Справа № 22-ц/796/11833/2016 Головуючий у 1-й інст. - Москаленко К.О.
Доповідач - Рубан С.М.
22 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Перетятько А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» - Полякової Тетяни Тарасівни на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.
Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 001246 від 11.09.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_2.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392) на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) 00 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» в дохід держави судовий збір в розмірі 250 грн. 00 коп.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року заяву представника ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» - ПоляковоїТ.Т. про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду, представник ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» - Полякова Т.Т. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним договір фінансового лізингу №001246 від 11.09.2015 року, укладений між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 25 000 грн. 00 коп.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 11.09.2015 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» було укладено договір фінансового лізингу №001246, відповідно до умов якого ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» взяло на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - автомобіль марки «GREAT WALL» та передати предмет лізингу у користування ОСОБА_2 на строк та на умовах, передбачених цим договором. 11.09.2015 року на виконання умов договору позивач ОСОБА_2 сплатив платіж у розмірі 25 000 грн. 00 коп.
Однак при ознайомленні з умовами вказаного договору, позивачу стало відомо, що сплачена ним сума є адміністративним платежем, а не часткою вартості автомобіля, а вказаний у договорі автомобіль марки «GREAT WALL» є такий, на придбання якого позивач не надавав згоди. Таким чином, позивач вважає, що при укладенні договору фінансового лізингу представники відповідача ввели його в оману щодо умов та правової природи даного зобов'язання, а тому просив на підставі ст. 230 ЦК України визнати вказаний договір недійсним.
Крім того, позивач посилався на наявність несправедливих умов договору та відсутність у відповідача ліцензії для залучення фінансових активів від фізичних осіб, що також є підставою згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1 ст. 227 ЦК України для визнання недійсним зазначеного договору.
Також позивач зазначає, що відповідач застосовував нечесну підприємницьку діяльність, що в силу ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є підставою для визнання недійсним зазначеного договору.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що 11.09.2015 року між відповідачем ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та позивачем ОСОБА_2 було укладено договір фінансового лізингу №001246, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - автомобіль марки «GREAT WALL» та передати предмет лізингу у користування ОСОБА_2 на строк та на умовах, передбачених цим договором, а позивач ОСОБА_2 зобов'язується прийняти предмет Лізингу та сплачувати Лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору .(а.с. 10-21).
На виконання умов вказаного договору позивач ОСОБА_2 оплатив платіж по вказаному договору лізингу у розмірі 25 000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №6 від 11.09.2015 (а.с. 26).
Відповідно до п. 8.2. вказаного договору вартість предмета лізингу на момент укладання договору становить 10 595,74 доларів США з урахуванням ПДВ, що в гривневому еквіваленті становить 249 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачені підстави, за наявності яких правочин може бути визнаний недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»). За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
Згідно ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до вказаного Закону, фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.
Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. (п.5 ч.1 ст. 1 Закону ) Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. (ч.1 ст. 5 Закону ).
Тобто, чинним законодавством чітко передбачено, що послуги з фінансового лізингу можуть надаватися тільки юридичною особою, що має статус фінансової установи.
Частиною 1, 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», відповідно до спеціальних законів господарська діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.
Господарською діяльністю в розумінні вказаного Законує будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.
Враховуючи положення зазначених вимог чинного законодавства України суд дійшов висновку, що послуги з фінансового лізингу ТОВ «Лізінгова компанія «Ваш Авто» мало право здійснювати лише за умови набуття статусу фінансової установи, та отримання відповідних ліцензій, а як встановлено судом станом на дату укладання між сторонами договору фінансового лізингу, відповідач не мав статусу фінансової установи, не мав ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, тому суд дійшов вірного висновку, що відповідач не мав права на здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відсутність у відповідача статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу унеможливлювало виконання умов договору фінансового лізингу з боку ТОВ «Лізінгова компанія «Ваш Авто».
Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. (ч. 1 ст. 227 ЦК України).
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9, відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Пунктом 20 цієї ж постановипередбачено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
В даному випадку мало місце умисне замовчування представником ТОВ «Лізінгова компанія «Ваш Авто» відсутності у товариства статусу фінансової установи та відсутності ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, у зв'язку з чим відповідач ввів позивача в оману щодо прав ТОВ «Лізінгова компанія «Ваш Авто» на укладання договору фінансового лізингу.
Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Тобто, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідно встановити наявність однієї з таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності; 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Судом встановлено, що у вказаному договорі фінансового лізингу виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та Законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості.
Відповідно до п.1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.
Відповідно до ст. 808 ЦК Україниякщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вибір продавця лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то п.1.4. договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та іншого суперечить положенням ст. 808 ЦК України.
Згідно ст. 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Як встановлено судом, договір фінансового лізингу № 001246, укладений між відповідачем ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та позивачем ОСОБА_2 нотаріально посвідчено не було.
За встановлених обставин справи, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору фінансового лізингу, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та оскільки судом встановлено недійсність вказаного правочину, вірно застосував наслідки недійсності правочину шляхом стягнення сплаченої позивачем суми у розмірі 25 000 грн. 00 коп.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції вірно керувався правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 16.12.2015 року у справі № 6-2766цс15.
Крім цього, висновки суду підтверджуються правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-3020цс15.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» - Полякової Тетяни Тарасівни - відхилити.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий
Судді