18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"20" вересня 2016 р. Справа № 925/818/16
Господарський суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Єфіменка В.В.,
з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю; ОСОБА_2 - адвокат;
від відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, за довіреностями;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу
за позовом Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву "Райагрошляхбуд" м.Золотоноша
до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" м.Черкаси
про визнання дій відповідача такими, що вчинені в порушення умов договору № 126 від 23.03.2001 і зобов"язати відповідача відновити постачання електроенергії позивачу,
Заявлено позов із вимогою визнати дії відповідача - Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" такими, що вчинені в порушення умов п.1.1, п.2.1 договору № 126 на користування електричною енергією від 23.03.2001 (далі - Договір) і зобов'язати відповідача відновити постачання електроенергії позивачу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що:
- договір від 23.03.2001 № 126 є чинним;
- 14.01.2004 відповідач незаконно демонтував трансформаторну підстанцію;
- по ОСОБА_4 звірки взаємних розрахунків № 715 від 09.03.2004 дебет позивача становив 4228,59 грн.;
- Лист НКРЕ № 4582/20.2/7-16 і лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 32.4-вих/723-16 від 02.06.2016 свідчить, що ПАТ Черкасиобленерго» при діючому Договорі № 126 від 23.03.2001 незаконно припинив поставку електричної енергії на підприємство.
В судовому засіданні 20.09.2016 представники позивача позов підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві.
Відповідач у відзиві на позов заявлені вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними з наступних мотивів:
- згідно п.13 договору відповідачем в листопаді 2004 року було відправлено листа на адресу позивача про відмову від договору. Отже, з 2004 року між сторонами відсутні договірні відносини;
- відповідачем неодноразово надавалася відповідь до правоохоронних органів про те, що демонтаж трансформаторної підстанції (позивача) не здійснювався і не міг бути здійснений, оскільки трансформаторна підстанція відповідно до договору знаходилася на балансі позивача та є його власністю. А отже, відповідач не володіє інформацією про місцезнаходження трансформаторної підстанції, яка є власністю позивача;
- відповідно до Закону України “Про електроенергетику” та Правил користування електричною енергією основним документом, який регулює відносини споживача електричної енергії та енергопостачальника є договір про постачання електричної енергії. Отже, відновлення постачання електроенергії позивачу можливе лише на загальних підставах, після виконання позивачем вимог “Правил з приєднання електроустановок до електричних мереж” та “Правил користування електричною енергією” і, зокрема, відновлення власних електричних мереж. На день розгляду справи позивачем не було вчинено дій для відновлення постачання електроенергії у визначений законодавством спосіб.
Відповідач, посилаючись на приписи ст.ст.256, 257, 261 ЦК України і на вищевикладені обставини, а також на те, що з 2004 р. пройшло більше 12 років, просить застосувати строки позовної давності і відмовити у задоволенні позовних вимог.
20.09.2016 до початку судового засідання відповідач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що електрична енергія була відключена позивачу в зв'язку з викраденням невідомими особами трансформаторної підстанції №740, яка належала позивачу. Оскільки постачати електричну енергію без трансформаторної підстанції технічної можливості не було, а в свою чергу позивачем не було зроблено жодних кроків для відновлення власних електричних мереж, то відповідачем було прийнято рішення про демонтаж власної трансформаторної (прохідної) підстанції №672 для запобігання її розкрадання.
Відповідач стверджує, що відповідно до умов договору та чинного законодавства направив позивачу повідомлення про розірвання договору. Наказом Міністерства юстиції України 12.04.2012 №578/5 затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року №571/20884 (далі - Перелік) та яким визначено строк зберігання документів, в тому числі і договорів.
Так, зокрема, п.4.2 Переліку визначено, що договори, угоди (аудиторські, господарські, операційні тощо) зберігаються протягом трьох років після закінчення строку дії договору, угоди. Договір та листування з позивачем згідно Переліку не збереглися, оскільки позивач не користується електричною енергією більше 12 років.
Представники відповідача в судовому засіданні 20.09.2016 позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.
За приписами ст.33, ст.34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відносини, що виникають в процесі купівлі-продажу електричної енергії між постачальниками електричної енергії та споживачами, регулюються, зокрема, Законом України «Про електроенергетику» (далі - Закон), Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.2009 №28, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за №417/1442 (далі - Правила; ПКЕЕ); Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж (далі - Правила ПЕЕМ) (затвердженими Постановою НКРЕ від 17.01.2013 №32, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.02.2013 за №236/22768), Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів (далі - ПТЕЕС), (затвердженими Наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 №258, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1143/13017), Правилами охорони електричних мереж (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209) та іншими нормативними актами.
