Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51
Іменем України
"20" вересня 2016 р. Справа № 911/1700/16
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш», м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», Київська обл., Іванківський р-н, смт Іванків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаУправління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, м. Київ
про стягнення 63849,65 грн.
за участю представників:
позивача:ОСОБА_1 - дов. від 30.12.2015 № 31/4
відповідача:ОСОБА_2 - дов. від 31.05.2016 № 2-1/3105-2016
третьої особи:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області (далі - третя особа) про стягнення 63849,65 грн., з яких 39851,43 грн. інфляційні втрати, 23998,22 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
На адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 01.08.2016 № 530, якою він в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 100460,09 грн. інфляційних втрат, 67744,04 грн. 3% річних.
Також, позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 09.09.2016 № 614, якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої для стягнення суми 3% річних та просить суд стягнути з відповідача 100460,09 грн. інфляційних втрат та 30319,54 грн. 3% річних.
За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 100460,09 грн. інфляційних втрат та 30319,54 грн. 3% річних.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.09.2016 № 614 та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, додатковому відзиві та поясненнях, які зводяться до того, що позивачем при здійсненні розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних не вірно визначено дату виконання відповідачем грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання, що виконується в примусовому порядку в межах виконавчого провадження є виконаними з моменту зарахування коштів відповідача на рахунок відділу державної виконавчої служби, а не тоді коди ВДВС перерахував їх стягувачу за виконавчим документом - позивачу у даній справі. Також позивач мав розраховувати інфляційні втрати та 3% річних з дати набрання рішення господарського суду Київської області від 26.01.2016 у справі № 911/5098/15 законної сили, яким стягнуто з відповідача основний борг, на який (борг) позивач здійснює відповідні нарахування. За вказаних обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Третя особа, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явилась, письмових пояснень по суті спору не надіслала, про причини неявки суд не повідомила.
Враховуючи, що неявка третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір від 24.04.2015 № 20/4-2015 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язався поставити у власність відповідача - покупця товар на умовах визначених в специфікаціях або рахунках до договору, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити товар у встановлені договором строки.
Пунктом 4.1 договору, строк поставки товарів та/або кожної окремої партії товарів за договором складає два календарних дні з моменту здійснення оплати передбаченої п. 7.2. договору, якщо інше не вказано у специфікації.
Відповідно до положень специфікації № 1 від 24.04.2015, підписаної та скріпленої печатками сторін, строк поставки товару - до 08.05.2015, термін оплати встановлений до 05.06.2015.
Крім того, специфікацією № 1 від 24.04.2015 передбачено, що оплата здійснюється в національній валюті України. Сума, що підлягає сплаті в гривнях, корегується у відповідності до офіційного курсу НБУ у гривні до долара США на дату фактичної оплати.
На виконання умов договору та специфікації № 1 від 24.04.2015 (яка є невід'ємною частиною договору № 20/4-2015 від 24.04.2015) позивач поставив відповідачу товар на суму 2704348,16 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 97 від 29.04.2015 на суму 1036387,44 грн., № 98 від 30.04.2015 на суму 543568,74 грн., № 108 від 13.05.2015 на суму 609063,98 грн., № 109 від 13.05.2015 на суму 515328,00 грн.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар не виконав.
Вищенаведені факти встановлені рішеннями господарського суду Київської області від 26.01.2016 у справі № 911/5098/15, яке набрало законної сили 21.02.2016.
Так, рішенням господарського суду Київської області від 26.01.2016 у справі № 911/5098/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» про стягнення 3320341,54 грн., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» 2654348,16 грн. основного боргу, 329503,13 грн. пені (за період прострочення з 06.06.2015 по 05.12.2015), 44566,71 грн. 3% річних (за період прострочення з 06.06.2015 по 24.12.2015), 43432,82 грн. інфляційних втрат (за період прострочення з 06.06.2015 по 24.12.2015) та 46107,25 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
У відповідності до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Оскільки судове рішення від 26.01.2016 у справі № 911/5098/15 про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище договором в сумі 2654348,16 грн. фактично виконано лише 01.07.2016, що підтверджується карткою рахунку № 361 за період з 01.04.2016 по 30.09.2016, яка залучена до матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних за порушення строків виконання грошових зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення 25.12.2015 по 29.06.2016 складають 100460,09 грн., 3 % річних з простроченої суми за період прострочення з 25.12.2015 по 29.06.2016 складають 30319,54 грн.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначеного позивачем періоду нарахування 3% річних стягненню підлягають 3% річних в розмірі 30304,25 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми 3% річних в сумі 15,29 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.
Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав того, що позивачем при здійсненні розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних не вірно визначено дату виконання відповідачем грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання, що виконується в примусовому порядку в межах виконавчого провадження є виконаними з моменту зарахування коштів відповідача на рахунок відділу державної виконавчої служби, а не тоді коди ВДВС перерахував їх стягувачу за виконавчим документом - позивачу у даній справі, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляється з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою або внесення їх в касу кредитора (п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14).
У зв'язку з чим, посилання відповідача про те, що позивачем при здійсненні розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних не вірно визначено дату виконання відповідачем грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання, що виконується в примусовому порядку в межах виконавчого провадження є виконаними з моменту зарахування коштів відповідача на рахунок відділу державної виконавчої служби, а не тоді коди ВДВС перерахував їх стягувачу за виконавчим документом - позивачу у даній справі є такими, що не відповідають зазначеним вище приписам законодавства.
Заперечення відповідача проти позову з підстав того, що позивач мав розраховувати інфляційні втрати та 3% річних з дати набрання рішення господарського суду Київської області від 26.01.2016 у справі № 911/5098/15 законної сили, яким стягнуто з відповідача основний борг, на який (борг) позивач здійснює відповідні нарахування, не приймається судом до уваги при вирішенні спору та відхиляється з огляду на наступне.
У даному випадку грошове зобов'язання в сумі 2654348,16 грн., на яке нараховано заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, виникло не з рішення суду господарського суду Київської області від 26.01.2016 у справі № 911/5098/15, а з договору від 24.04.2015 № 20/4-2015, укладеного між сторонами у справі.
За змістом ст.ст. 611, 612 ЦК України правові наслідки, встановлені договором або законом, настають у разі порушення зобов'язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, за нормами чинного законодавства, відповідальність за порушення, зокрема, строків виконання зобов'язання настає відразу після такого порушення, а не з якоїсь іншої події, в т.ч. із судового рішення про стягнення боргу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 100460,09 грн. інфляційних втрат, 30304,25 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (07201, Київська обл., Іванківський район, смт Іванків, вул. Розважівська, 192, ідентифікаційний код 33593431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» (49127, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 8, ідентифікаційний код 38141333) 100460 (сто тисяч чотириста шістдесят) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 30304 (тридцять тисяч триста чотири) грн. 25 коп. 3% річних, 1961 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят одну) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Ю.В. Подоляк
Дата підписання рішення 26.09.2016.