Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" вересня 2016 р.Справа № 922/2336/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків
про стягнення грошових коштів в розмірі 2514124,59 грн.
за участю представників сторін:
Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 08.02.2016р.;
Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. від 01.08.2016р.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків, про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 114107PN7SSBO26 від 15.02.2016р., яка складається з: 897150,14 грн. - основної заборгованості, 343972,62 грн. - пені, 25794,08 грн. - 3% річних, 61343,13 грн. - інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.09.2016р., прийнятою до розгляду ухвалою суду від 05.09.2016р.). А також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 18.07.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2016р. о 10:45 год.
Ухвалами господарського суду від 01.08.2016р., 05.09.2016р. розгляд справи відкладався.
16.09.2016р. позивач звернувся до господарського суду із заявою про зменшення позовних вимог (вх. № 30593), в якій, з посиланням на сплату відповідачем суми основного боргу в повному обсязі, просить стягнути на свою користь: 343972,62 грн. - пені, 25794,08 грн. - 3% річних, 61343,13 грн. - інфляційних втрат.
Згідно статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Таким чином, суд приймає заяву до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
У судовому засіданні 19.09.2016р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.09.2016р. зазначив про сплату основного боргу та просив суд зменшити розмір нарахованої пені на 90%. Наданий відзив на позов долучається судом до матеріалів справи (вх. № 30571).
У судовому засіданні 19.09.2016р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.
Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:
Як свідчать матеріали справи, між позивачем - TOB «Харківгаз Збут» (постачальник) та відповідачем - Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (споживач) 15.02.2016 р. укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, № 114107PN7SSB026 (далі - Договір).
Відповідно до положень п. 1.1 Договору TOB «Харківгаз Збут» зобов'язувалось передати у власність природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Згідно п. 4.2. Договору, споживач має право здійснювати оплату за Договором на підставі актів приймання-передачі природного газу та/або 100% місячної вартості запланованого обсягу газу до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.
Пунктом 4.3. Договору визначено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості запланованого обсягу газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання.
Відповідно до п. 2.9. Договору послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаними постачальником та споживачем актом приймання-передачі природного газу.
Відповідно до п. 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Як свідчать матеріали справи, факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з постачання газу в період березень-червень 2016р. підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.
Так, позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості:
- березень 2016 р. - 250,134 тис.м.куб. на загальну суму 1922589,96 грн.;
- квітень 2016 р. - 50,834 тис.м.куб. на загальну суму 390722,33 грн.;
- травень 2016 р. - 5,64 тис.м.куб. на загальну суму 43350,40 грн.;
- червень 2016 р. - 4965 тис.м.куб. на загальну суму 38162,18 грн.;
Всього за вказаний період позивач передав відповідачу природного газу на загальну суму 2394824,87 грн.
Однак, відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, розрахунок за отриманий природний газ здійснив не в повному обсязі, та має заборгованість перед позивачем в розмірі 2083014,76 грн., що і стало підставою доля звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.
Під час розгляду справи, сума основної заборгованості була сплачена відповідачем у повному обсязі, позивачем було зменшено розмір позовних вимог, таким чином господарським судом розглядаються вимоги позивача про стягнення 343972,62 грн. - пені, 25794,08 грн. - 3% річних, 61343,13 грн. - інфляційних втрат, нараховані внаслідок порушення відповідачем умов Договору щодо вчасної та в повному обсязі сплати за отриманий природний газ.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу.
Факт поставки споживачу природного газу, передбаченого сторонами у Договорі № 114107PN7SSB026 від 15.02.2016р., підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу за період березень-червень 2016р., відповідно до якого позивач поставив відповідачу природний газ на суму 2394824,87 грн., за який відповідач, на час звернення позивача до суду розрахувався частково та мав заборгованість за Договором в розмірі 2083014,76 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за отриманий природний газ за Договором № 114107PN7SSB026 від 15.02.2016р. в розмірі 2083014,76 грн.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем по справі, відповідач свої зобов'язання щодо сплати суми заборгованості перед позивачем виконав із порушенням встановленого Договором строку виконання, у зв'язку із чим позивачем нарахована відповідачу 343972,62 грн. - пені, 25794,08 грн. - 3% річних, 61343,13 грн. - інфляційних втрат,
Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 25794,08 грн. та 61343,13 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).
Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 343972,62 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.
Приписами ч. 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 2 Закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, позивачем було нараховано пеню, яка станом на 07.07.2016р., становить 343972,62 грн. за період з 11.02.2016р. по 07.07.2016р.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаної суми пені, суд зазначає, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору та не заперечується відповідачем.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 90 %, суд виходить з наступного.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.
За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Оскільки статтями 233 ГК України, 83 ГПК України не встановлено конкретних критеріїв, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі, відтак відповідний висновок має узгоджуватись зі ст. 3 ЦК України, якою визначено загальні засади цивільного законодавства.
Відповідно до п.1.1 Положення про КЕВ м. Харків, затверджений наказом начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління №61 від 15.04.2013 р., КЕВ м. Харків здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності. Квартирно-експлуатаційне забезпечення - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном.
Відповідно до п.1.2 Положення, КЕВ м. Харків є державною військовою бюджетною установою та є юридичною особою; утримується за штатом №45/004-5 згідно директиви Міністра оборони України від 20.04.2005 р. №Д-322/1/010.
Згідно довідки начальника КЕВ м. Харків та головного бухгалтера, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків являється бюджетною неприбутковою організацією Міністерства оборони України, код неприбутковості 0002. Не платник ПДВ. Повністю фінансується з Державного бюджету.
В даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин, якими підтверджується складне економічне становище підприємства відповідача, яке є бюджетною організацією та утримується за рахунок коштів державного бюджету, здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пред'явленої позивачем до стягнення пені на 50%.
Суд зазначає, що зменшена на 50% сума пені є адекватною відповідальністю за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 171986,31 грн.
Враховуючи викладені вище обставини, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 69, 82-85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити частково.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) 3% річних в розмірі 25794,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 61343,13 грн., пеню в розмірі 171986,31 грн., судові витрати в розмірі 6466,65 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 22.09.2016 р.
Суддя ОСОБА_3
справа № 922/2336/16