За Законом України «Про електроенергетику»:
електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, що призначаються для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії;
нормативно-технічний документ - норми, правила, інструкції та стандарти, прийняті та зареєстровані в порядку, встановленому законодавством, щодо забезпечення належного технічного стану електричних, теплових, тепловикористовувальних установок та мереж;
постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору;
приєднання електроустановки (далі - приєднання) - надання електропередавальною організацією послуги замовнику із створення технічної можливості для передачі (прийняття) в місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж електропередавальної організації (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності;
споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Ст. 26 Закону № 575/97-ВР визначено:
Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач.
Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Споживач енергії несе відповідальність за шкоду, заподіяну енергопостачальнику внаслідок невідповідності технічного стану електроустановок споживача та/або схеми живлення споживача вимогам нормативно-технічних документів, згідно з умовами договору.
Згідно ст.27 Закону № 575/97-ВР правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема: порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються ПКЕЕ.
Правилами ПКЕЕ унормовано, що терміни та визначення вживаються, зокрема в такому значенні:
відключення споживача (від електромережі) - припинення подачі електричної енергії споживачу за допомогою відповідної комутаційної апаратури та/або внаслідок виконання організаційних і технічних заходів, спрямованих на припинення передачі електричної енергії в електроустановку споживача;
межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання;
об'єкт - електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування;
споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору;
непередбаченими ситуаціями, викликаними діями сторони, що не є стороною відповідного договору (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух).
За визначенням Правил ПТЕЕС:
комплектна трансформаторна підстанція - підстанція, складена з шаф чи блоків із вмонтованими у них трансформатором та іншим обладнанням розподільної установки, яку постачають складеною чи підготовленою до складання (далі - КТП).
Відповідно до Правил ПЕЕМ:
місце приєднання (точка приєднання) електроустановки - існуюча або запроектована межа балансової належності електроустановок споживача або замовника;
підключення - виконання комплексу організаційно-технічних заходів з первинної подачі напруги на електроустановку (електроустановки) замовника;
приєднання електроустановки (далі - приєднання) - надання електропередавальною організацією послуги замовнику зі створення технічної можливості для передачі (прийняття) у місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж електропередавальної організації (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності;
технічні умови на приєднання до мереж (об'єктів) електроенергетики - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта замовника електричною енергією, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо електропостачання, та є невід'ємним додатком до договору про приєднання (далі - технічні умови);
транзитна електроустановка - електроустановка, якою електрична енергія, окрім як власнику цієї електроустановки, передається іншим споживачам електричної енергії та/або електропередавальній організації.
Відповідно до п.1.7 Правил ПКЕЕ (в редакції станом на 20.10.2000) користування електричною енергією здійснюється на підставі договору про надання доступу до місцевої (локальної) електромережі (додаток 1), що укладається між споживачем і електропередавальною організацією, до мереж якої приєднані електроустановки споживача, і договору про постачання електричної енергії (додаток 2), що укладається між електропостачальною організацією і споживачем електричної енергії.
До договору про надання доступу до місцевої (локальної) електромережі додається акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності споживача і електропередавальної організації.
З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2001 сторони уклали договір №126 на користування електричною енергією (далі - Договір), відповідно до п.1.1 умов якого електропостачальна організація (відповідач) зобов'язався постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач (позивач) зобов'язався своєчасно оплатити використану електричну енергію (а.с.11-12).
П.2.1, п.4.1 Договору сторони узгодили, що електропостачальна організація (відповідач) зобов'язався відпускати електроенергію як різновид промислової продукції споживачу (позивачу) в межах приєднаної потужності згідно з визначеними договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності.
Споживач (позивач) зобов'язався сплачувати за використану електричну енергію та за втрати від перетоків реактивної складової електричної енергії, а також вносити інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами.
П.13 договору передбачено, що договір укладається строком до 31.12.2001, набирає чинності з дня його підписання, вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін відмову від договору або його перегляд (а.с.12).
