Справа № 22-ц/796/12078/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Лісовська О.В.
Доповідач - Рубан С.М.
22 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Перетятько А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС - БІ» про стягнення коштів,-
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС-БІ" про стягнення коштів - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
У квітні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ "ІМЕКС-БІ" про стягнення коштів.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що у 2012 році між позивачем та ТОВ "ІМЕКС- БІ" був укладений Договір публічної оферти про надання інформаційних послуг з доступу до фінансово-інформаційної системи. Відповідно до умов даного Договору компанія (відповідач) надає клієнту (позивачу) не виняткове приватне непередаване право на встановлення та використання новинних стрічок, аналітичних продуктів - оглядів, статей, прогнозів, а також консультаційних фінансових послуг (консультацій) відповідно до встановлених на сайті optimus-gr.com.ua тарифами за допомогою мережі Інтернет.
На виконання умов договору позивачем була проведена оплата за допомогою платіжної картки банку ПАТ "Кредитпромбанк" 29.05.2012 року на суму 95910, 00 грн. та на суму 1598, 50 грн.; 30.05.2012 року на суму 191820, 00 грн.; 31.05.2012 року на суму 95910, 00 грн.; 01.06.2012 року на суму 79925, 00 грн.; 05.06.2012 року на суму 50112, 98 грн.; 25.04.2013 року на суму 10414, 88 грн., а всього було перераховано відповідачу коштів на суму 525691, 36 грн.
Згідно умов договору, відповідач був зобов'язаний протягом 24 годин з моменту надходження коштів на рахунок компанії надати клієнту реєстраційні дані і почати надання обраних клієнтом послуг.
Оскільки відповідачем не були надані йому відповідні реєстраційні дані, жодних послуг з боку відповідача отримано не було, сайт відповідача не працює, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь 17416154, 76 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 просить повернути йому грошові кошти у розмірі 525691, 36 грн., сплачені за Договором, укладеним у 2012 році між ним та відповідачем про надання послуг шляхом оферти, а також стягнути пеню у розмірі 16890463, 40 грн.
Відповідно до копії Договору публічної оферти про надання інформаційних послуг з доступу до фінансово-інформаційної системи, на укладення якого у своєму позові посилається позивач, даний договір встановлює загальні положення та порядок, відповідно до яких Клієнт отримує доступ до фінансово-інформаційної системи, згідно обраним параметрам та тарифному плану на сайті optimus-gr.com.ua. Відповідно до умов цього Договору компанія надає Клієнту невиключне особисте непередаване право на використання ФІС.
Фінансова-інформаційна система - добірка новин, аналітичних матеріалів, консультаційних послуг, курсів валют та другої інформації доступної в особистому кабінеті Клієнта на сайті компанії.
Відповідно до п.3.1 вказаного Договору його предметом є надання клієнту невиключного особистого непередаваного права на установку та використання новин, аналітичних продуктів, а також консультаційних фінансових послуг згідно з встановленими на сайті компанії тарифами за допомогою мережі Інтернет.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що компанія зобов'язана надати усі можливі чи деякі ( по вибору Клієнта) послуги по доступу до ФІС після укладення даного Договору та оплати Клієнтом рахунку виставленого йому на сайті Компанії.
За правилами п.5.1 Договору при укладенні даного договору, Клієнту відкривається обліковий запис в Компанії, в якому зафіксовані вид та обсяг послуг, наданих Клієнту.
При встановленні правовідносин сторін і законодавства, що належить до них застосувати, суд виходив із змісту зобов'язання сторін, згідно умов вказаного Договору, та дійшов висновку про те, що дані правовідносини регулюються положеннями Глави 52 та 53 Розділу II Цивільного кодексу України про публічний договір, договір про приєднання.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо), а згідно ч. 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надана послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно п. 7.1 Договору пропозиція до укладення даного Договору є публічною офертою, тобто пропозицією для невстановленого кола осіб. Договір укладається шляхом акцепту, тобто згодою Клієнта з умовами договору. Акцептом є наступні дії: заповнення Клієнтом реєстраційної форми для відкриття особистого рахунку; оплата Клієнтом суми, згідно встановленого рахунку.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом вірно встановлено, що доказів того, що позивач акцептував оферту, зокрема, заповнив реєстраційну форму для відкриття особистого рахунку та оплатив суму за надання послуг, передбачених Договором, згідно встановленого рахунку, у тому числі доказів відкриття облікового запису в Компанії, в якій зафіксовані вид та обсяг послуг, наданих Клієнту позивачем суду не надано і такі дані матеріали справи не містять.
Також вірно не прийнято судом до уваги надані позивачем виписки з банківських рахунків, як неналежний доказ, оскільки виходячи з вказаного Договору, предметом договору не було придбання товару, а також у вказаних виписках взагалі не зазначено призначення та найменування проведеної операції.
Інших доказів позивачем не надано.
Крім того, позивачем в обґрунтування позову не наведено та не конкретизовано, які саме послуги відповідачем не надані.
Виходячи з встановлених обставин справи, суд дійшов правильного висновку, що позивачем не надано доказів, відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України, акцептування оферти, тобто прийняття пропозиції, а тому підстав для стягнення грошових коштів та пені немає.
Тобто, з вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами не було укладено Договору про надання послуг в розумінні ч. 2 ст. 638 ЦК України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки банківські виписки по руху коштів не підтверджують заповнення реєстраційної форми для відкриття особистого рахунку по договору та не містять доказу відкриття облікового запису в компанії.
Крім того, представник позивача в апеляційному суді пояснив, що оплата відбувалась через іншу компанію, що також не є доказом позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 липня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий Судді