Справа № 201/12263/14-ц
Провадження № 2/201/2077/2016р.
15 вересня 2016р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
при секретарі - Кірієнко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів банківського вкладу,
ОСОБА_1 22.09.2014р. звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до “Комерційний банк “Хрещатик” про стягнення грошових коштів (а.с. № 1-14 т. № 1). Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 07.10.2009р. між ним та ПАТ “Комерційний банк “Хрещатик” був укладений договір № 816 банківського рахунку фізичної особи. На підставі його заяви банком відкритий поточний рахунок в іноземній валюті № 26201180112213, на який позивач вніс кошти у сумі 2 732 000 доларів США. Наступного дня ним з поточного рахунку знято 657 000 доларів США, а 25 грудня 2009року - 300 000 доларів США. Починаючи з 2009р., банк за його розпорядженням з поточного банківського рахунка неодноразово перераховував кошти на вкладні рахунки, відкриті позивачем на підставі укладених договорів банківського вкладу, проте проценти на поточний банківський рахунок зараховані не були. Звернувшись до банку за зняттям коштів, отримав відмову з посиланням на те, що договір банківського вкладу № 659/2013-222 від 22.05.2013р. у банку не обслуговується, а грошові кошти з поточного рахунку ним зняті у 2010році, проте за коштами він не звертався і їх не отримував. Оскільки банк не виконав своїх зобов'язань за договором банківського вкладу і не забезпечив збереження коштів, просив позов задовольнити.
Позовні вимоги представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 уточнив у лютому 2015р. та просив стягнути з ПАТ “Комерційний банк “Хрещатик” на користь позивача грошові кошти в розмірі 1 889 509 доларів США в якості повернення суми вкладів за договорами банківських вкладів, укладених між сторонами (а.с. № 6-7 т № 2).
У судовому засіданні 13.03.2015р. (під час находження справи в провадженні судді Черновського Г.В.) до сумісного розгляду з первісним позовом була прийнята зустрічна позовна заява ПАТ “Комерційний банк “Хрещатик” до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору № 676/2010-18 банківського вкладу “Оберіг” в доларах США із щомісячною сплатою процентів від 12.05.2010р. на суму 1 400 000 доларів США, укладеного між ПАТ “КБ “Хрещатик” та ОСОБА_1, договору № 766/2012-222 банківського вкладу “Ощадний” в доларах США із щомісячною сплатою процентів (6 місяців) від 20.08.2012р. у сумі 1 000 000 доларів США укладеного між ПАТ “КБ “Хрещатик” та ОСОБА_1, договору № 659/2013-222 банківського вкладу “Оберіг” в доларах США із щомісячною сплатою процентів (12 місяців) від 22.05.2013р. у сумі 1 000 000 доларів США, укладеного між ПАТ “КБ “Хрещатик” та ОСОБА_1 (а. с. № 92-95 т. № 2). В обґрунтування зустрічного позову банк посилався на те, що договір № 676/2010-18 банківського вкладу “Оберіг” від 12.05.2010р. підписано не ОСОБА_1, а іншою особою, що свідчить про недотримання письмової форми договору. Інші договори банківського вкладу між банком та ОСОБА_1 не укладалися, грошові кошти за ними внесені не були, вони не зареєстровані у системі обліку депозитів банку, рахунки, вказані у копіях договорів, у банку не відкривалися, зобов'язання за цими договорами на балансі банку не обліковуються і примірники цих договорів та будь-які документи щодо їх укладання відсутні.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2015р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а у задоволені зустрічного позову відмовлено (а.с. № 216-228 т. №2 ).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.06.2015р. вищевказане рішення суду залишено без змін (а.с. № 263-273 т. № 2).
Ухвалою ВССУ від 03.02.2016р. вищевказані судові рішення були скасовані та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. № 87-91 т. № 3).
Цивільна справа повернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 26.05.2016р. та ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 30.05.2016р. прийнята до свого провадження (а.с. № 92,94 т. № 3).
При новому розгляді справи, судом було запропоновано сторонам надати додаткові докази з урахуванням рекомендацій, які містить в собі ухвала ВССУ від 03.02.2016р. Так, в судовому засіданні 07.07.2016р. була оголошена перерва та представнику ПАТ “КБ “Хрещатик” - ОСОБА_3 (діє за дорученням від 15.06.2016р. - а.с. № 101 т. № 3) було запропоновано ознайомитись з матеріалами справи, насамперед з ухвалою ВССУ від 03.02.2016р. та надати додаткові письмові докази (а.с. № 127 т.№ 3). Після чого, від представника відповідача до суду надійшли додаткові письмові заперечення (а.с. № 131-136 т. № 3). Крім цього, ніяких інших доказів або заяв про їх забезпечення суду не надано.
Крім того, в судове засідання по справі, призначене на 15.09.2016р. представник банку не з'явилася взагалі, заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про причини неявки суду не подала, про дату судового засідання була повідомлена належним чином, а справі є відповідна розписка (а.с. № 145 т. № 3).
Що стосується позивача, то з урахуванням рекомендацій, які містить в собі ухвала ВССУ від 03.02.2016р., суд ухвалою від 07.07.2016р. (винесена без виходу до нарадчої кімнати) визнав явку позивача або його представника обов'язковою (а.с. № 127, 130, 146 т. № 3). Між тим, до суду 15.09.2016р. надійшла заява представника позивача - ОСОБА_4 (діє за дорученням від 16.03.2015р.), з якої вбачається, що для сторони позивача необхідності у витребуванні (надані) інших доказів немає, та прохання до суду розглядати справу за відсутності позивача та його представника (а.с. № 152-154 т. № 3).
За таких обставин суд 15.09.2016р. закінчив розгляд справи за відсутністю сторін (їх представників), за правилами ч. 2 ст.197 ЦПК України 15.09.2016р. фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволені основного та зустрічного позовів слід відмовити з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані ст.ст.1058, 1060, 1066 ЦК України, п. 8 глави 2 розділу Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 01.06.2011р. № 174 (далі - Інструкція) та п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003р. № 516.
Частиною 1 ст. 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку, або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.
Згідно ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Під безперешкодним правом розпоряджатися грошовими коштами на рахунку є право власника грошових коштів отримати (повернути) такі кошти від банка в своє розпорядження.
ОСОБА_1 07.10.2009р., обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на те, що ним було укладено договір «Оберіг 1міс.» №646/2009-18 на суму 2 075 000 доларів США. Проценти за договором отримані згідно з заявою на видачу готівки №475 від 02.11.09 у сумі 15000 дол.США та №230 від 12.11.2009р. у сумі 5400 дол.США.
Після закінчення вищезазначеного вкладу №646/2009-18, він через поточний рахунок був переоформлений на інший вклад «Оберіг 1міс.», договір №779/2009-18 на суму 2 075 000 доларів США з терміном дії з 09.11.2009р. по 09.12.2009р. під 12,5%. Проценти за договором отримані згідно з заявою на видачу готівки №121 від 01.12.2009р. у сумі 14900 дол.США.
Після закінчення вищезазначений вклад через поточний рахунок був переоформлений на інший вклад «Оберіг 1міс.», договір №883/2009-18 на суму 2 075 000 доларів США з терміном дії з 09.12.2009р. по 09.01.2010р. під 12,5%. По даному вкладу 25.12.2009р. було клієнтом було частково вилучено 300 000 доларів США, які були виплачені готівкою через поточний рахунок. Проценти за договором отримані згідно з заявою на видачу готівки №142 від 16.12.2009р. у сумі 5750 дол.США.
Після закінчення вище зазначений вклад через поточний рахунок був переоформлений на інший вклад «Оберіг 1міс.», договір №25/2010-18 на суму 1 775 000 доларів США з терміном дії з 11.01.2010р. по 11.02.2010р. під 12,5%. Проценти за договором отримані згідно з заявою на видачу готівки №98 від 12.02.2010р. у сумі 6078 дол.США.
Після закінчення вище зазначений вклад через поточний рахунок був переоформлений на інший вклад «Оберіг 1міс.», договір №166/2010-18 на суму 1 550 000 доларів США з терміном дії з 12.02.2010р. по 12.03.2010р. під 11%. Проценти за договором отримані згідно з заявою на видачу готівки №205 від 09.03.2010р. у сумі 2400 дол.США, №223 від 05.03.2010р. у сумі 2000 дол.США, №218 від 12.03.2010р. у сумі 5000 дол.США, №143 від 12.03.2010р. у сумі 5000 дол.США, №306 від 01.03.2010р. у сумі 2516 дол.США.
Після закінчення вище зазначений вклад через поточний рахунок був переоформлений на інший вклад «Оберіг 1міс.», договір №316/2010-18 на суму 1 500 000 доларів США з терміном дії з 12.03.2010р. по 12.04.2010р. під 11%. Проценти за договором отримані згідно з заявою на видачу готівки №62 від 01.04.2010р. у сумі 8600 дол.США, №290 від 14.04.2010р. у сумі 4950 дол.США.
Після закінчення вищезазначений вклад через поточний рахунок був переоформлений на інший вклад «Оберіг 1міс.», договір №510/2010-18 на суму 1 500 000 доларів США з терміном дії з 12.04.2010р. по 12.05.2010р. під 9%. Проценти за договором отримані згідно з заявою на видачу готівки №941 від 13.05.2010р. у сумі 20000 дол.США, №207 від 06.05.2010р. у сумі 6700 дол.США.
Після закінчення вищезазначений вклад через поточний рахунок був переоформлений на інший вклад «Оберіг 1міс.», договір №676/2010-18 на суму 1 400 000доларів США з терміном дії з 12.05.2010р. по 12.06.2010р. під 8,5%.
Проценти за вказаними договорами були отримані позивачем (меморіальні ордери №224 від 01.06.2010р. та № 15 від 14.06.2010р. про зарахування процентів на поточний рахунок позивача) і ОСОБА_1 з 2009р. жодного разу не пред'являв претензій до банку щодо несплати процентів.
По закінченню цього вкладу він був перерахований позивачу на поточний рахунок №26201180112213, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку за період з 07.10.2009р. по 03.12.2010р.
Після повернення коштів на поточний рахунок позивач здійснив їх вилучення з поточного рахунку готівкою разом з процентами та іншими сумами, які залишалися на цьому рахунку. Зняття коштів підтверджується вказаною випискою по поточному рахунку та копіями наступних заяв на видачу готівки, які додані до позову:
від 14.06.2010р. №310 на суму 61000 доларів США,
від 14.06.2010р. №234 на суму 100000 доларів США
від 14.06.2010р. №196 на суму 1300 доларів США,
від 21.06.2010р. №320 на суму 3000 доларів США,
від 15.06.2010р. №188 на суму 3000 доларів США,
від 02.07.2010р. №77 на суму 3000 доларів США,
від 16.06.2010р. №230 на суму 500000 доларів США,
від 16.06.2010р. №132 на суму 20000 доларів США,
від 01.07.2010р. №244 на суму 2000 доларів США,
від 22.06.2010р. №234 на суму 360000 доларів США
від 01.07.2010р. №77 на суму 26477 доларів США,
від 23.06.2010р. №229 на суму 14200 доларів США,
від 17.06.2010р. №232 на суму 50000 доларів США,
від 25.06.2010р. №95 на суму 50000 доларів США,
від 01.07.2010р. №117 на суму 25000 доларів США,
від 29.06.2010р. №244 на суму 120000доларів США,
від 17.06.2010р. №232 на суму 50000 доларів США,
від 06.07.2010р. №24 на суму 10000 доларів США,
від 06.07.2010р. №153 на суму 5000 доларів США,
від 22.07.2010р. №34 на суму 7300 доларів США,
від 21.07.2010р. №81 на суму 35000 доларів США,
від 23.07.2010р. №191 на суму 7500 доларів США.
ОСОБА_1 таку безпідставну видачу готівки з поточного рахунку протягом 2010р. вважав підставою для задоволення свого позову. При цьому, позивач не довів, як саме надходили кошти на депозитні рахунки № 766/2012-222 від 20.08.2012р. та № 659/2013-222 від 22.05.2013р. та які з договірних зобов'язань не виконані банком.
Позивачем за первісним позовом було подано заяву до правоохоронних органів щодо зловживання службовим становищем працівниками ПАТ КБ “Хрещатик”, що підтверджується повідомленням Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, згідно якого ОСОБА_1 визнано потерпілим по відповідному кримінальному провадженню (а.с. № 125 т.№ 1).
Факт виконання підписів в вищезазначених платіжних документах від імені ОСОБА_1 не ним, а іншими особами підтверджується висновком експерта №497/тдл від 22.10.2014р. Дану експертизу було призначено та проведено в межах відповідного кримінального провадження (а.с. № 12-47 т. № 2).
Між тим, цей висновок експертизи не узгоджується з іншим доказам у справі, як це повинно бути відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 30.05.1997р. „Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах” та п. 17 постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.06.2006р. „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду”.