Суд бере до уваги, що звертаючись із позовом, позивач не вказує ні місцезнаходження, ні найменування своїх електроустановок, до яких просить суд зобов'язати відповідача відновити постачання електроенергії; не вказує, яку саме трансформаторну підстанцію (КТП) «демонтував» відповідач та її ідентифікаційні ознаки; не вказує чи являється позивач її власником та конкретне місце розміщення.
Посилання позивача на інвентарну картку обліку основних засобів (як на доказ права власності на КТП) суд оцінює критично, виходячи з того, що інвентарна картка є лише документом внутрішнього обліку. Предметом спору є обставини за 2001 - 2004 роки, а інвентарна картка, на яку посилається позивач, складена 10.02.2011 і не є доказом права власності (а.с.59).
Із пояснень представника позивача у судовому засіданні вбачається, що по суті позивач вимагає від відповідача підключити до електропостачання об'єкт - підрозділ позивача - асфальто-бетонний завод (далі - АБЗ, або база АБЗ), розміщений у с. Хвилівка Золотоніського району.
Із пояснень представників позивача та наданих ними матеріалів вбачається, що попереднім власником майна позивача являлось Черкаське обласне міжгосподарське шляхобудівельне об'єднання «Облагрошляхбуд» (а.с.160).
Позивач є землекористувачем на підставі державного акта на право постійного користування землею від 08.01.1998 серія ЧР 5-70, виданого на підставі розпорядження Золотоніської райдержадміністрації від 23.10.1997 №303 (а.с.61-62).
Із акта приймання-передачі майна від 29 березня 1996 р., дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що акт не містить відомостей про передачу Черкаським «Облагрошляхбудом» будь-яких комплектних трансформаторних підстанцій позивачу (а.с.161).
Надані позивачем документи про наявність у нього на інвентарному обліку чи на балансі трансформаторної підстанції не є належними і допустимими доказами права власності позивача на комплектну трансформаторну підстанцію.
Із матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що відповідач здійснював постачання електроенергії позивачу за договором від 23.03.2001 №126 через три трансформаторні підстанції: КТП-417, КТП-672, КТП-740.
Із додатка №1 до договору та пояснень представників сторін у судовому засіданні вбачається, що електропостачання на АБЗ с. Хвилівка здійснювалось через КТП-672, а на Базу по вул. Жашківській,13 м. Золотоноша - через КТП-417 (а.с.56).
Посилання позивача на акти розмежування балансової належності КТП, які є додатками до договорів за 1991-96 роки, суд вважає безпідставними і необґрунтованими, так як предметом спору є взаємовідносини сторін за договором від 23.03.2001 №126.
У відповідності до ОСОБА_4 розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності сторін (додаток №8 до Договору від 23.03.2001 №126) подача електроенергії на підприємство здійснюється через комплектні трансформаторні підстанції КТП-740 і КТП-417, які належать позивачу (а.с.13).
ОСОБА_5 сторони встановили:
«Межа відповідальності за стан та обслуговування електричних мереж та електроустановок встановлена на контактах приєднання шлейфів Р-ТП до проводів ПЛ - 10 кВ.
Відповідач відповідає за технічний стан обслуговування ПЛ - 10 кВ до межі відповідальності.
Позивач відповідає за технічний стан і обслуговування Р-ТП та електроустановок за межею відповідальності.
КТП-740 і КТП-417 належать КП «Райагрошляхбуд».
Акт містить схему електроустановок та точок розмежування електромереж (а.с.13).
Суд приходить до висновку, що відповідальність за збереження та охорону КТП-417 і КТП-740 згідно умов договору покладена на позивача.
Претензій чи вимог до відповідача з приводу КТП 417 позивач не заявляв.
Посилання позивача на переписку із органами УМВС України та іншими установами, як на доказ того, що «демонтаж» чи крадіжку його трансформаторної підстанції у с. Хвилівка здійснили працівники відповідача, суд оцінює критично, виходячи із слідуючого.
Позивач є відповідальним за збереження і охорону КТП-417 і КТП-740, які згідно умов договору належать КП «Райагрошляхбуд».
Довідка Золотоніського МРВ УМВС України від 22.01.2004 №87 містить відомості про те, що ОСОБА_6, житель м. Золотоноша звертався в Золотоніський МРВ УМВС з приводу того, що 14.01.2014 з території АБЗ с. Хвилівка Золотоніського району при невідомих обставинах зник трансформатор (а.с.14).
Доказів того, що КТП-672 на праві власності належить саме позивачу, позивач суду не надав.
Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 03.03.2004 не містить висновків щодо крадіжки саме відповідачем КТП належної позивачу та вини відповідача у припиненні постачання електроенергії позивачу за договором від 23.03.2001 №126 (а.с.130).
За приписами ст.35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Позивач не надав суду доказів наявності вироку суду, яким би були підтверджені обставини крадіжки КТП-740 саме відповідачем.
Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами охорони електричних мереж, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать.
За приписами ст.4, ст.5, ст.23 Правил охорони електричних мереж підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти електричних мереж, зобов'язані вживати належних заходів до збереження зазначених об'єктів.
Охоронні зони електричних мереж встановлюються: за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв - на відстані 3 метрів від огорожі або споруди.
Контроль за виконанням Правил здійснюється енергопідприємствами.
Енергопідприємства мають право припиняти або обмежувати електропостачання споживачів, що порушили Правила.
Відновлення електропостачання здійснюється після усунення порушень та відшкодування підприємствам, які експлуатують електричні мережі, заподіяних матеріальних втрат, а також вартості робіт з ввімкнення до електромережі згідно з укладеними договорами.
Факт зникнення у січні 2004 р. із об'єкта позивача КТП-740, за яку згідно договору від 23.03.2001 №126 відповідає позивач, визнається сторонами і у суду сумнівів не виникає.
Суд приходить до висновку, що факт зникнення КТП-740, за яку ніс відповідальність позивач, вказує на те, що позивач не виконував Правил охорони електричних мереж.
Аналізуючи подані сторонами докази, суд приходить до переконання, що зникнення/викрадення КТП-740 невстановленими особами (за яку ніс відповідальність позивач) сталося внаслідок її неналежної охорони споживачем електроенергії - тобто з вини позивача по справі.
Суд приходить до висновку, що зникнення/викрадення КТП-740 невстановленими особами призвело до переривання постачання електроенергії на об'єкт позивача за умовами і схемою електропостачання визначеного Договором від 23.03.2001 № 126 та Правилами користування електричною енергією з вини позивача - споживача за Договором.
За приписами ч.15 ст.24 Закону України «Про електроенергетику» енергопостачальник не несе відповідальності перед споживачем електричної енергії у разі переривання постачання електричної енергії, якщо на момент настання цієї події схема живлення споживача електроенергії з вини споживача не відповідала вимогам нормативно-технічних документів.
Суд бере до уваги, що на час виникнення спірних взаємовідносин у сторін (зникнення/викрадення КТП-740), діяли ПКЕЕ в редакції від 18.12.2003.
За приписами пункту 2.29 ПКЕЕ (в редакції від 18.12.2003) підключення до електричної мережі електроустановок із сезонним характером роботи, а також об'єктів, які більше місяця були знеструмлені, здійснюється після технічного огляду і видачі акта-допуску на підключення електроустановки до електричної мережі.
Доказів того, що позивач у 2004 р. надавав відповідачу для технічного огляду електроустановки, через які могло б здійснюватись електропостачання його об'єкта та доказів відмови відповідача від оформлення акта-допуску на підключення електроустановок до електричної мережі в порядку визначеному нормативно-технічними документами - позивач суду не надав.
Не надав позивач таких документів і за послідуючі 2005-2016 р.р.
Суд приходить до висновку, що внаслідок зникнення/крадіжки КТП-740 був знеструмлений об'єкт позивача, а тому відповідач був вимушений демонтувати власну КТП-672 для її збереження від розкрадання та виконання норм безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики.
Відтак, дії відповідача після переривання електропостачання об'єкт позивача по демонтажу належної йому КТП-672 для її збереження (а.с.15) є обґрунтованими і правомірними.
Порядок повторного підключення позивача до електромережі визначено п.6.5 Договору. Відтак, після здійснення заходів, передбачених Правилами охорони електричних мереж, ПКЕЕ та Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, позивач може звертатись до відповідача за підключенням до електромереж відповідно до положень п.6.5 договору і нормативно-технічних документів.
Клопотання відповідача про застосування строків позовної давності не містить положень щодо якої саме із заявлених вимог цей строк необхідно застосувати, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Суд приходить до висновку, що позивач не довів заявлених ним вимог, і у позові необхідно відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку в порядку, визначеному ГПК України з дня складення і підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 26.09.2016 (понеділок)
Суддя В.В.Єфіменко