Кіровоградської області
16 вересня 2016 рокуСправа № 912/1762/16
Господарський суд Кіровоградської області в складі колегії суддів Т.В. Макаренко - головуючого, судді Глушков М.С., судді Колодій С.Б., розглянувши матеріали справи №912/1762/16
за позовом Приватного підприємства "Карбон-С"
до відповідача-1: Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №19 Міністерства охорони здоров'я України"
та відповідача - 2: Управління охорони здоров'я Кіровоградської міської ради
за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Міністерства охорони здоров'я України
про стягнення 98 505,74 грн.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1 керівник;
від відповідача 1 - ОСОБА_2 , довіреність № б/н від 06.09.16 ;
від відповідача 2 - ОСОБА_3 , довіреність № 10/06-16 від 10.06.16 ;
від 3-ї особи - участі не брали ;
Приватне підприємство "Карбон-С" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 19.04.2016 № 009 (вх. № 1762/16 від 29.04.16) з вимогою стягнути з відповідача - Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 19 Міністерства охорони здоров'я України" - 98505,74 грн., що складаються з 46316,40 грн. - основного боргу; 1793,02 грн. - 3% річних; 21057,58 грн. інфляційного збільшення заборгованості та 29338,74 грн. - нарахованої пені. Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 04.05.2016 порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.05.2016 об 11:00, витребувано від учасників судового процесу необхідні для вирішення спору докази.
Від відповідача-1 надійшов відзив на позов (а.с.64-66), у якому відповідач-1 позовні вимоги визнає частково в сумі 69136,54 грн., в тому числі інфляційні втрати - 21057,58 грн., 3% річних - 1762,56 грн., основна сума боргу - 46316,40 грн. В обґрунтування своїх заперечень відповідач-1 зазначає, що при обрахунку пені позивачем не враховано норми ч.6 ст. 232 ГК України. Зазначає, що з врахуванням ч. 6 ст. 232 ЦК України пеня мала б нараховуватись з 09.01.2015р. по 09.07.15р., а її сума мала б скласти 11 874,76 грн. Також посилається на п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та зазначає, що вимога про сплату пені мала бути подана до 09.01.16р, оскільки акт виконаних робіт було підписано 19.12.2014р, проте позивачем позов подано 19.04.2016р.
Також відповідач-1 звертає увагу суду, що 3% річних необхідно розраховувати починаючи з 09.01.2015р., а не з 01.01.15, тому сума станом на 15.04.2016р. має складати 1762,56 грн.
Крім того, на адресу господарського суду від відповідача-1 надійшов лист з доданими копіями розпорядника бюджетних коштів, в якому, зокрема, зазначено, що 24.02.16 Кіровоградська міська рада рішенням № 3967 надала згоду на прийняття ДЗ "СМСЧ № 19 МОЗ України" до комунальної власності, після чого розпочалось фінансування з міського бюджету, розпорядником стало управління охорони здоров'я Кіровоградської міської ради.
Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Враховуючи, що "Спеціалізована медико-санітарна частина № 19 Міністерства охорони здоров'я України" є державним закладом, а відповідним розпорядником бюджетних коштів є управління охорони здоров'я Кіровоградської міської ради, господарський суд ухвалою від 19.05.16 залучив його до участі у справі на підставі норм статті 24 Господарського процесуального кодексу України в якості другого відповідача.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву вимоги позивача не визнав. В обґрунтування своїх заперечень зазначив наступне. Між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір підряду № 37/10 від 23.10.2014р., який не відповідає вимогам закону та вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки він спрямований на незаконне заволодіння майном держави, та відповідно вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже за приписами частини 2 статті 228, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Отже, на думку відповідача-2, підстави для стягнення коштів за зобов'язаннями, що виникли на підставі нікчемного правочину, відсутні.
Зазначає, що виникнення заборгованості пов'язано безпосередньо зі змінами бюджетного законодавства та зміною розпорядників коштів і фінансового підпорядкування закладу, нормативною неврегульованістю процедури погашення заборгованості державного бюджету у разі передачі учасника бюджетного процесу на фінансування місцевому бюджету, що свідчить про відсутність його вини у простроченні оплати виконаних ремонтних робіт.
