13 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Чобіток А.О.
при секретарі Ігнатьєву Є.В.
розглянувши у відкритому судовому зсіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 січня 2016р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Ветеранів» про стягнення суми,
встановила:
у квітні 2014р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 58 477грн. збитків, зобов'язання відповідача визначити та виплатити йому грошовими коштами загальну частку в кооперативі, яка йому належала на момент виключення.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 25 жовтня 1994р. був прийнятий до членів кооперативу «Ветеран», вносив пайові та членські внески, і як члену кооперативу йому був виділений гаражний бокс № НОМЕР_1 з надбудовою по вул. Козелецькій, 2-а у м. Києві. 11 грудня 1996р. з ГБК «Ветеран», правонаступником якого є відповідач, був укладений договір, відповідно до якого він вніс на рахунок кооперативу 1750грн. для будівництва гаражного боксу № НОМЕР_1, блок А, перший поверх, який після закінчення будівництва мав отримати у приватну власність.
Позивач стверджував, що на виконання умов договору ГБК «Ветеран» видав йому тимчасовий ордер на отримання та користування гаражним боксом НОМЕР_2 та зобов'язався після закінчення будівництва і проведення повного розрахунку видати постійний ордер на отримання цього гаражу. Вказаний гараж був введений в експлуатацію 20 лютого 1997р., а заочним рішенням суду від 9 грудня 2011р. за ним було визнано право власності на гаражний бокс НОМЕР_2 в обслуговуючому кооперативі «Ветеранів» по вул. Козелецькій, 2-а у м. Києві., вартістю 58 477грн.
Позивач посилався на те, що у подальшому вказане рішення суду було скасовано, а він дізнався, що 21 квітня 2012р. рішенням загальних зборів його було виключено з членів кооперативу, про що його повідомлено не було, а бухгалтер кооперативу продовжувала отримувати від нього членські внески.
Позивач вважав, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому завдані збитки, які становлять вартість гаражного боксу у сумі 58 477грн., та повернути пайові внески, сплачені ним за весь період.
Рішенням суду від 28 січня 2016р. у позові відмовлено.
№ апеляційного провадження:22-ц/2796/4757/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
У поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог.
- 2 -
Представник позивача посилається на необґрунтованість та незаконність судового рішення, оскільки судом не взято до уваги надані позивачем докази, неправильно застосовані норми матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 25 жовтня 1994р. позивач був прийнятий до членів обслуговуючого кооперативу «Ветеран», правонаступником якого є відповідач.
11 грудня 1996р. між ГБК «Ветеран» та позивачем був укладений договір на будівництво гаражного боксу, предметом якого є будівництво та надання боксу у авто гаражі по АДРЕСА_1 поверх 1 № боксу НОМЕР_1. За умовами договору позивач зобов'язався внести протягом 10 днів після підписання договору на розрахунковий рахунок кооперативу «Ветеран» еквівалент 1000 доларів США по курсу національного банку України на день підписання договору, а іншу частину платежу у розмірі 500 доларів США виплатити у національній валюті по курсу Національного банку України на момент платежу згідно додаткового розпорядження кооперативу.
19 грудня 1996р. позивачу був виданий тимчасовий ордер НОМЕР_3 на отримання гаражного боксу по АДРЕСА_1 боксу НОМЕР_1.
Згідно довідки № 8, виданої 12 вересня 2010р. головою правління Обслуговуючого кооперативу «Ветеранів» Боханевич К.В., позивачу належить гаражний бокс з надбудовою НОМЕР_2, площею 50кв.м. по АДРЕСА_1. Балансова вартість боксу становить 5000грн., гаражний бокс НОМЕР_2 побудований господарським способом та введений в експлуатацію 20 лютого 1997р.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 9 грудня 2011р. визнано за позивачем право власності на гаражний бокс НОМЕР_2 в обслуговуючому кооперативі «Ветеранів», за адресою: АДРЕСА_1.
У подальшому зазначене рішення суду було скасовано і рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Ветеранів» про визнання права власності на гаражний бокс.
Рішенням зборів уповноважених Обслуговуючого кооперативу «Ветеранів» від 21 квітня 2012р. позивача виключено із членів кооперативу та постановлено вирішити питання щодо виплат на будівництво та їх повернення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів заподіяння йому матеріальної шкоди у визначеному розмірі, а позовні вимоги про зобов'язання відповідача визначити та виплатити грошовими коштами загальну частку в кооперативі, яка належала позивачу на момент виключення, є неконкретними.
Колегія суддів вважає, що вказаний висновок суду першої інстанції відповідає наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача 58 477грн., позивач зазначав, що це вартість гаражного боксу, якого він був позбавлений у результаті його
- 3 -
виключення із членів кооперативу.
Разом з тим, належних і допустимих доказів у підтвердження вказаної суми позивачем суду надано не було.
З матеріалів справи вбачається, що гаражний бокс НОМЕР_2 не належить позивачу на праві власності, не був зданий у експлуатацію, а відтак відсутні підстави вважати, що позбавлення його права на користування гаражним боксом, завдало позивачу збитків у розумінні ст. 22 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом.
Згідно статуту Обслуговуючого кооперативу «Ветеранів», редакція якого зареєстрована 15 серпня 2007р., особа, виключена з кооперативу, позбавляється права користування майном кооперативу та повинна в термін поточної сплати внесків відчужити бокс. Особі, що вибула з кооперативу та відчужила свій гаражний бокс повертається внесена нею сума паєнагромаджень після внесення відповідної суми новим членом кооперативу, що прийнятий замість вибулого. Розмір цієї суми повинен бути адекватним з даними фінансових документів бухгалтерії кооперативу з урахуванням балансової вартості. (п. 15,16).
Приймаючи рішення про виключення позивача з членів кооперативу, збори уповноважених ухвалили вирішити питання щодо виплат за будівництво та їх повернення.
Отже, позивач має право на отримання від відповідача понесених витрат на будівництво гаражного боксу, а також на повернення паю у порядку, встановленому статутом.
Проте, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не було надано доказів понесених ним витрат на будівництво гаражного боксу.
Посилання позивача на те, що вартість гаражного боксу зазначена у технічному паспорті на гараж НОМЕР_2, який виготовлений 18 лютого 2011р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, колегія суддів вважає безпідставним, так як вказаний документ не може підтверджувати розмір понесених позивачем витрат на будівництво гаражного боксу, які підлягають відшкодуванню у зв'язку із виключенням позивача із членів кооперативу.
Крім того, позивачем суду не надано доказів внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок кооперативу на виконання договору, укладеного 11 грудня 1996р. на будівництво гаражного боксу, так як надані суду квитанції підтверджують внесення позивачем коштів, як пайових внесків, а платіж у сумі 1750грн., на який посилається представник позивача, як платіж на виконання умов договору, датований 19 листопада 1996р., тобто до дати укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені у статті 16 ЦК України, якими є: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача визначити та виплатити йому грошовими коштами загальну частку в кооперативі, яка йому належала на
- 4 -
момент виключення, позивач обрав спосіб захисту, який не передбачений ст. 16 ЦК України, а крім того, обраний ним спосіб не може відновити порушене право позивача, так як є не конкретним і залежить повністю від волі відповідача.
Доводи апеляційної скарги про неправомірність посилання суду першої інстанції на норми Господарського Кодексу України, якими не регулюються правовідносини сторін, є обґрунтованими, проте, вказана помилка суду першої інстанції не вплинула на правильність вирішення даного спору.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 січня 2016р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: