№ 2-а-91
2009 рік
07 вересня 2009 року Запорізький районний суд Запорізької області
у складі: головуючого судді - Яркіної С.В.
при секретарі Соколовській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому зазначив, що 01 . 02.2009 року позивач на своєму власному автомобілі ЗАЗ 1102, д/н НОМЕР_1 рухався по вул. Набережній магістралі у напрямку вул. Сергія Тюленіна в м. Запоріжжі зі швидкістю за даними спідометра приблизно 60 км/год. За поворотом на вул. Тбіліську позивач був зупинений співробітником ДАІ за, нібито, перевищення швидкості.
За поясненнями інспектора, наданими до адміністративного протоколу, показники швидкості руху автомобіля позивача, які були встановлені з використанням технічного вимірювального приладу «Візир», становили 66 км/год, тобто, позивач перевищив встановлену швидкість руху обмежену дорожнім знаком „Обмеження швидкості 40 км/год”, тим самим порушив п.12.9. ПДР.
На зауваження позивача, щодо невідповідності показників прибору «Візир» дійсній швидкості автомобіля і що цей прибор міг засвідчити швидкість руху будь-якої іншої машини, яка в той час рухалась поряд із ним у тому ж самому напрямку - інспектор ніяк не відреагував та склав протокол про адміністративне порушення та виніс на підставі нього постанову про адміністративне правопорушення.
Позивач вважає дії інспектора ДПС неправомірними, тому він змушений звернутися до суду із зазначеною адміністративною позовною заявою.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, суду пояснив, що у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобіля. Фактично позивачу співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано фрагмент відеозапису правопорушення, з якого незрозуміло, що це був саме його автомобіль.
Тому, позивач вважає, що виміряна швидкість належить іншому транспортному засобу, доказів її належності його транспортному засобу - немає, на порушення п.2.13 Інструкції №1217 та ст.251 КУпАП, інспектором не було надано фото- або відеодоказів належності виміряної швидкості саме транспортному засобу позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, своїх пояснень або заперечень проти позову не надав, про день і час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Суд, заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01.02.2009 року серія АГ № 873502 позивач ОСОБА_1 звинувачується в тому, що він 01.02.2009 року о 16 годині 30 хвилин в м. Запоріжжі на перехресті вул. Набережної-Тбіліської, де швидкість руху обмежена дорожнім знаком „Обмеження швидкості 40 км/год” рухався зі швидкістю 66 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом „Візир” № 0711206. У зв'язку з чим, відповідач виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються водії транспортних засобів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїжджої частини доріг.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач не надав суду жодного доказу, про те, що позивач перевищив швидкість.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. В адміністративних справах, передбачених ст. 122 ч.1 КУпАП ці дані встановлюється показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Однак відповідачем до протоколу про адміністративне правопорушення суду не було надано доказів, зафіксованих приладом „Візир” або фотографій автомобіля чи відео зйомки правопорушення. На запит суду відповідач надав тільки протокол та постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Окрім того, в судовому засіданні опитаний свідок ОСОБА_2 пояснив, що позивачем не порушувався швидкісний режим руху, тому як він з позивачем саме перед зупинкою їх автомобіля співробітником ДАІ звернули увагу на знак обмеження швидкості і обговорювали це між собою, при цьому позивач рухався зі швидкістю, що не перевищувала 60 км/год.
Отже, проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, постанова по справі про адміністративне правопорушення серія АР № 039441 від 01.02.2009 року, винесена інспектором ДПС роти ДПС ДАІ м. Запоріжжя старшим сержантом міліції Вершиною Сергієм Андрійовичем підлягає скасуванню, а справа відносно ОСОБА_1 - закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 247, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 2,4,9,11,71,86, 158-163 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову АР № 039441 від 01.02.2009 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КупАП.
Постанова може бути оскаржено протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви про його апеляційне оскарження, а протягом 20 днів з дня подання такої заяви може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції.
Суддя С.В. Яркіна