Також відповідач-2 заявив про сплив строку позовної давності та про застосування наслідків, передбачених нормами ст. 267 ЦК України по вимогах позивача щодо сплати пені за період з 31.01.2016р. по 29.04.2016 р.
Також відповідач подав клопотання про зменшення господарським судом розміру неустойки відповідно до ст. 551 ЦК України та 233 ГК України на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України до 1 грн.
Крім того, Управлінням охорони здоров'я Кіровоградської міської ради подано клопотання про зупинення провадження у справі № 3357 від 06.09.16, відповідно до якого просить зупинити провадження у справі № 912/1762/16 до заміни відповідача ДЗ "СМСЧ № 19 МОЗ України" його правонаступником внаслідок перетворення.
16.09.16 відповідачем-2 подано письмові пояснення № 3514 від 15.09.16 щодо обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі.
Необхідність зупинення провадження у справі мотивована наступним. На підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" відбулася передача повноважень з фінансування закладу та згідно з рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 12.02.15 № 82 "Про затвердження мережі та штатної чисельності лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Кіровограда на 2015 рік та перерозподіл бюджетних призначень ДЗ "СМСЧ №19" та прийнятим рішенням Кіровоградської міської ради від 24.02.15 № 3967 "Про надання згоди", з 01 січня 2015 року ДЗ "СМСЧ №19 МОЗ України" включено до мережі лікувально-профілактичних закладів міста Кіровограда та визначено Головного розпорядника бюджетних коштів - управління охорони здоров'я Кіровоградської міської ради. На даний час процес передачі ДЗ "СМСЧ №19 МОЗ України" не завершено, акт приймання-передачі з державної до комунальної власності не підписано, відповідні зміни до статуту відповідача та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено.
Таким чином, на даний час відсутні законодавчі підстави для перереєстрації фінансових зобов'язань відповідача по заборгованості, що виникла з 01.01.15 з коштів державного бюджету на зобов'язання міського бюджету та погашення такої заборгованості за рахунок коштів міського бюджету.
Господарський суд відмовляє у задоволенні заявленого клопотання з огляду на таке.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язкове, передбачене в процесуальному законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України); і факультативне (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України), необов'язкове для господарського суду, яке застосовується на його розсуд, зокрема, у разі заміни однієї з сторін її правонаступником. Відтак, виходячи зі змісту частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог. При цьому, у клопотанні про зупинення провадження у справі не конкретизовано, яким чином майбутня передача ДЗ "СМСЧ №19 МОЗ України" з державної до комунальної власності перешкоджає розгляду справи по суті.
Окрім того, господарський суд враховує, що відповідачем-2 доказів заміни ДЗ "СМСЧ №19 МОЗ України" її правонаступником та яким саме, не надано. Натомість навпаки зазначено, що на даний час процес передачі ДЗ "СМСЧ №19 МОЗ України" не завершено, акт приймання-передачі з державної до комунальної власності не підписано, відповідні зміни до статуту відповідача та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено.
Щодо доводів відповідача-2 про відсутність на даний час законодавчих підстав для перереєстрації фінансових зобов'язань відповідача по заборгованості, що виникла з 01.01.15 з коштів державного бюджету на зобов'язання міського бюджету та погашення такої заборгованості за рахунок коштів міського бюджету, господарський суд звертає увагу на таке. Відповідно до норм ч. 3 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача цілісних майнових комплексів підприємств провадиться разом з усіма їх активами і пасивами, лімітами, фондами, планами фінансово-господарської діяльності тощо, а об'єктів незавершеного будівництва - також з проектно-кошторисною документацією. Крім того, у своєму листі, який надійшов до господарського суду 13.05.2016 року (а.с.60), відповідач-1 повідомив господарський суд, що до 01.01.2015 року головним розпорядником коштів було Міністерство охорони здоров'я України. Але в додатку 10 до Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" було вказано перелік закладів, установ, організацій та закладів освіти, культури, охорони здоров'я та фізичної культури і спорту, які передаються на фінансування/надання фінансової підтримки з місцевих бюджетів, до них належить, зокрема, ДЗ "СМСЧ № 19 МОЗ України". До вказаного пояснення відповідачем також надано копію Реєстраційної картки розпорядника (одержувача) бюджетних коштів (дата реєстрації -23.02.2015р., а.с.63), у якій зазначено, що розпорядником бюджетних коштів вищого рівня є Управління охорони здоров'я Кіровоградської міської ради.
Інших доказів зміни розпорядника бюджетних коштів сторонами до матеріалів справи не подано.
Враховуючи вищенаведене у господарського суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог № 013 від 13.05.16, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 82 087,37 грн., що складаються з 46316,40 грн. - основного боргу, 1793,02 грн. - 3% річних, 21057,58 грн інфляційного збільшення заборгованості та 12920,37 грн. з покладенням судового збору на відповідача.
У судовому засіданні 29.07.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача-1 визнав частково, в сумі 69 136,54 грн., представник відповідача-2 позов не визнав повністю.
Розглянувши наявні матеріали справи. заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -
23.10.2014 між ПП "Карбон-С" (позивач, підрядник) та ДЗ "СМСЧ № 19 МОЗ України" (відповідач, замовник) укладено договір підряду № 37/10 (далі - Договір), відповідно до якого підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за плату послуги (далі - "послуга"), а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.
Розділом 2 визначено, що предметом Договору є послуги з поточного ремонту приміщення приймального відділення ДЗ "СМСЧ № 19 МОЗ України", згідно з Договірною ціною, яка є додатком до договору та його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.2 Договірна вартість послуг за цим Договором визначається згідно з договірною ціною та складає 46316,40 грн. ( в т.ч. ПДВ - 7719,40 грн.).
Пунктом 4.1 визначено, що замовник здійснює остаточний розрахунок за виконані послуги протягом 20 банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт із урахуванням суми попередньої оплати.
Пунктом 10.1. Договору визначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Договір підписано повноважними представниками та скріплено печатками.
Як визначено п. 10.2 строк цього Договору починає свій перебіг з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Пунктом 13.2 зазначено, що на момент укладення цього Договору Підрядник є платником податку на прибуток підприємства на загальних підставах.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір № 37/10 від 23.10.2014 року є договором підряду.
Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Аналогічні вимоги до виконання зобов'язань містяться і в Цивільному кодексі України у статтях 525 та 526.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ході розгляду спору судом встановлено, що обумовлені умовами Договору № 37/10 від 23.10.2014р. роботи по поточному ремонту приміщення приймального відділення ДЗ "СМСЧ № 19 МОЗ України" по вул. Салгані піски, 14, в м. Кіровограді виконані Підрядником в повному обсязі, що підтверджується підписаним з Замовником актом приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в (а.с. 32 - 35) та довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 (а.с. 30-31).
За умовами Договору (п. 4.1) замовник здійснює остаточний розрахунок за виконані послуги протягом 20 банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт та довідки КБ-3 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 22.01.16 заборгованість позивача перед відповідачем становить 46 316,40 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд враховує, що зміна форми фінансування закладу та передача повноважень по його утриманню з державного бюджету на міський бюджет, спеціальний механізм фінансування за рахунок бюджетних коштів та неможливість самостійного перерозподілу ним коштів такого фінансування, на які посилаються відповідачі, може вплинути тільки на ступінь вини відповідача у зобов'язані. Проте за загальним правилом Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання безпосередньо сторонами відповідного договору, таким чином, відповідач-1 Державний заклад "СМСЧ № 19 МОЗ України", як сторона зобов'язальних відносин за Договором №37/10 від 23.10.2014р. самостійно відповідає за невиконання своїх зобов'язань .
Отже, підстави для задоволення позовних вимог відносно відповідача-2 у господарського суду відсутні. Господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог відносно відповідача-2 (Управління охорони здоров'я Кіровоградської міської ради) повністю .
Доказів виконання своїх зобов'язань за договором щодо проведення розрахунків за виконання позивачем роботи з поточного ремонту приміщення приймального відділення ДЗ "СМСЧ № 19 МОЗ України" відповідачем-1 господарському суду не подано.
Враховуючи вищенаведене вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 основної заборгованості в сумі 46 316,40 грн., що складає вартість виконаних робіт з поточного ремонту приміщення приймального відділення ДЗ "СМСЧ № 19 МОЗ України" підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У п. 8.3. Договору сторонами узгоджено, що за прострочення термінів оплати Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.
Позивачем нараховано пеню в розмірі 12920,37 грн. за період з 31.01.2015р. по 31.07.2015р. (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 013 від 13.05.2016).
Господарський суд враховує, що відповідачами подано заяви про застосування до спірних правовідносин норм п. 1 ч.2 ст. 258 та ст. 267 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 країни позовні давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи, що відповідно до п. 4.1. Договору замовник зобов'язався здійснити остаточний розрахунок за виконані послуги протягом 20 банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт , то доводи відповідача-1, що вимога про сплату пені мала бути подана до 09.01.16р, оскільки акт виконаних робіт було підписано 19.12.2014р, проте позивачем позов подано 29.04.2016р., а пеня мала нараховуватись з 09.01.15р. по 09.07.2015р., є правомірними.
З врахуванням викладеного, заяв відповідачів про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, за розрахунком господарського суду пеня за період 29.04.15 по 09.07.2015р. на суму 46 316,40 грн. складає 5 481, 83 грн. з врахуванням того, що судом виключено з розрахунку період з 09.01.2015р. по 29.04.2015р., який позивачем пропущено без поважних причин.
Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Господарський суд враховує, що відповідачем по справі заявлене клопотання щодо зменшення розміру пені, з посиланням, зокрема, на ті обставини, що основними причинами виникнення заборгованості є: неприбутковий статус закладу; зміни бюджетного законодавства та зміна підпорядкування розпорядника коштів; зміна форми фінансування закладу та передача повноважень по його утриманню з державного бюджету на міський бюджет, спеціальний механізм фінансування за рахунок бюджетних коштів та неможливість самостійного перерозподілу ним коштів такого фінансування, відсутність кошторисних призначень та асигнувань на оплату штрафних санкцій, добросовісну поведінку відповідачів, відсутність заподіяння збитків позивачеві простроченням оплат.
Суд погоджується з доводами відповідачів та вважає поведінку відповідача-1 добросовісною, виходячи з наступного.
Господарський суд враховує, що 24.02.16 Кіровоградська міська рада рішенням № 3967 надала згоду на прийняття ДЗ "СМСЧ № 19 МОЗ України" до комунальної власності, після чого розпорядником коштів стало управління охорони здоров'я Кіровоградської міської ради.
Крім того, господарський суд також враховує, що на час настання обов'язку по оплаті виконаних позивачем робіт відповідач був повністю фінансово залежним від Державного бюджету, а на даний час є повністю фінансово залежним від місцевого бюджету, є не прибутковою установою, а також те, що вказані обставини призвели до виникнення заборгованості у відповідача-1 та неможливості своєчасно розрахуватися за Договором.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд також враховує положення підпункту 3.17.4. пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення з відповідача-1, господарський суд враховує: неприбутковий статус закладу; зміни бюджетного законодавства та зміна підпорядкування розпорядника коштів; зміна форми фінансування закладу та передача повноважень по його утриманню з державного бюджету на міський бюджет, спеціальний механізм фінансування за рахунок бюджетних коштів та неможливість самостійного перерозподілу ним коштів такого фінансування, відсутність кошторисних призначень та асигнувань на оплату штрафних санкцій, добросовісну поведінку відповідачів, відсутність заподіяння збитків позивачеві простроченням оплат. Враховується також вжиття відповідачем-1 всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем (добросовісна поведінка відповідача).
