Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" вересня 2016 р.Справа № 922/2281/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Доленчука Д.О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків
про стягнення 2586008,78 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю № 159/1 від 03.03.2014 р.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 671390,83 грн., суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 1802101,77 грн. та 3% річних у розмірі 112516,18 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням п.6.1. договору № 2196/14-КП-32 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 р., у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний заплатити позивачу пеню у розмірі 671390,83 грн., суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 1802101,77 грн. та 3% річних у розмірі 112516,18 грн.
Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 04.08.2016 р. за вх. № 25714, надав заперечення на позов з додатком, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник відповідача вказував, що відповідач позовні вимоги позивача не визнає повністю, оскільки зобов'язання по договору виконані повністю, а згідно письмових договорів між сторонами (позивачем та відповідачем) про організацію взаєморозрахунків є домовленість про відмову від претензій при виконанні умов договору про проведення взаєморозрахунків при отриманні коштів Державного бюджету України на компенсацію від держави різниці між тарифами на теплову енергію та її собівартістю, яка виникла в зв'язку із зростанням ціни на газ.
При цьому представник відповідача вказував, що згідно Закону "Про Державний бюджет України на 2015 р." в п.16 статті 14 та статті 32 передбачено виділення субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію. "Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" затверджені постановою КМ України, від 04.06.2015 р. № 375.
На виконання цих нормативних актів між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Комунальним підприємством «Харківводоканал», відповідачем ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", позивачем НАК "НафтогазУкраїни", ПАТ "Укргазвидобування" був підписаний договір № 428/375-в від 16.12.2015 р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 р. на суму 1722498,74 грн., згідно з п.8 якого відповідачем сплачується заборгованість за спожитий у 2014 р. природній газ по договору від 31.01.2014 р. № 2196/14-КП-32, що є предметом даного судового спору, в розмірі 1722498,74 грн. за рахунок субвенції. Умови договору були виконані належним чином. 29.12.2015 р. ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" на підставі цього договору про організацію взаєморозрахунків погасило заборгованість за природний газ в сумі 1722498,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 22.12.2015 р. та не заперечується в розрахунках позивача. Даним договором № 428/375-в від 16.12.2015 р. про організацію взаєморозрахунків визначено порядок проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 31.01.2014 р. № 2196/14-КП-32. Уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу. Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків.
Також, представник відповідача у запереченнях на позов вказував, що для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України та договором поставки природного газу необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, якщо сторони уклали договори про організацію взаєморозрахунків, яким фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, викладено у постановах Вищого господарського суду України № 910/12433/13 від 29.10.2014 р., № 925/153/14 від 04.02.2015 р., № 922/3580/14 від 26.01.2015 р., № 924/406/14 від 30.10.2014 р., № 924/428/14 від 29.10.2014 р., № 910/2255/14 від 21.10.2014 р., № 915/2046/14 від 13.05.2015 р., № 5021/1407/12 від 28.05.2015 р. , № 921/667/14г/1 від 23.06.2015 р., № 924/1572/14 від 13.07.2015 р., № 922/3801/15 від 12.01.2016 р., № 922/6650/15 від 16.06.2016 р. та у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 р. у справах № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 та № 5011-35/1233-2012-19/522- 2012, від 09.09.2014 р. у справах № 3-101гс14, № 3-102гс14, № 3-105гс14, від 16.09.2014 р., № 3-111гс14 та № 3-114гс14, від 30.09.2014 р., № 3-23гс (924/1265/13) від 25.03.2015 р., № 3-322гс15 (№ 924/1230/14) від 01.07.2015 р., № 3-500гс15 від 16.09.2015 р., № 3-1267гс15 (№ 902/1652/13) від 10.02.2016 р.
Таким чином, представник відповідача вказував, що нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки природного газу є неправомірним та безпідставним.
Ухвалою суду по справі від 01.09.2016 р. було задоволено клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору по справі поза межами двох місячного строку на 15 днів, продовжено строк вирішення спору по справі поза межами двох місячного строку на 15 днів до 26.09.2016 р. включно, розгляд справи відкладено на 13.09.2016 р. о 12:00 год.
Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 13.09.2016 р. о 12:00 год. надали заяву (вх.№ 30103) про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.
Представник позивача, через канцелярію господарського суду 13.09.2016 р. за вх. № 30117, надав згідно клопотання оновлений розрахунок боргу та штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, який судом долучений до матеріалів справи.
У судовому засіданні призначеному на 13.09.2016 р. о 12:00 год. була оголошена перерва на 20.09.2016 р. о 11:00 год.
Представник відповідача до початку судового засідання призначеного на 20.09.2016 р. о 11:00 год. надав заяву (вх.№ 31089) про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.
