Дата документу 22.09.2016
Справа № 320/5557/16-а
(2-а/320/189/16)
«22» вересня 2016 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Кучеренко В.В.
при секретарі - Прозоровій Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного інспектора Державної екологічної інспекції в Запорізькій області ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії інспектора Державної екологічної інспекції Запорізької області ОСОБА_2 при винесення постанови про накладення адміністративного стягнення № 000054/01/06 від 04.11.2015 року відносно ОСОБА_1 про застосування до нього фінансової санкції в розмірі 510,00 гривень неправомірними, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 000054/01/06 від 04.11.2015 року згідно якої на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 за адміністративне правопорушення передбачене ст. 47 КУпАП, а провадження по адміністративній справі закрити в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення складена з порушенням норм діючого законодавства.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягає, просить його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Також відповідач надала суду клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі за адміністративним позовом КП «Вознесенське» до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області про визнання протиправними дій, яка розглядається в Запорізькому окружному адміністративному суді.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, з урахування заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності, та у звязку з неявкою відповідача фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, ураховуючи доводи позивача, що викладені в позові, дослідивши інші матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає повному задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ст. 13 Європейської конвенції з прав людини та основних свобод кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний спосіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.
У відповідності зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою ст. 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з вимогами частини 2 статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до вимог ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З матеріалів справи вбачається, що з 03 листопада 2015 року по 05 листопада 2015 року співробітниками Державної екологічної інспекції в Запорізькій області в КП «Вознесенське» Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, здійснювалась перевірка на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства.
За результатами перевірки у відношенні позивача, як директора КП «Вознесенське» Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення № 000054/01/06 від 04.11.2015 року, якою було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. за те, що підприємство порушує права державної власності на надра, відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), чим порушено ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра /а.с.9/.
Підставою для винесення вказаної постанови є протокол про адміністративне правопорушення № 004794 від 04 листопада 2015 року /а.с.8/.
Стаття 47 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за самовільне користування надрами, укладення угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право власності на надра.
Проте, згідно ст.21 Кодексу України про надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення..
В матеріалах відсутні докази того, що підприємство, директором якого є позивач, або особисто позивач, здійснює видобування прісних підземних вод. Всі об'єкти водо-теплопостачання та водовідведення є комунальною власністю відповідних сільських рад, та передані КП «Вознесенське» Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області у безоплатне користування на підставі договорів виключно для водопостачання населенню вже вибудуваної води.
Згідно ч. 3 ст. 3 Кодексу України про надра земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.
Згідно ст.16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі таких документів: дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод); ліцензії на господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення; державного акта на право постійного користування або на право власності на землю; технічного проекту на розміщення водопровідних мереж, споруд та устаткування, погодженого і затвердженого в установленому порядку.
Згідно ст.18 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» господарська діяльність із централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню у порядку, встановленому законом.
Враховуючи, що власником всіх об'єктів водо-теплопостачання, водовідведення та земельних ділянок на яких вони розташовані є місцеві органі самоврядування, а КП «Вознесенське» Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області здійснює лише забезпечення безперебійної роботи об'єктів водо-теплопостачання та водовідведення, маючи при цьому, необхідні дозвільні документи /а.с.15,16/, суд вважає, що виявлене Державною екологічною інспекцією в Запорізької області порушення, не існує, оскільки, фактично видобуванням прісних підземних вод займаються власники водозаборів (свердловин) та земельних ділянок на яких вони розташовані, тобто відповідні органі місцевого самоврядування і КП «Вознесенське» Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області до цього не має жодного відношення.
Крім того, щодо прав землевласників, якими є органи місцевого самоврядування, згідно ст. 23 Кодексу України Про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Відповідно до зафіксованої кількості кубічних метрів води добутої з підземних водоносних горизонтів у період з 04 листопада 2012 року по 03 листопада 2015 року. (а.с.17), жоден з об'єктів водозабору, а саме №6 вул. Кримська, № 13вул. Польова, № 14 вул. Сиепна, № 1942 вул. Калініна, що обслуговуються КП «Вознесенське» Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та знаходяться у власності відповідних органів місцевого самоврядування з розташуванням на належних їм землях, не перевищує продуктивності водозаборів підземних вод понад 300 кубічних метрів на добу, що є підставою для здійснення видобутки пітної води без спеціального дозволу.
Згідно матеріалів справи, КП «Вознесенське» Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області як вже зазначалось, має ліцензію на здійснення централізованого водопостачання та водовідведення, виданого Запорізькою обласною державною адміністрацією та дозвіл на спеціальне водокористування, виданого Управлінням регулювання природокористування та охорони природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації.
Тому суд вважає, що виявлене під час перевірки підприємства з 03 листопада 2015 року по 05 листопада 2015 року державними інспекторами Державної екологічної інспекції в Запорізької області, порушення вимог ст.23 Кодексу України про надра є недоведеним, а тому безпідставним.
Як вбачається з постанови про накладання адміністративного стягнення № 000054/01/06 від 04 листопада 2015 року, відповідач склав протокол про адміністративне правопорушення №004794 від 04 листопада 2015 року, зазначені протокол та постанова складені під час перевірки КП «Вознесенське» Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, а не за результатами її проведення, тобто до складання відповідного акту перевірки, згідно якому виявлене порушення.
Також, як зазначає позивач, зазначений протокол він не підписував в день його складення, а отримав його лише 22 серпня 2016 року, крім того він не був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є порушенням зі сторони відповідача процесуальних норм.
У відповідності до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.2 ст.254 КУпАП України, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст. 256 КУпАП України, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Згідно ст. 268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак відповідачем не було надано доказу на підтвердження правомірності винесеної ним постанови, натомість як позивачем було надано докази на підтвердження її відсутності під час складання як протоколу про адміністративне правопорушення так і постанови про накладення адміністративного стягнення.
У відповідності до вимог ст.280 КУАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч означених вище норм закону, Державним інспектором Державної екологічної інспекції в Запорізької області не було з'ясовано всіх обставин справи, з метою повного та всебічного її розгляду.
Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є наслідком формального підходу до даної справи, оскільки в постанові не розкриті об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення, у зв'язку з чим порушені вимоги ст. 7 КУАП, відповідно до якої ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем дійсно були грубо порушені вимоги діючого законодавства, а тому винесена нею постанова не може бути визнана законною та обґрунтованою.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КУАП України, постанова по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, в порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Згідно ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 293 КУАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови, скасовує постанову і закриває справу.
Крім того суд не приймає до уваги клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що оскарження дій Державної екологічної інспекції у Запорізькій області в Запорізькому окружному адміністративному суді не перешкоджає розгляду даної справи.
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.3, 21, 23 Кодексу України про надра, ст.ст. 2, 69, 71, 159-163, 167, 171-2 КАС, ст.ст. 7, 9, 47, 247, 251, 279-280,286, 289, 293 КУпАП України,
Позов ОСОБА_1 до державного інспектора Державної екологічної інспекції в Запорізькій області ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Визнати дії інспектора Державної екологічної інспекції Запорізької області ОСОБА_2 при винесення постанови про накладення адміністративного стягнення № 000054/01/06 від 04.11.2015 року відносно ОСОБА_1 про застосування до нього фінансової санкції в розмірі 510,00 гривень - неправомірними.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 000054/01/06 від 04.11.2015 року згідно якої на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень за адміністративне правопорушення передбачене ст. 47 КУпАП.
Закрити провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 47 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення цієї постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: В.В.Кучеренко