Висновок експертизи може бути доказом у справі лише у тому разі, коли експертиза проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами.
На ці обставини звертав увагу і ВССУ у своїй ухвалі від 03.02.2016р. (а.с. № 90 т. № 3).
Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справ після скасування ухвалою ВССУ від 03.02.2016р. судових рішень першої та апеляційної інстанцій сторонами заявлено не було, не зважаючи на те, що суд пропонував сторонам ознайомитись з ухвалою ВССУ від 03.02.2016р. та роз'яснював наслідки ненадання доказів за своїми позовами (а.с. № 127, 130, 146 т. № 3).
Як зазначалося вище, після перерви у судовому засіданні 07.07.2016р., в тому числі для надання можливості представнику відповідача за основним позовом ознайомитися із вказівками, що містить у собі ухвала ВССУ від 03.02.2016р. та заявити відповідні клопотання, від представника відповідача до суду надійшли тільки додаткові письмові заперечення (а.с. № 131-136 т. № 3). Крім цього, ніяких інших доказів або заяв про їх забезпечення суду не надано.
Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до суду 15.09.2016р., явка якого судом була визнана обов'язковою саме з урахуванням ухвали ВССУ від 03.02.2016р. (а.с. № 127, 130, 146 т. № 3) надійшла заява представника позивача, з якої вбачається, що для сторони позивача необхідності у витребуванні (надані) інших доказів, ніж ті, що є у матеріалах справи, також немає. (а.с. № 152-154 т. № 3).
Згідно з п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління НБУ від 03.12.2003р. № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003р. № 492 та зареєстрованої в МЮУ 17.12.2003р. за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
При укладенні договору банківського вкладу та на підтвердження додержання його письмової форми видається касовий документ, який відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління НБУ від 14.08.2003р. № 337, зареєстрованої в МЮУ 05.09.2003р. за № 768/8089.
Згідно з п. 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції № 337 після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
З вищевикладеного можна зробити висновок, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу такий договір є нікчемним (положення ч. 2 ст. 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідків недодержання письмової форми договору).
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. (справа № 6-96цс14) та постанові Верховного Суду України від 29.10.2014р. (справа № 6-118цс14).
Отже, вирішуючи позовні вимоги, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів укладання між банком та ним договорів банківських вкладів, зокрема, договору № 766/2012-222 від 20.08.2012р. та № 659/2013-222 від 22.05.2013р.,оскільки відсутні квитанції, що підтверджують внесення грошових коштів.
Поза увагою суду не може залишитися той факт, що за весь час, починаючи з 2010р. (позов пред'явлено 22.09.2014р.) у позивача не було жодних претензій до банку щодо неповернення цих сум.
Приймаючи до уваги положення ст. 11 ЦПК України, яка встановила, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та положення ст.ст. 10, 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд приходить до висновку про відмову у задоволені, як основного, так і зустрічного позову.
Вирішуючи зустрічні позовні вимоги у даній справі, суд виходить з того, що ПАТ „КБ „Хрещатик” не було надано суду належних та допустимих доказів того, що спірні договори були підписані не ОСОБА_5, а іншою особою.
Як зазначалося вище, представник ПАТ „КБ „Хрещатик” в судове засідання 15.09.2016р. не з'явився, причин неявки суду не повідомив, клопотань про забезпечення доказів не надав, позбавив суд можливості з'ясувати, чому так і не була призначена експертиза за клопотання банку від 17.02.2015р. (а.с. № 104-105 т. № 2) та чому таке клопотання банк не заявляв при новому розгляді справи під головуванням судді Ткаченко Н.В. після скасування судових рішень ухвалою ВССУ від 03.02.2016р. (а.с. № 87-91 т. № 3).
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями 27, 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин суд дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволені, як основного, так і зустрічного позовів.
При розгляді справи, судом враховані також положення ст. 157 ЦПК України, щодо розумних строків розгляду цивільної справи, оскільки позов цивільна справа № 201/12263/2014р. знаходиться в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з 22.09.2014р.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України, з урахуванням відмови у задоволені основного та зустрічного позовів, судові витрати кожній зі сторін не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженим постановою Правління НБУ від 03.12.2003р. № 516, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за № 1172/8493, Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 14.08.2003р. № 337, ст. ст. 1058, 1059, 1066, 1068 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 74-76, 88, 157, 169, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення грошових коштів - відмовити.
В задоволені зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів банківського вкладу - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: Н.В. Ткаченко