Позивач про призначене судове засідання був повідомлений, представник позивача в призначене судове засідання не з'явився.
Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 16.09.2016 р. за вх. № 30524, надав додаткові заперечення на позов, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник відповідача просив суд в позові відмовити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.
31 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (покупець) був укладений договір № 2196/14-КП-32 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язався поставити у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей газ природний газ на умовах цього договору.
Пунктом 1.2. договору було передбачено, що газ, який продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
Між сторонами до договору купівлі-продажу природного газу № 2196/14-КП-32 були укладені наступні додаткові угоди: № 1 від 29.04.2014 р., № 2 від 15.05.2014 р., № 3 від 13.06.2014 р., № 4 від 08.09.2014 р., № 5 від 27.11.2014 р. та № 6 від 22.12.2014 р.
На виконання умов договору позивач поставив протягом січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4232441,67 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:
- від 31.01.2014 б/н за січень на суму 1003026,41 грн.;
- від 28.02.2014 б/н за лютий на суму 676852,44 грн.;
- від 31.03.2014 б/н за березень на суму 505989,91 грн.;
- від 30.04.2014 б/н за квітень на суму 153039,54грн.;
- від 31.10.2014 б/н за жовтень на суму 129666,53 грн.;
- від 30.11.2014 б/н за листопад на суму 676971,26 грн.;
- від 31.12.2014 б/н за грудень на суму 1086895,58 грн.
Пунктом 6.1. договору було встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.
Згідно позову позивач вказує, що відповідачем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням п. 6.1. договору. Станом на 06.07.2016 року відповідач з порушенням п. 6.1. договору сплатив вартість поставленого природного газу.
Пунктом 7.2. договору було передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 9.3. договору встановлено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.
В процесі розгляду справи позивачем був наданий до суду інший розрахунок боргу відповідача та штрафних санкцій, інфляційних нарахувань за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 р. № 2196/14-КП-32. Згідно нього сума основного боргу відповідача складала 0,00 грн., пеня - 234107,80 грн., 3% річних 63327,40 грн., інфляційні - 1331334,69 грн., всього - 1628769,89 грн.
Разом з цим судом встановлено, що 16.12.2015 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Комунальним підприємством "Харківводоканал", Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укргазвидобування" був укладений договір № 428/375-в про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 р. № 375 на суму 1722498,74 грн., згідно з п.8 якого відповідачем сплачується заборгованість за спожитий у 2014 р. природній газ по договору від 31.01.2014 р. № 2196/14-КП-32 у розмірі 1722498,74 грн. за рахунок субвенції.
Відповідачем на підставі договору про організацію взаєморозрахунків була погашена заборгованість за природний газ в сумі 1722498,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 22.12.2015 р. та не заперечується в розрахунках позивача.
Договором про організацію взаєморозрахунків № 428/375-в від 16.12.2015 р. було визначено порядок проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 31.01.2014 р. № 2196/14-КП-32.
Згідно п.15 договору про організацію взаєморозрахунків договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором .
Підпунктом 2 пункту 12 договору про організацію взаєморозрахунків було передбачено, що сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
В пункті 17 договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Таким чином, суд вважає, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони (позивач та відповідач) тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору № 2196/14-КП-32 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 р.
Враховуючи вищевикладене та те, що сплатою 1722498,74 грн. проведено остаточний розрахунок за договором № 2196/14-КП-32 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 р., суд дійшов висновку, що строки виконання зобов'язання відповідачем було дотримано, а тому підстави для нарахування відповідачу пені, інфляційних та 3% річних у зв'язку з порушенням п.6.1. договору № 2196/14-КП-32 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 р. відсутні.
Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для застосування санкцій, передбачених умовами договору, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, якщо сторони уклали договори про організацію взаєморозрахунків, яким фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, викладено Верховним Судом України у постановах від 09.09.2014 р. по справах № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 та № 5011-35/1233-2012-19/522-2012; у постановах від 09.09.2014 р. № 3-101гс14, № 3-102гс14 та № 3-105гс14; у постанові від 16.09.2014 р. № 3-111гс14; у постанові від 25.03.2015 р. № 3-23гс15; у постанові від 01.07.2015 р. № 3-322гс15; у постанові від 16.09.2015 р. № 3-500гс15 та у постанові від 10.02.2016 р. № 3-1267гс15.
При цьому суд зазначає, що посилання представника відповідача у клопотанні від 01.09.2016 р. (вх.№ 28600) на постанови ВГСУ по справам № 927/1442/15 від 05.07.2016 р. та № 910/17962/15 від 15.06.2016 р. не можуть бути прийняти судом до уваги.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 26.09.2016 р.
Суддя ОСОБА_2