Отже, господарський суд вважає, що даний випадок є винятковим та зменшує розмір пені до 50% відсотків, що становить 2740,90 грн.
В іншій частині позовних вимог про стягнення пені господарський суд відмовляє.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем нараховано 3% річних в сумі 1 793,02 грн. за період з 01.01.2015р. по 15.04.2016р.
Враховуючи, що строк виконання зобов'язання у відповідача-1 наступив 08.01.2015р., то доводи відповідача-1, що 3% річних необхідно нараховувати починаючи з 09.01.2015р. є правомірними.
Отже, за розрахунком господарського суду 3% річних за період з 09.01.2015р. по 15.04.2016р.(кінцевий період зазначений позивачем у розрахунку) на суму 46316,40 складає 1761, 46 грн., які і підлягають стягненню з відповідача-1. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 3% річних господарський суд відмовляє, як помилково пред'явлені позивачем.
Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд виходить з наступного.
Згідно з положеннями пунктів 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат за період 01.01.2015р по 15.04.2016р. в сумі 21 057,58 грн.
Розглядаючи спір в цій частині господарський суд враховує норми ст. 625 Цивільного кодексу України, роз'яснення Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 та умови Договору.
Здійснюючи розрахунок інфляційний втрат позивачем помилково не враховано, що строк виконання відповідачем-1 обов'язку щодо сплати вартості виконаних робіт є 08.01.2015р.
Отже, втрати від інфляції повинні нараховуватись за період з лютого 2015р. по квітень 2016 року включно, оскільки позивач звернувся до суду 29.04.2016 року.
За розрахунком господарського суду втрати від інфляції на суму 46 316,40 за період з лютого 2015р. по квітень 2016 року включно складають 21318,98 грн.
Проте, господарський суд враховує, що позивачем заявлено до стягнення 21 057,58 грн. Заяв про збільшення позовних вимог в цій частині позивачем в порядку норм ст. 22 ГПК України суду не подано.
З огляду на вказане, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 21 057,58 грн.
Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню відносно відповідача-1 частково, а саме в сумі 46316,40 грн. основного боргу, 1761, 46 грн. трьох відсотків річних, 21 057,58 грн. інфляційного збільшення заборгованості, 2740,90 грн. пені
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити з підстав, наведених вище.
Заперечення відповідача-2 що між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір підряду № 37/10 від 23.10.2014р., який не відповідає вимогам закону та вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки він спрямований на незаконне заволодіння майном держави, та відповідно вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже за приписами частини 2 статті 228, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, не приймається господарським судом до уваги, виходячи з наступного.
За нормами ст. 228 ЦК України правочин, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства є нікчемним за умови, що сторони/сторона мала умисел, направлений на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідачем-2 не подано господарському суду доказів на підтвердження існування у сторін чи у однієї із сторін умислу, направленого на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та норм Закону України "Про судовий збір" судові витрати на судовий збір покладаються на відповідача-1 з врахуванням того, що суд зменшив належний до сплати розмір пені з 5 481, 83 до 2740,90 грн.
На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85 , 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд -
Позовні вимоги відносно відповідача-1 Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 19 Міністерства охорони здоров'я України" задовольнити частково.
Стягнути з Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 19 Міністерства охорони здоров'я України" (25004, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Салгані піски, 14, код ЄДРПОУ 23227054) на користь приватного підприємства "Карбон-С" (27400, Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул.Гагаріна, 28-П, код ЄДРПОУ 34611531) 46316,40 грн. основного боргу, 1761,46 грн. трьох відсотків річних, 21 057,58 грн. інфляційного збільшення заборгованості, 2740,90 грн. пені та 1119,26 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відносно відповідача-1 Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 19 Міністерства охорони здоров'я України" відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.
В задоволенні позовних вимог відносно відповідача-2 Управління охорони здоров'я Кіровоградської міської ради відмовити повністю.
Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 21.09.16.
Головуючий суддя Т. В. Макаренко
Суддя М.С. Глушков
Суддя С.Б. Колодій