Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м.Харків
15 вересня 2016 р. №820/4374/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,
за участю: представника позивача - Гордейчука В.В.,
представника відповідача - Зінченка В.І.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень -рішень, -
Позивач, Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.03.2016 №0000252201, від 28.03.2016 №0000262201, що прийняті на підставі висновків акту перевірки від 09.03.2016 №94/20-33-22-01-03.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ДП "Харківський бронетанковий завод" фактично ґрунтується на тому, що відсутній факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торговельно - будівельний альянс" через не надання позивачем документів до перевірки та наявність податкової інформації інших податкових інспекцій про неможливість проведення перевірки у відношення вказаного контрагента. Також позивач зазначив, що первинні документи щодо господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом за жовтень, листопад 2014 року вилучені правоохоронними органами та не поверталися на адресу позивача про, що контролюючий орган був обізнаний на час проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки.
Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Зінченка В.І. через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова від 25.12.2014 №4712/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за жовтень 2014 року, а також на податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова від 28.01.2015 №376/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за листопад 2014 року, оскільки виходячи з наявної податкової інформації щодо контрагента позивача неможливо встановлення фактів реального постачання, переміщення товару між позивачем та його контрагентом.
Представник позивача - Гордейчук В.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача - Зінченко В.І. у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" (далі - ДП "Харківський бронетанковий завод") зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (на час спірних правовідносин перебувало на обліку у Західній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) , є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами у справі.
Як вбачається з акту перевірки, видами діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод" є виробництво військових транспортних засобів; ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; устаткування та монтаж машин та устаткування; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт; постачання інших готових страв; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.
Судом встановлено, що контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП "Харківський бронетанковий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово - господарським відносинам з ТОВ "Торгівельно - будівельний Альянс" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складений акт від 09.03.2016 №94/20-33-22-01-03 (а.с.17-46), яким встановлено порушення вимог п.44.1, п.44.3. п.44.5, п.44.6 ст.44, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п.1982, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 451810 грн., а саме: жовтень 2014 року на суму ПДВ 289079 грн., листопад 2014 року на суму ПДВ 162731 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 451810, а саме: жовтень 2014 року на суму ПДВ 289079,00 грн., листопад 2014р. на суму ПДВ 162731.00 грн.; п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.138.2, 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на 406630 грн.
За результатами висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:
- від 28.03.2016 №№000262201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми з ПДВ у розмірі 451810 грн. (а. с.15-16);
- від 28.03.2016 №000252201, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 609945 грн., в т.ч. за основним платежем - 406630 грн. та штрафними санкціями - 203315 грн. (а. с.14).
Перевіряючи обґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 09.03.2016 №94/20-33-22-01-03, суд встановив наступне.
Як вбачається з акту перевірки, на підставі податкової інформації ДПІ у Московському районі м. Харкова від 25.12.2014 №4712/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за жовтень 2014 року, а також на підставі податкової інформації ДПІ у Московському районі м. Харкова від 28.01.2015 №376/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за листопад 2014 року, контролюючим органом зроблено висновок про те, що наведені у вказаних податкових інформаціях факти не надають можливості встановити дійсність отримання ДП "Харківський бронетанковий завод" ТМЦ від постачальника ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.
Згідно матеріалів справи, на підставі постанови СБ України від 05.01.2015 по КП №22014220000000259 (а.с.57-58) згідно опису документів, вилучених СВ УСБУ в Харківській області у ДП "Харківський бронетанковий завод" було вилучено первинні документи, зокрема, щодо взаємовідносин з ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.
Як встановлено в ході судового розгляду, на час проведення перевірки документи, які були вилучені СБ України на підприємство не поверталися.
В ході судового розгляду, позивачем до матеріалів справи надано первинні документи на підтвердження господарських операцій щодо взаємовідносин з ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.
Згідно наданих документів, між позивачем (покупець) та ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" (постачальник) укладено договір поставки від 22.09.2014 №22/09 (а.с.97-98). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти на умовах даного договору товар. Найменування, асортимент, кількість, ціна вказана в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.
Факт реальності поставки товару, їх сплати, отримання та оприбуткування, підтверджується наданими первинними документами, а саме: специфікаціями, прибутковими ордерами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (а. с. 99-183), відомостями по партіях товарів на складах за період жовтень - листопад 2014 року (а.с.69-74).
Суд зазначає, що договір поставки з ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" був укладений для здійснення господарської діяльності шляхом виробництва військових транспортних засобів, що підтверджується наданими первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Позивач сплатив відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ за період жовтень - листопад 2014, поданих до податкового органу.
Таким чином, ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" - виконав свої зобов'язання за вказаним договором, а ДП "Харківський бронетанковий завод" прийняло ТМЦ за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.
На підставі зазначених обставин, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ДП "Харківський бронетанковий завод" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.
Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до положень ст. 44 ПК України, Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України).
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 ст. 44 ПК України).
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до абз. «а» п 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Склад валових витрат та порядок їх визначення ст.ст.138, 139 ПК України.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.
Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.
Суд зазначає, що видами діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод", згідно акту перевірки є виробництво військових транспортних засобів; ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; устаткування та монтаж машин та устаткування; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт; постачання інших готових страв; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.
Таким чином судом встановлено, що придбання позивачем ТМЦ контрагента ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" було необхідно для здійснення господарської діяльності шляхом виробництва військових транспортних засобів, що підтверджується наданими первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Зазначена закупівля ТМЦ контрагента безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані товари забезпечують умови виробництва реалізованої продукції та отримання сировини для виробництва, що, в свою чергу, надає позивачу можливість займатися діяльністю щодо виробництва продукції, реалізації, яка направлена на отримання доходу.
Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання ТМЦ, які призначені для використання у господарській діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод".
Таким чином, позивачем було повністю дотримано вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс". Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Посилання відповідача на податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова від 25.12.2014 №4712/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за жовтень 2014 року, податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова від 28.01.2015 №376/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за листопад 2014 року - суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.03.2016 №0000252201, №0000262201 є необґрунтованими, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 15926,32 грн., що підтверджується квитанцією від 17.08.2016 №1555 ( а.с.3).
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 28.03.2016 №0000252201, від 28.03.2016 №0000262201.
Стягнути з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" (код ЄДРПОУ 08099848, поштовий індекс 61139, м. Харків, вул. Котлова, буд. 222) у розмірі 15926,32 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 32 копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена у повному обсязі 22 вересня 2016 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.