Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" вересня 2016 р.Справа № 922/2978/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Макаренко О.В.
при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.
розглянувши справу
за позовом Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічне акціонерне товариство "Київсільелектро", м. Житомир
до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
про стягнення 746 895,44 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 10.06.2016 р.
відповідача - ОСОБА_2, довіреність №01-16юр/3533 від 05.05.2016 р.
За клопотання позивача судове засідання проводиться в режимі відеоконференції (серійний номер носія відеозапису DVDX - 00263).
Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерної компанії "Харківобленерго" (відповідача) про стягнення 746 895,44 грн. за договором підряду №К7908 від 17.06.2015 р., з яких: основна заборгованість в розмірі 596 650,52 грн., інфляційні втрати в розмірі 23 269,37 грн., 3% річних в розмірі 10 416,93 грн. та пеня в розмірі 116 558,62 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір.
Представник позивача приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити. Подав до суду пояснення (вх. № 31060 від 20.09.2016 р.) про долучення витребуваних документів, які долучено судом до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх. № 31006 від 20.06.2016 р.) позовні вимоги не визнає, просить в позові відмовити. Наполягає на тому, що у відповідача не виникло зобов'язання щодо кінцевого розрахунку за договором, оскільки сторонами не було підписано довідку про виконані роботи та затрати, як це передбачено у п. 4.3. договору.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2015 р. між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) був укладений договір підряду № К7908 (щодо виконання робіт з будівництва, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язується власними силами зі своїх матеріалів виконати для останнього наступні роботи: Технічне переоснащення (шляхом модернізації) розподільчих мереж 0,38 кВ в с. Вільшани Дергачівського району Харківської області від ТП № 170 (інв. № 00300786), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Кількісні характеристики виконаних за цим договором робіт визначаються договірною ціною (кошторис), яка є додатком 1 до цього договору. Власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є замовник.
Відповідно до п. 3.1. договору (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) ціна цього договору становить 2 782 473,46 грн., крім того ПДВ 20 % - 556 494,69 грн. Загальна вартість договору 3 338 968,15 грн.
Відповідно до п. 4.1. договору (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 82,130691483 %, що складає 2 742 317,63 грн. від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідний матеріальних цінностей.
Згідно з п.п. 6.1.1. п. 6.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з підрядником за виконані роботи.
18.06.2015 р. відповідач перерахував на рахунок позивача попередню оплату в розмірі 2 742 317,63 грн. за договором підряду № К7908 від 17.06.2015 р., про що свідчить платіжне доручення №13621 від 18.06.2015 р. та лист відповідача від 30.06.2015 р. вих.№0512/4710 (а.с. 40-41).
Відповідно до п. 6.1.2. п.6.1. договору замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи згідно з актом виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.3. договору (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) оплата виконаних будівельних робіт та витрат здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами довідки про виконані роботи та затрати, з частковим зарахуванням авансу від вартості виконаних робіт та затрат.
31.12.2015 року сторони підписали Акт №1 приймання виконаних робіт за грудень 2015 р. (примірна форма № КБ-2в), Акт №1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2015 р. та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 р. (примірна форма № КБ-3), згідно яких вартість виконаних будівельних робіт, з урахуванням сплаченого авансу, становить 3 338 968,15 грн. (а.с. 20-38).
Позивач вважає, що підписана сторонами Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 р. від 31.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) (а.с. 20) є належним доказом виникнення у відповідача згідно умов п. 4.3. договору зобов'язань з остаточної оплати робіт.
Відповідач, в свою чергу, стверджує, що Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 р. від 31.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) (а.с. 20) не є належним доказом виникнення у нього зобов'язань з оплати виконаних робіт. Наполягає на тому, що у відповідача не виникло зобов'язання з остаточної оплати робіт у зв'язку з непідписанням сторонами саме зазначеної у п. 4.3. договору довідки про виконані роботи та затрати.
Проаналізувавши вищенаведені доводи відповідача, суд вважає їх хибними, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
При цьому, згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В пунктах 3.3., 3.4., 5.6. укладеного сторонами договору, які визначають ціну договору та порядок виконання робіт, серед іншого, містяться посилання на ДСТУ БД.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".
Національні стандарти України (ДСТУ) з ціноутворення у будівництві, зокрема ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", введено в дію 1 січня 2014 року. Додатками ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, зокрема Т-Ц, було передбачено примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 1 січня 2014 року при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт.
На підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20.01.2014 року № 16 "Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Мінрегіону України від 4 грудня 2009 року № 554 та від 1 березня 2013 року № 77" втратив чинність наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.2009 року "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві", яким були затверджені:
- примірна форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт";
- примірна форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати";
- примірна форма № 1 "Звіт про виконання робіт за контрактом на об'єкті будівництва за період (місяць/рік)";
- примірна форма № 2 "Підсумковий звіт про вартість виконаних робіт за контрактом на об'єкті будівництва";
- примірна форма № 3 "Акт здавання-приймання виконаних будівельних робіт".
Вказаний наказ Мінрегіонстрою та ЖКГ від 20.01.2014 р. № 16 набув чинності з дня прийняття.
Отже, з набранням чинності з 01.01.14 р. Національними стандартами України з ціноутворення у будівництві, зокрема ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", проведення розрахунків за обсяги виконаних робіт по об'єктах будівництва, здійснюється із застосуванням примірних форм первинних облікових документів "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (примірна форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (примірна форма № КБ-3), що наведені у додатках Т та У ДСТУ Б Д.1.1-1-2013.
З огляду на викладене, підписана сторонами Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 р. від 31.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) (а.с. 20) приймається судом як належний доказ, на підставі якого у відповідача згідно з п.4.3. договору виникло зобов'язання з проведення остаточного розрахунку за виконані позивачем будівельні роботи.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що у відповідача не виникло зобов'язання щодо остаточного розрахунку за договором.
Враховуючи те, що Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Примірна форма КБ-3) за грудень 2015 р. (а.с. 20) та Акт 1 приймання виконаних будівельних робіт (ПФ КБ-2в) підписано сторонами 31.12.2015 р., то відповідно до умов п. 4.3. договору відповідач повинен був здійснити остаточну оплату виконаних позивачем робіт до 11.01.2016 р. включно.
Судом встановлено, що відповідач до 11.01.2016 р. включно остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 596 650,52 грн. (3 338 968,15 грн. - 2 742 317,63 грн. = 596 650,52 грн.), яка до цього часу залишається непогашеною.
Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на вищевикладені обставини, приписи закону і те, що відповідач заборгованість не спростував та не оплатив, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором в розмірі 596 650,52 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглянувши позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 116 558,62 грн., інфляційних втрат в розмірі 23 269,37 грн. та 3% річних в розмірі 10 416,93 грн., суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до п. 7.3. договору за невчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь підрядника за кожен день прострочення.
Перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат в розмірі 23 269,37 грн., 3% річних в розмірі 10 416,93 грн. та пені в розмірі 116 558,62 грн., суд вважає позовні вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в повному обсязі слід покласти відповідача
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525-526, 530, 638, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) на користь Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічне акціонерне товариство "Київсільелектро" (10029, м. Житомир, вул. Ватутіна, 106-6, код ЄДРПОУ 00132405) основну заборгованість в розмірі 596 650,52 грн., інфляційні втрати в розмірі 23 269,37 грн., 3% річних в розмірі 10 416,93 грн., пеню в розмірі 116 558,62 грн. та судовий збір в розмірі 11 203, 43 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.09.2016 р.
Суддя ОСОБА_3