ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.09.2016Справа №910/14451/16
За позовомМакарівської квартирно-експлуатаційної частини району
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення 18520,00 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаКаневський О.Є. - представник
від відповідачаОСОБА_3 - представник
Макарівська квартирно-експлуатаційна частина району звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 18520,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на аудиторський звіт про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності Макарівської КЕЧ району №234/3/28/А від 03.06.2016 за період з 01.04.2012 по 25.04.2016, яким встановлено, що на стадії складання та підписання договірної ціни до підрядного договору на надання послуг від 03.07.2015 №195, який укладений між сторонами, та визначення ціни договору підрядником (відповідачем) необґрунтовано внесені, а замовником (позивачем) - погоджені кошторисні норми, що не відповідають фактично виконаним роботам, що призвело до завищення обсягів та вартості виконаних робіт та безпідставного витрачання коштів позивача на суму 18520,00 грн. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зайво отримав зазначені грошові кошти та про наявність підстав для їх повернення позивачу згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14451/16 та призначено розгляд справи на 08.09.2016.
В судовому засіданні 08.09.2016 оголошено перерву до 14.09.2016.
Представник позивача в судове засідання 14.09.2016 з'явився, позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання 14.09.2016 з'явився. Відповідач надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що за змістом ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Також, відповідач зазначив, що за змістом ст.ст. 189-190 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни, вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Крім цього, як вказує відповідач, кошторисна документація на предмет підрядного договору на надання послуг від 03.07.2015 №195 була складена підставі завдання замовника (позивача) на виконання ремонтних робіт по дефектному акту на поточний ремонт димової труби котельні № 15/9 Макарівської КЕЧ району м. Радомишль, затвердженому Макарівською КЕЧ району 03.07.2015, у відповідності до п. 5.3.2. ДСТУ БД 1.1-1.2013.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
03.07.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (підрядник, відповідач) та Макарівською квартирно-експлуатаційною частиною району (замовник, позивач) було укладено підрядний договір на надання послуг №195 (договір), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи на поточний ремонт (монтаж) димової труби котельні №15/9 Макарівської КЕЧ району м. Радомишль (п.2.1), договірна ціна складається підрядником, та погоджується замовником згідно ДСТУ БД 1.1-1.2013 (3.1.), загальні сума послуг, які підлягають виконанню підрядником складає 43355,00 грн. (п.3.2), замовник проводить розрахунок з підрядником за виконанні роботи на основі актів виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3) підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт надається підрядником в трьох примірниках, представлених замовнику, протягом 3-х днів перевіряє їх якість і підписує його в частині реально виконаних робіт (п.5.1), взаєморозрахунки проводяться після підписання актів виконаних робіт за договірною ціною, яка погоджена замовником та підрядником, згідно рахунку-фактури (п.5.2), первинні підтверджуючі документи надаються в день підписання акту виконаних робіт (п.5.3), попередня оплата не допускається (п.5.4), після виконання передбачених договором робіт підрядник здає їх замовнику, при цьому визначається відповідність робіт умовам договору. Здача проводиться на протязі 5- ти днів після одержання замовником листа від підрядника про готовність об'єкту або його частини до експлуатації (п.9.1), якщо при здачі - прийманні робіт будуть виявлені суттєві недоліки, що виникли з вини підрядника, замовник не підписує акт здачі об'єкту в експлуатацію і затримує оплату робіт, виконаних з порушенням. Якщо усунення недоліків буде неможливим, або буде вимагати дуже великих витрат, за рішенням замовника сторони визначають розмір вданих збитків і на їх величину скорочують обсяг кінцевих платежів підряднику. Обсяги і вартість недоробок визначається технічною експертизою (п.9.2), цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015, але в будь якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань сторонами по договору (п.14.1).
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт №195 від 14.07.2015 за липень 2015 вартість виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт склала 43355,00 грн.
Згідно платіжного доручення №504 від 14.07.2015 замовник оплатив роботи, які виконані підрядником, на суму 43355,00 грн.
В аудиторському звіті про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності Макарівської КЕЧ району №234/3/28/А від 03.06.2016 за період з 01.04.2012 по 25.04.2016, який складено Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України, вказано, що на стадії складання та підписання договірної ціни до підрядного договору на надання послуг від 03.07.2015 №195 підрядником (відповідачем) необґрунтовано внесені, а замовником (позивачем) погоджені кошторисні норми, що не відповідають фактично виконаним роботам, що призвело до завищення обсягів та вартості виконаних робіт та безпідставного витрачання коштів позивача на суму 18520,00 грн.
13.06.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№1290, в якій просив відповідача повернути 18520,00 грн., які були отримані відповідачем, як стверджує позивач, внаслідок завищення обсягів та вартості виконаних робіт.
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді. У зв'язку з цим позивач вказує на необхідність повернення цих коштів з огляду на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.
Згідно ст. 837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як встановлено судом, акт виконаних робіт до договору підписано кожною зі сторін та скріплено печаткою юридичної особи без жодних зауважень та заперечень.
