ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
08 вересня 2016 року № 826/9008/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Дробчак В. М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа»
до Національного антикорупційного бюро України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано - магнієвий комбінат»
про
Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі - відповідач) про визнання протиправними дії голови Національного антикорупційного бюро України з надання повноважень іншим особам представляти Національне антикорупційне бюро України на підставі довіреності; визнання протиправними дії голови Національного антикорупційного бюро України з надання повноважень іншим особам на подання позовів про визнання правочинів недійсними.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено ч. 2 ст. 19 Конституції України, оскільки повноваження щодо видачі довіреностей та уповноваження інших осіб на вчинення певних дій, зокрема подання позовних заяв про визнання правочинів недійсними чинним законодавством не передбачено.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.
Разом з цим, в судовому засіданні 26.07.2016 судом протокольною ухвалою залучено до участі у вирішенні справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано - магнієвий комбінат».
В судове засідання 06.09.2016 треті особи не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв та клопотань не подавали.
З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, з огляду на неявку третіх осіб, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, судом в порядку ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
29.01.2016 Національним антикорупційним бюро України подано позовні заяви до Господарського суду міста Києва про визнання правочинів недійними, відповідачем у яких є, зокрема Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа».
Як стверджує позивач, позовні заяви були подані представником Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_1. на підставі довіреності №1 від 16.11.2015, яка видана директором Національного антикорупційного бюро України.
Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа» вважає, дії голови Національного антикорупційного бюро України щодо надання повноважень ОСОБА_1 діяти в інтересах Національного антикорупційного бюро України на підставі цивільного законодавства протиправними. При цьому, позивач акцентував увагу суду на тому, що правовими нормами, які регулюють діяльність Національного антикорупційного бюро України не передбачено повноважень його керівника на видачу довіреності, а порядок подання позовів про визнання правочинів недійними чинним законодавством не передбачено.
Вказане, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 19 Конституції України, що в свою чергу мало своїм наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа».
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову мотивуючи це наступним.
Так, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України визначає Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 №1698-VII (далі - Закон №1698-VII).
Згідно ч. 1 ст. 1 вказаного закону Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
Правову основу діяльності Національного бюро становлять Конституція України, міжнародні договори України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти (ч. 1 ст. 2 Закону №1698-VII).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №1698-VII керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України в порядку, визначеному цим Законом.
Директор Національного бюро, в контексті ч. 1 ст. 8 Закону №1698-VII організовує роботу Національного бюро, визначає обов'язки першого заступника, заступників Директора Національного бюро; координує і контролює діяльність його центрального та територіальних управлінь; видає у межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов'язковими для виконання працівниками Національного бюро; здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 17 Закону №1698-VII передбачено, що Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.
З вказаного слідує, що право (за наявності на те підстав) подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України надано Національному бюро та його працівникам.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
При цьому, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України).
Частиною 2 ст. 244 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ч. 1 ст. 246 ЦК України).
В той же час, згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).
Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти до висновку, що довіреність від імені юридичної особи видається, зокрема її органом. При цьому, довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).
Пунктами 7, 8 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV) встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб відомості про керівника юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, посада, дата призначення або набуття повноважень, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи; відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи виписок з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців від 20.04.2015, 21.01.2016 керівником Національного антикорупційного бюро України є Ситник Артем Сергійович.
В силу приписів ч. 1 ст. 10 Закону №755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З вказаного слідує, що директор Національного бюро є його керівником, а тому в контексті ст. 28 ГПК України останній уповноважений видавати довіреність на здійснення повноважень Національного бюро, що передбачені чинним законодавством.
Доводи позивача щодо відсутності повноважень у відповідача згідно Закону №1698-VII щодо надання повноважень працівникам Національного антикорупційного бюро України на ведення справ, в тому числі, на видачу довіреностей суд вважає необґрунтованими, оскільки правову основу діяльності Національного бюро становлять Конституція України, міжнародні договори України, Закон №1698-VII та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти. Тобто, при здійснені своїх повноважень Національне антикорупційне бюро України керується не тільки Законом №1698-VII, а й іншим законами, у тому числі нормами ЦП України та ГПК України.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 237, 244 ЦК України, ст. 28 ГПК України, з урахуванням ч. 1 ст. 8, п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону №1698-VII, суд дійшов до висновку про відсутність протиправних дій керівника Національного антикорупційного бюро України щодо надання повноважень іншим особам представляти суб'єкт владних повноважень на підставі довіреності.
В той же час, суд додатково звертає увагу, що позовні вимоги звернуті до голови Національного антикорупційного бюро України, у той час коли, керівником вказаного суб'єкта владних повноважень є директор.
Разом з цим, ст. 1 ГПК України визначено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Тобто, право звернення державного органу до господарського суду закріплено ГПК України, а випадки такого звернення передбачені Законом №1698-VII.
З вказаного слідує, що твердження Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» про відсутність порядку для здійснення певних дій з подання позову про визнання угод недійними є необґрунтованими.
При цьому, суд вважає за необхідне з акцентувати увагу на тому, що право (за наявності на те підстав) подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України надано Національному бюро та його працівникам.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що позивачем в порядку ч. 1 ст. 71 КАС України не доведено
обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час коли, відповідачем доводи останнього спростовано.
Таким чином, за підсумком наведеного суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.
Суддя В.І. Келеберда