду судом вказаного клопотання можуть вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фансідар", у зв'язку з чим дане товариство необхідно залучити до участі у справі про банкрутство ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод".
Також, судом встановлено, що Відділом державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції не подано витребуваних судом документів.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є : неподання витребуваних доказів, необхідність витребування нових доказів.
За наведених обставин, з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме змагальності та об'єктивності, з метою забезпечення надання можливості учасникам провадження у справі та заявникам скористатися правами та обов'язками, передбаченими ГПК України, розгляд справи (скарги ліквідатора на дії Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції та клопотання ліквідатора про затримання та вилучення автомобіля) слід відкласти.
Керуючись ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 24, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 18.01.2013 р.), суд -
1.Визнати вимоги ОСОБА_17 до боржника в сумі 12 080 грн. 13 коп. (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні) - черговість задоволення вимог друга.
2.Відхилити вимоги ОСОБА_17 до боржника в сумі 1 024 717 грн. 42 коп.
3.Визнати вимоги Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області до боржника в сумі 1 948 882 грн. 97 коп. (єдиний внесок) - черговість задоволення вимог друга; 876 437 грн. 26 коп. (єдиний внесок) - черговість задоволення вимог четверта; 1 578 322 грн. 01 коп. (відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій) - черговість задоволення вимог четверта.
4.Відхилити вимоги Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області до боржника в сумі 3 401 484 грн. 53 коп.
5.Відхилити вимоги ТОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" до боржника в сумі 3 559 797 грн. 27 коп.
6.Відхилити вимоги ТОВ "Українське машинобудівництво" до боржника в сумі 1 235 000 грн. 00 коп.
7.Визнати вимоги ОСОБА_15 до боржника в сумі 832 192 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог четверта.
8.Відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "Фірма "Восток", ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" про зобов'язання ліквідатора не вчиняти будь-які дії щодо продажу майна.
9.Залучити до участі у справі про банкрутство ЗАТ "Рівненський ливарний завод" Товариство з обмеженою відповідальністю "Фансідар".
10.Відкласти розгляд справи №5019/2862/11 (скарг ліквідатора на дії Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції та клопотання ліквідатора про затримання та вилучення автомобіля) на "06" жовтня 2016 р. на 11:30 год. (в залі судових засідань №13).
11. До дня засідання подати суду:
- Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції: письмові пояснення з нормативним обґрунтуванням щодо поданих скарг №130 та №129 від 23.05.2016 р.;
- ліквідатору: докази надіслання клопотання про затримання та вилучення автомобіля з додатками до нього Товариству з обмеженою відповідальністю "Фансідар";
- Товариству з обмеженою відповідальністю "Фансідар": письмові пояснення на клопотання ліквідатора про затримання та вилучення автомобіля.
У разі неможливості подання будь-яких документів на виконання вимоги ухвали суду - надати письмові пояснення. Всі документи подавати із клопотанням про долучення до матеріалів справи.
Копії письмових доказів (кожної сторінки), які подаються до суду, оформити відповідно до вимог ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003р.
Попередити сторін про передбачену п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відповідальність за невиконання вимог ухвали суду. Роз'яснити сторонам, що за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону з винної сторони стягується штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Умисне невиконання ухвали суду або перешкоджання її виконанню утворює склад злочину, передбачений статтею 382 Кримінального кодексу України .
Ухвалу направити всім учасникам провадження у справі, ТОВ "Фансідар", Відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції.
Суддя Пашкевич І.О.