З матеріалів справи також вбачається, що замовником було в повному обсязі проведено оплату робіт, які були виконані підрядником на підставі підрядного договору на надання послуг від 03.07.2015 №195, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №504 від 14.07.2015 на суму 43355,00 грн.
В аудиторському звіті про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності Макарівської КЕЧ району №234/3/28/А від 03.06.2016 за період з 01.04.2012 по 25.04.2016, який складений Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України вказано, що на стадії складання та підписання договірної ціни до підрядного договору на надання послуг від 03.07.2015 №195, який укладений між сторонами та визначення ціни договору підрядником (відповідачем) необґрунтовано внесені, а замовником (позивачем) погоджені кошторисні норми, що не відповідають фактично виконаним роботам, що призвело до завищення обсягів та вартості виконаних робіт та безпідставного витрачання коштів позивача на суму 18520,00 грн. При цьому, як вказано у вищезазначеному звіті, завищення вартості виконаних робіт виникло в акті приймання виконаних будівельних робіт №195 від 14.07.2015 за липень 2015, у зв'язку із застосуванням кошторисної норми РН20 - 12- 3 "Монтаж металевої димової труби Д=630 мм Н=23 м" на загальну суму 22038,00 грн. Назву зазначеної кошторисної норми було змінено. Згідно ДСТУ Б Д.2.4-20:2012, кошторисна норма РН20-12-3 позиціонується як "Монтаж дрібних металоконструкцій вагою до 1 т". Проте, зазначена кошторисна норма була використана для монтажу металевої димової труби вагою 3,85т. Таким чином, для відображення в кошторисній документації робіт з монтажу димової труби слід застосовувати кошторисну норму Е9-62-1 "Монтаж труб витяжних, димових та вентиляційних діаметром до 3250 мм висотою до 45 м з листової сталі". Вартість роботи за монтаж димової труби, в такому випадку, повинна складати 10528,00 грн. Отже, невірно застосована кошторисна норма у кошторисній документації призвела до завищення вартості робіт на загальну суму 11510,00 грн. Крім цього, як зазначено в аудиторському звіті, в акті приймання виконаних будівельних робіт №195 від 14.07.2015 за липень 2015 застосована та ж кошторисна норма РН20-12-3 "Улаштування підп'ятника під димову трубу" вартістю 16203,67 грн. за тону. Проте, відповідно до ДСТУ Б Д.2.4-20:2012 вартість зазначеної кошторисної норми складає 2184,24 грн. Таким чином, вартість монтажу підп'ятника під димову трубу повинна складати 1092,12 грн. Отже, невірно застосована ціна за улаштування підп'ятника під димову трубу у кошторисній документації призвела до завищення вартості робіт на загальну суму 7010,00 грн.
В подальшому, 13.06.2016 позивачем було скеровано на адресу відповідача претензію за вих..№1290, в якій позивач вимагав повернути зайво сплачені кошти у розмірі 18520,00 грн., однак відповідачем вимоги позивача виконані не були, грошові кошти в зазначеному розмірі на рахунок позивача не повернуті, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
У ст.632 Цивільного кодексу України закріплено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до приписів ст.ст. 837, 843 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
За приписами ч.ч.1, 2, 3 ст.844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначалось вище, п.п.3.1, 3.2 договору передбачено, що договірна ціна складається підрядником, та погоджується замовником згідно ДСТУ БД 1.1-1.2013, загальні сума послуг, які підлягають виконанню підрядником складає 43355,00 грн.
Відповідно до підписаної між сторонами договірної ціни до договору, остання є твердою, визначена згідно ДСТУ БД 1.1-1.2013 та складає 43355,00 грн.
Тобто, сторонами під час укладення договору на основі вільного волевиявлення було погоджено умови щодо ціни. При цьому, така ціна була визначена спільною волею сторін, а не самостійно відповідачем.
Судом вже зазначалось, що факт виконання підрядником робіт за спірним правочином підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт, який підписаний представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень. При цьому, суд зауважує, що вартість робіт, яка зазначена в акті приймання виконаних робіт, в повному обсязі відповідає ціні, яка визначена в укладеному між сторонами договорі.
Також, суд зазначає, що частинами 1-3 ст.853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Проте, всупереч означеним нормам чинного законодавства, позивачем не було представлено до матеріалів справи належних доказів того, що замовником було висловлено підряднику певні претензії стосовно обсягів та вартості виконаних робіт.
Посилання заявника на аудиторський звіт про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності Макарівської КЕЧ району №234/3/28/А від 03.06.2016 за період з 01.04.2012 по 25.04.2016, який складений Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України є неправомірними, оскільки виявлені вказаним суб'єктом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі укладеного договору.
Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача до відповідача про стягнення 18520,00 грн. та відсутності підстав для їх задоволення.
Одночасно, з приводу посилання позивача на приписи ст.1212 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до змісту ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі. Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати в набувача це майно. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 25.02.2015р., від 02.03.2016р. Верховного Суду України по справах №3-11гс15 та №6-3090цс15.
Враховуючи викладене, підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст.1212 Цивільного кодексу України немає, відповідно, в задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відмовою в позові, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.09.2016
Суддя Ю.М. Смирнова