АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 22-ц/796/10236/2016 Головуючий в 1 інстанції - Юзькова О.Л.
Доповідач - Заришняк Г.М.
14 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі - Гарматюк О.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво», треті особи: ОСОБА_2, Державне підприємство «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, захист честі, гідності та ділової репутації,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДНУ «Енциклопедичне видавництво», треті особи: ОСОБА_2, ДП «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, захист честі, гідності та ділової репутації.
В обґрунтування позову зазначав, що з 10.01.2013 р. він працював на посаді юрисконсульта у ДП «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана. У зв'язку із ліквідацією підприємства шляхом реорганізації з 01.10.2013 р. він працював на посаді провідного юрисконсульта у ДНУ «Енциклопедичне видавництво» та посаді завідуючого архіву за суміщенням. Наприкінці 2014 року йому стало відомо про низку звільнень працівників установи з порушенням вимог чинного законодавства про працю України. З метою захисту трудових та соціально-економічних прав та інтересів працівників 30.12.2014 р. в Установі проведено установчі збори засновників Первинної профспілкової організації працівників ДНУ «Енциклопедичне видавництво», на яких у 09 год. 00 хв. затверджено Статут профспілкової організації, обрано профспілковий комітет та наглядову раду, його, позивача, обрано головою первинної профспілкової організації. Таким чином, з 09 години ранку 30 грудня 2014 року Первинна профспілка набула статусу юридичної особи. Про початок діяльності профспілки було неодноразово повідомлено директора установи, а також інших працівників шляхом розміщення оголошення на дошці оголошень. Проте керівництво Установи відмовилось визнавати існування профспілки, заборонило секретареві реєструвати повідомлення про її створення. Оголошення з відповідної дошки також неодноразово зривалося за наказом керівництва. Того ж дня, приблизно о 13 год. йому надали на ознайомлення наказ № 27 від 22.12.2014 р. «Про затвердження положень про структурні підрозділи Енциклопедичного видавництва та посадових інструкцій», а також посадову інструкцію провідного юрисконсульта, затверджену директором ОСОБА_4 22.12.2014 р. Він ознайомився з документами, проставив час ознайомлення та виклав свої зауваження. 30.12.2014 р. його було ознайомлено з наказом № 85-к про звільнення з посади провідного юрисконсульта за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України через виявлену невідповідність займаній посаді та наказом № 86-к про звільнення з посади завідувача архіву з тих же підстав. Пізніше йому було видано трудову книжку з неправильно внесеним записом про звільнення. Копії наказів про звільнення видані не були, розрахунок з ним не проведено, вихідну допомогу не виплачено. Крім того, державна установа користується комп'ютером, який належить йому і який був переданий безоплатно ДП «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана на підставі договору позички № 003 від 01.04.2013 р. У день звільнення він звернувся до адміністрації установи про розірвання договору позички, а 31.12.2014 р. дізнався, що з його робочого кабінету винесено речі, і в тому числі і належний йому на праві власності комп'ютер. Про крадіжку було повідомлено міліцію. Також, з сейфу з дозволу працівників правоохоронних органів він забрав папку з особистими документами, але в ньому залишились гроші, повний набір установчих документів ДНУ «Енциклопедичне видавництво», його особисті речі, які він так і не зміг забрати. Наказом № 3 від 06.01.2015 р. йому було заборонено доступ в приміщення Установи у зв'язку із систематичним перешкоджанням її роботі.
Крім того, ОСОБА_5, який на момент подачі позову до суду виконував обов'язки директора ДНУ «Енциклопедичне видавництво», а також його безпосередні підлеглі під час виконання своїх службових обов'язків розповсюджують серед працівників установи недостовірну інформацію про кваліфікаційну невідповідність позивача посаді провідного юрисконсульта, про те, що його діяльність на цій посаді призвела до погіршення матеріального становища установи та її працівників, про те, що ніякої Первинної профспілкової організації в установі не існує, а позивач не її голова, а самозванець. Розповсюдження такої неправдивої інформації призвело до погіршення ставлення до нього, як фахівця у галузі права, а також як до голови первинної профспілкової організації працівників ДНУ «Енциклопедичне видавництво», що порушує його право на особисту недоторканість, повагу до честі та гідності. Через такі події на тлі психоемоційного навантаження у нього відбулось загострення гіпертонічної хвороби, яке 10.01.2015 р. призвело до гіпертонічного кризу з підвищенням артеріального тиску, що зафіксовано бригадою швидкої медичної допомоги відділення невідкладної медичної допомоги Центральної районної поліклініки Голосіївського району м. Києва.
Посилаючись на викладене, та з урахуванням уточнень позовної заяви позивач просив суд визнати його звільнення з роботи таким, що здійснене без законних підстав та поновити його на посадах провідного юрисконсульта та завідувача архівом (за суміщенням) ДНУ «Енциклопедичне видавництво»; стягнути з ДНУ «Енциклопедичне видавництво» середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату поновлення на роботі на посаді провідного юрисконсульта у розмірі 7 755,05 грн., завідувача архівом - 2 667,00 грн.; стягнути з Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» компенсацію за заподіяну діями адміністрації установи немайнову шкоду здоров'ю у розмірі 30 000,00 грн.; стягнути з відповідача на його користь шкоду у розмірі 20 000,00 грн., заподіяну адміністрацією установи незаконним звільненням з роботи, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього з дня звільненні до теперішнього часу додаткових зусиль для організації життя; зобов'язати першого заступника директора ДНУ «Енциклопедичне видавництво» ОСОБА_5 спростувати недостовірну інформацію, яка полягала у приниженні честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1, як працівника установи та фахівця в галузі права; зобов'язати виконуючого обов'язки директора ДНУ «Енциклопедичне видавництво» ОСОБА_5 повернути позивачу належне йому на праві особистої приватної власності майно, яке знаходиться в приміщенні ДНУ «Енциклопедичне видавництво», а саме: персональний комп'ютер, згідно конфігурації, зазначеної у договорі № 003 від 01.04.2013 р., мікрохвильову піч «LG», одяг (куртку, джинсові брюки, сорочку), записну книжку, інші особисті речі та документи, які знаходяться у робочому кабінеті.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати його звільнення незаконним та поновити його на посадах провідного юрисконсульта та завідувача архівом (за суміщенням) ДНУ «Енциклопедичне видавництво», стягнути з ДНУ «Енциклопедичне видавництво» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 грудня 2014 року по дату поновлення на роботі, який на 31 травня 2015 року становить 12 314,43грн.; стягнути з відповідача компенсацію за заподіяну діями адміністрації установи немайнову шкоду у розмірі 30 000,00 грн., а також шкоду, заподіяну приниженням честі, гідності та ділової репутації, у розмірі 20 000грн.,зобов'язати відповідача повернути належне позивачу на праві особистої приватної власності майно, яке знаходиться у незаконному володінні відповідача .
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що на підставі наказу № 1-к від 30.09.2013 р. ОСОБА_1 прийнятий на посаду провідного юрисконсульта ДНУ «Енциклопедичне видавництво» з 01.10.2013 р.
Наказом відповідача за №4-к від 01.10.2013 р. позивач прийнятий на роботу до відповідача на посаду завідувача архівом за сумісництвом з оплатою 0,5 ставки посадового окладу.
Згідно наказів ДНУ «Енциклопедичне видавництво» №85-к та №86-к від 30 грудня 2014 р. ОСОБА_1 було звільнено з займаних посад з 30 грудня 2014 р. на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України через виявлену невідповідність займаним посадам внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає продовженню даної роботи.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки 30.12.2014 р. в установі було створено первинну профспілкову організацію, головою якої обрано його, та не отримано дозволу профспілкової організації на його звільнення, крім того звільнення відбулось на підставі неправдивих документів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 21 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу в зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.
Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно із законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч. 2 ст. 40 КЗпП .
Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.
Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1040 визначено діяльність юридичних підрозділів в державних підприємствах, установах, організаціях. Відповідач є державною установою, відповідно на юридичну службу відповідача поширюються вимоги даного Положення.
На підставі п.2 цього Загального положення юридична служба органу виконавчої влади, підприємства утворюється як самостійний структурний підрозділ, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи (департамент, управління, відділ, сектор). На підприємстві функції юридичної служби може виконувати юрисконсульт відповідної категорії. Завдання та повноваження юридичної служби підприємства визначені в п.п. 11 та 14 Положення.
Згідно з п.21 Положення на посаду керівника юридичної служби підприємства призначається особа з вищою юридичною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста і стажем роботи за фахом не менш як три роки.
Як видно зі справи, функції юридичної служби у відповідача виконував провідний юрисконсульт.
Відповідно до посадової інструкції провідного юрисконсульта, затвердженої Директором Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» 22.12.2014 р., на посаду юрисконсульта призначається особа, яка має вищу юридичну освіту і стаж роботи на посаді юриста не менше 3 років (т.1 а.с.16-17).
