Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"15" вересня 2016 р. Справа № 911/2745/16
Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м.Київ
До Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд», с.Старі Петрівці
про стягнення 5253,90 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
За участю представників:
Позивача - ОСОБА_1
Відповідача - не з'явився
Обставини справи:
В провадженні Госоподарського суду Київської області перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» про стягнення 5253,90 грн.
Провадження у справі № 911/2745/16 порушено ухвалою від 29.08.2016 року та призначено справу до розгляду на 15.09.2016 року.
В судовому засіданні 15.09.2016 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 15.09.2016 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.
За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (надалі - Страховик) і ОСОБА_2 (надалі - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 081392-02-15-01 від 27.10.2014 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Ford Kuga - WF0RXXGCDRBJ16051, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль).
03.09.2015 року в м. Миколаїв сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля Ford Kuga - WF0RXXGCDRBJ16051, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_2, та автомобіля Mercedes-Benz Sprinter - WDB9026611R629372 під управлінням водія ОСОБА_3.
Внаслідок вищенаведеної ДТП Застрахованому автомобілю були завдані пошкодження.
Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника (п. 4.1.1. Договору страхування). Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. Підставою для визначення розміру збитків є рахунок станції технічного обслуговування рекомендованої Страховиком (п. 5.2. Договору страхування).
Відповідно до Рахунку-Фактури № ТОВ-001868 від 10.09.2015 року вартість відновлювального ремонту застрахованого в ПрАТ «СК «ВУСО» та пошкодженого ТЗ марки Форд Куга складає 41 186, 96 грн.
Після отримання всіх необхідних документів, ДТП від 03.09.2015 року було визнано позивачем страховим випадком та виплачено на рахунок СТО партнера суму страхового відшкодування в розмірі 5 253, 90 грн., що підтверджується страховим актом № 2966-02 від 15.09.2015 року та платіжним дорученням № 11201 від 15.09.2015 року. Детальний розрахунок суми страхового відшкодування визначений в Звіті № 39 від 11.09.2015 року.
Виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у відповідності до статей 20, 25 Закону України «Про страхування».
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Факт настання ДТП від 17.09.2015 року підтверджується Довідкою ВДАІ. Винною у порушенні правил дорожнього руху, що мало наслідком пошкодження Застрахованого транспортного засобу, згідно Постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва визнана водій ТЗ марки ОСОБА_4, д.н. НОМЕР_2., а саме ОСОБА_5
Згідно Довідки ВДАЇ та витягу з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6. застрахована в ПрАТ «СК «СКАЙД» за Полісом № АІ/3470907 терміном дії до 17.09.2015 року з розміром франшизи 0,00 грн.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика, в межах якого страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у ПрАТ «СК «ВУСО» виникло право вимоги до ПрАТ «СК «СКАЙД» по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних витрат на суму 5 253, 90 грн. в межах ліміту за Полісом.
Реалізуючи вказане право, 09.10.2015 року за вих. № 4253 ПрАТ «СК «ВУСО» направило до ПрАТ «СК «СКАЙД» регресну вимогу про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП в межах фактичних витрат, однак станом на 04.07.2016 року, відповідач взятий на себе обов'язок згідно Полісу № АІ/3470907 перед ПрАТ «СК «ВУСО» не виконав.
У зв'язку з тим, що в строк передбачений ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для прийняття рішення та здійснення виплати, відповідачем страхове відшкодування не виплачено у Позивача виникла необхідність звертатись до суду для захисту своїх прав.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у листі від 19.07.2011 року щодо судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди та визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України щодо судової практики розгляду господарських справ, справа № 910/7163/14 від 15.04.2015 року.
Зокрема, в постанові від 15.04.2015 року у справі № 910/7163/14 Верховний Суд України зазначив, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору добровільного страхування, у страхової виникає право зворотної вимоги до відповідальної за винну особу страхової в порядку цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК Україн висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Постановою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.08.2012 року (у справі № 23/279) встановлено, що ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Відповідно до вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», наявність страхового акту, платіжного доручення про оплату вартості відновлювального ремонту, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Таким чином, згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України враховуючи правову позицію постанові Верховного Суду України у справі № 910/7163/14 від 15.04.2015 року, у суду наявні всі правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування витрат на оплату судового збору покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «СКАЙД» (07353, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, вул. Дніпровська, 4а, оф.3, код 16295210) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код 31650052) 5 253,90 грн. страхового відшкодування та 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик