09.09.2016
Справа № 369/5194/16-ц
Провадження № 2/369/2580/16
09 вересня 2016 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Усатова Д.Д.
за участю секретаря Кузьменко П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Києво- Святошинської районної державної адміністрації Київської області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, -
У червні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду до відповідача ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Києво- Святошинської районної державної адміністрації Київської області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано 23 січня 2009 року.
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач зазначає, що батько малолітньої ОСОБА_3 вихованням дитини не займається, матеріальної допомоги не надає, не цікавиться життям та здоров»ям дитини.
Позивач зазначає, що вона самостійними силами намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати малолітню доньку.
Посилаючи на вищевикладене та норми закону, позивач просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1500,00 грн. щомісячно з урахуванням індексації починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення ним повноліття.
В судове засідання позивач не з»явилась, звернулась до суду із заявою про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявсь належним чином, причини неявки суду не повідомляв.
Представник третьої особи Орган опіки та піклування виконавчого комітету Києво- Святошинської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи повідомлявся належним вином. Надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Вислухавши сторін в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 23 січня 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 видане відділом реєстрації актів цивільного стану Києво- Святошинського районного управління юстиції Київської області, актовий запис -№ 31.
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_4 видане виконкомом Крюківщинської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області, актовий запис - № 50.
Зі слів позивача батько малолітньої ОСОБА_3 вихованням дитини не займається, матеріальної допомоги не надає, не цікавиться життям та здоров»ям дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 написав нотаріально завірену заяву, якою надав згоду та не заперечував проти позбавлення його батьківських прав.
Відповідно до ч.2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального усвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
На підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Києво- Святошинській районній державній адміністрації від 07 квітня 2016 року орган опіки та піклування Києво- Святошинської районної державної адміністрації вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Вищезазначене свідчить про невиконання ОСОБА_2, вимог ст.ст.150, 180 Сімейного кодексу України, яким передбачено обов'язок батьків виховувати та утримувати дитину. Відповідно до п. 2 ст. 164 СК України, це є підставою для позбавлення батьківських прав. З огляду на те, що відповідач не виконує своїх прямих обов'язків, щодо виховання дитини, не піклується її здоров'ям, фізичним, моральним та духовним розвитком, матеріально не забезпечує.
Згідно зі ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Як встановлено вище, відповідачі не займаються вихованням сина, його матеріальним утриманням, не підтримують з ним ніяких стосунків, ухиляються від виконання батьківських обов'язків, не виявляють до дитини батьківської уваги та турботи.
Відповідно до ч.2 ст 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов"язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов"язані утримувати дитину до досягненню нею повноліття.
Суд вважає доведеним, що відповідач ухилився від виконання своїх обов'язків, оскільки він протягом тривалого часу не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, стан здоров'я, підготовку до самостійного життя.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому він повинен бути позбавлений батьківських прав відносно нього.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч.4 ст.150 Сімейного Кодексу України батьки повинні поважати дитину.
Стаття 155 цього ж кодексу встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
З цього випливає, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, поведінка батьків повинна бути такою, щоб дитина сама тягнулася до них.
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Отже, із системного тлумачення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України випливає, що при вирішенні спору щодо позбавлення батьківських прав, судом мають враховуватися передусім інтереси дітей. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Згідно із ч.2 ст. 66 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, яка дублюється в ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно ст. 79, 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до положень частини четвертої статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки відповідач достатньої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, від виконання своїх батьківських обов'язків ухиляється, суд дійшов висновку, що за обставин, які склалися, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Виходячи з позовних вимог позивача розмір аліментів визначається судом в розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Згідно положень ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодний доказ у справі не має для суду наперед встановленого значення.
Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір у сумі 551 (п»ятсот п»ятдесят одну) гривень 20 (двадцять) копійок в дохід держави.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Враховуючи наведене та керуючись Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року ст. 51 Конституції України, Законом України "Про охорону дитинства", Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст. 7, 19, 66, 79,141, 150, 155, 164, 165, 167, 180, 181, 182, 184,191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10,58, 208, 212-215, 224-226, 232-233, 294, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2 проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 07.06.2016 р. і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2 проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання ним копії заочного рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Д.Д.Усатов