ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.09.2016Справа №910/2532/16
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
ДоПриватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
ОСОБА_1
Простягнення 10 044,64 грн
Суддя Спичак О.М.
Учасники судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Будя К.С. - представник за дов.;
від третьої особи: не з'явився;
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення 10 044,64 грн.
Ухвалою суду від 17.02.2016 року було порушено провадження у справі № 910/2532/16, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, та призначено справу до розгляду на 11.03.2016 року.
Представник позивача через канцелярію суду 29.02.2016 року подав письмове підтвердження відсутності аналогічного спору, а в судовому засіданні 11.03.2016 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача 10.03.2016 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що розрахунок страхового відшкодування здійснений позивачем з порушенням вимог законодавства та договору страхування, адже не враховано коефіцієнт фізичного зносу, і, в свою чергу, відповідачем здійснено власний розрахунок страхового відшкодування, який становить 17 519,97 грн, виплата якого була проведена ним 26.11.2015 року.
Представник третьої особи в судове засідання 11.03.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 11.03.2016 року оголошено перерву до 21.03.2016 року.
Представник позивача 15.03.2016 року через канцелярію суду подав письмові заперечення на відзив, в яких зазначив, що розрахунок суми страхового відшкодування ним було здійснено на підставі рахунку №69971 від 08.07.2015 ФОП ОСОБА_3 та акту здачі послуг №251 від 10.07.2015 року на суму 29 564,61 грн, що не суперечить вимогам законодавства та договору страхування.
В судовому засіданні 21.03.2016 року представник відповідача подав клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи на вирішення якої поставити питання:
1.Яка вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля (транспортного засобу) "Hyundai", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а саме на 27.06.2015?
2.Яка вартість відновлювального ремонту автомобіля "Hyundai", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а саме на 27.06.2015?
3.Яка вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складових автомобіля "Hyundai", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а саме на 27.06.2015?
Представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких заперечував проти призначення у справі судової автотехнічної експертизи.
Представник третьої особи в судове засідання 21.03.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Стаття 41 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Таким чином, 21.03.2016 року, заслухавши пояснення представників позивач та відповідача, зважаючи на те, що для вирішення спору необхідно роз'яснити питання, що потребують спеціальних знань, господарський суд оголосив ухвалу про призначення судової автотоварознавчої експертизи та про зупинення провадження у справі.
30.03.2016 року матеріали справи № 910/2532/16 були направлені до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; поштова адреса: 03680, м. Київ, вул. В. Окружна, 4).
13.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов лист № 19/12-3/3343 за підписом заступника директора Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України К.В. Дубоноса, в якому останній звертається до суду з клопотанням експерта про виконання умов, необхідних для проведення судової експертизи.
18.04.2016 року ухвалою суду було поновлено провадження у справі № 910/2532/16, задоволено клопотання судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» надати суду в двотижневий строк для подальшого направлення судовому експерту:
- кольорові фотографії відповідної якості (в електронному або друкованому вигляді пошкодженого колісного транспортного засобу - "Hyundai Getz", номер кузова НОМЕР_5,реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року виготовлення (надалі КТЗ);
- надати інформацію стосовно комплектності та укомплектованості, технічного стану, наявності пошкоджень складових частин кузова та дефектів лакофарбового покриття КТЗ до ДТП;
- надати інформацію стосовно раніше проведених ремонтно-відновлювальних робіт об'єкта дослідження.
Ухвалою суду від 18.04.2016 року зупинено провадження у справі № 910/2532/16 на час проведення судової експертизи та отримання висновку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України, призначеної ухвалою суду від 21.03.2016 року.
07.06.2016 року матеріали справи № 910/2532/16 були направлені до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; поштова адреса: 03680, м. Київ, вул. В. Окружна, 4).
10.08.2016 матеріали справи № 910/2532/16 були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва без виконання експертизи, у зв'язку з невиконанням вимог експерта щодо надання додаткових документів, необхідних для виконання експертизи.
29.08.2016 року ухвалою суду було поновлено провадження у справі № 910/2532/16 та призначено розгляд справи на 12.09.2016 року.
Представник відповідача, 12.09.2016 року, подав до канцелярії суду письмові пояснення, щодо ненадання додаткових доказів, зазначивши, що обов'язок надання витребуваних експертом та судом документів був покладений на позивача.
12.09.2016 року представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.08.2016 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник третьої особи 12.09.2016 року в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.08.2016 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце проведення був повідомлений належним чином.
12.09.2016 року представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 12.09.2016 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
27.06.2015 року на вул. Артема м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5 та автомобіля «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_6
Згідно постанови Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20.07.2015 року у справі №201/10987/15-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_6 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 27067 а5д від 27.05.2015 року страховиком автомобіля НОМЕР_3 є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» - (позивач).
Частиною 2 статті 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як свідчать матеріали справи, 27.06.2015р. ОСОБА_5 звернулась до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку.
31.06.2015р. страхувальник на підставі договору № 27067 а5д від 27.05.2015 року звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до змісту рахунку на оплату №69971 від 08.07.2015р., складеного ФОП ОСОБА_3 (станція технічного обслуговування) вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 становила 29 564,61 грн.
09.07.2016р. представниками позивача було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт від 09.07.2015 року № 1.003.15.09385/VESKO15236. Відповідно до вказаного акту страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику за наслідками настання 27.06.2015 року страхового випадку страхового відшкодування в сумі 27 410,61 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_3
Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №184 695 від 10.07.2015 року підтверджується, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_3, фізична особа-підприємець, яка виставили рахунок, страхове відшкодування в сумі 27 410,61 грн.
З полісу №АІ/4250354 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_4 було застраховано Приватним акціонерним товариства «КИЇВСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ». Вказаним полісом визначено франшизу у розмірі 1 000,00 грн. та встановлено ліміт відповідальності страховика по майну на рівні 50 000 грн.
За твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» з заявою № ЛВ0018724 від 05.11.2015 року про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 28 564,61 грн.
За поясненнями представника відповідача, Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» з метою визначення розміру шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Hyundai Getz» реєстраційний номер НОМЕР_1, було залучено аварійного комісара ОСОБА_7
В результаті проведеного дослідження, аварійним комісаром, складено аварійний сертифікат від 17.11.2015 року, відповідно до якого розмір збитку заподіяного власнику застрахованого автомобіля становить 18 519,97 грн.
З огляду на наведене вище, Приватним акціонерним товариством «КИЇВСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» було перераховано позивачу страхове відшкодування в порядку регресу за вирахуванням франшизи на суму 17 519,97 грн. Факт отримання означеної суми грошових коштів було підтверджено заявником.
Посилаючись на те, що фактичні витрати Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перевищують суму страхового відшкодування, яка була сплачена відповідачем у досудовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» про відшкодування шкоди в сумі 10 044,64 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.
В пункті 4 Постанови №6 від 27.03.1992р. Пленуму Верховного Суду України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно п. 9 ст. 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.
Наразі, господарський суд зазначає, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних та забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ч.1 ст.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі (ст.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відповідно до ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - це страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003р. Міністерства юстиції України та Фонду державного майна, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", що є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" і затверджено Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 р.
Слід зазначити, що ухвалою суду від 21.03.2016 року, було призначено судову автотоварознавчу експертизу по даній справі, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при МВС України, а ухвалою суду від 18.04.2016 року зобов'язано позивача надати суду для подальшого направлення судовому експерту документів, згідно переліку, зазначеному в ухвалі.
Проте, в порушення вимог ухвали, позивач не надав витребувані судом документи, у зв'язку із чим з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України до Господарського суду м. Києва повернулась справа № 910/2532/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 10 044,64 грн. без виконання.
Разом з тим, відповідно до ст. 34.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Аварійний комісар - особа, яка з'ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Нацкомфінпослуг. Підставою для з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків є заява страховика (страхувальника). (п. п. 2, 11 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 8 від 05.01.1998 року). На підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат.
Відповідно до п. п. 16-20 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, аварійний сертифікат - це документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди. В аварійному сертифікаті зазначаються достовірні дані, які підтверджують об'єктивну інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.
Аварійний комісар, який складає аварійний сертифікат, несе персональну відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у ньому. Аварійний сертифікат підписується аварійним комісаром, що з'ясував обставини і причини настання страхового випадку, і завіряється штампом.
Аварійний сертифікат складається у двох примірниках, один з яких видається страховику (страхувальнику), а другий зберігається в аварійного комісара. Зібрані матеріали (довідки, акти експертиз, малюнки, схеми тощо) видаються як додаток до аварійного сертифіката.
З огляду на зазначені норми права, суд зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, переходить право вимоги до винної особи у межах фактичних витрат, проте, страховиком такої особи з урахуванням приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" фактично підлягає відшкодуванню саме оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Як зазначалось вище, розмір страхового відшкодування, який було сплачено відповідачем у досудовому порядку, визначено на підставі аварійного сертифікату від 17.11.2015 року, складеного аварійним комісаром ОСОБА_7 на підставі заяви Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ», відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Hyundai Getz» реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27.06.2015 року, становить 18 519,97 грн.
Враховуючи вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що відповідач є зобов'язаним в межах суми оціненої шкоди, а саме у розмірі 18 519,97 грн., за вирахуванням франшизи - 1 000,00 грн., що становить 17 519,97 грн., визначеної експертом у встановленому законом порядку, а не у розмірі вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, яка виплачена позивачем своєму страхувальнику в силу умов договору № 27067 а5д від 27.05.2015 року добровільного страхування.
Таким чином, з огляду на наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» про відшкодування шкоди в розмірі 10 044,64 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.09.2016р.
Суддя Спичак О.М.