На час роботи у відповідача позивач ОСОБА_1 у 2010 р. закінчив Фінансово-правовий коледж Київського національного університету імені Тараса Шевченка й отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Право» та здобув кваліфікацію бакалавра права (т.1 а.с160), й мав досвід роботи на посаді юрисконсульта в Державному підприємстві «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво» Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана з 10.01.2013 р. по 01.04.2013 р. (т.1 а.с.23).
Заперечуючи проти позову, представник ДНУ «Енциклопедичне видавництво», зазначав, що ОСОБА_1 не має повної вищої освіти, а лише базову, що перешкоджає виконувати покладені на нього трудові обов'язки, передбачені Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, що відповідно стало підставою для його звільнення.
Із наявних у справи доказів видно, що провідним юрисконсультом ОСОБА_1 не було вжито необхідних заходів до укладання з КП «Київжитлоспецексплуатація» договору оренди нежитлового приміщення в будинку №51-а, по вул.Б, Хмельницького, в м.Києві, внаслідок бездіяльності юридичної служби накопичилася заборгованість за Всеукраїнським державним спеціалізованим видавництвом «Українська енциклопедія» ім.М.П.Бажана, яка станом на 01.01.2015 р. складала 417 395 грн. 36 коп. З вини позивача не було укладено договори з ПАТ «Київенерго» та з ПАТ «АК «Київводоканал», що потягло за собою утворення заборгованості відповідача за спожиті послуги перед вказаними підприємствами та відключення Установи від постачання електроенергії (т.1 а.с.60). Окрім того, протягом двох місяців позивачем не затверджувалися передані йому посадові інструкції працівників Установи, а колективний договір, підготовку якого було доручено позивачеві, розроблявся останнім майже рік.
Що стосується роботи позивача на посаді завідувача архіву ДНУ «Енциклопедичне видавництво» за сумісництвом, то зі справи видно, що ОСОБА_1 відмовлявся виконувати вказівки свого безпосереднього керівника - завідувача адміністративно-господарського відділу ОСОБА_7, не проводив роботи по систематизації архіву, на нараду по підведенню підсумків роботи з архівом у грудні 2014 р. з'явитися відмовився. В результаті його роботи як завідувача архівом архівний фонд не описаний і не підготовлений до здачі до Архівного фонду України.
Наведені факти підтверджуються відповідними доповідними та службовими записками працівників ДНУ «Енциклопедичне видавництво», що приєднані до матеріалів справи.
Як вбачається з пояснень сторін, відповідно до посадової інструкції завідувача архіву, на цю посаду призначається особа, яка має вищу освіту.
Оскільки неналежне виконання позивачем трудових обов»язків за посадами провідного юрисконсульта та завідувача архіву було наслідком недостатньої кваліфікації та спеціальних знань з архівної справи, які перешкоджали продовженні вказаної роботи, відповідачем звільнено позивача з роботи за ст.40 п.2 КЗпП України.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено у відповідності з вимогами трудового законодавства, й підстави для поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Доводи позивача про те, що його звільнення відбулось на підставі неправдивих документів, не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про недостовірність викладеної інформації або її фальсифікування суду не надано.
Разом з тим, допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 зазначили, що позивачем не виконувались покладені на нього повноваження, які виявилися у відсутності необхідних для установи належним чином укладених договорів на сплату комунальних послуг, оренди, водопостачання; відсутності на підприємстві розроблених посадових інструкцій.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність згоди первинної профспілкової організації на звільнення позивача є безпідставним.
Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
В судовому засіданні позивач пояснив, що 30.12.2014 р. в ДНУ «Енциклопедичне видавництво» було створено первинну профспілкову організацію, що підтверджується протоколом № 1 установчих зборів засновників Первинної профспілкової організації, про що було повідомлено адміністрацію установи.
Зазначені обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які були присутні на установчих зборах.
З іншого боку свідки ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, пояснили суду, що їм нічого не відомо про створення в установі первинної профспілкової організації. Оголошень щодо проведення відповідних зборів, документів підтверджуючих існування організації вони не бачили.
Згідно ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.
Профспілки, їх об'єднання, відповідно до ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу. Для легалізації профспілок, об'єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви. До заяви додаються статут (положення), протокол з'їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборні органи, наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об'єднань.
На підставі поданих профспілкою, об'єднанням профспілок документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками, визначеними статтею 11 цього Закону, включає профспілку, об'єднання профспілок до реєстру об'єднань громадян і видає профспілці, об'єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу. Статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об'єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця. Профспілка підприємства, установи, організації, яка діє на підставі власного статуту, легалізується у порядку, визначеному цією статтею. Профспілка, об'єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту.
Згідно з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України, розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано суду переконливих доказів, які б свідчили про те, що на момент підписання наказу про його звільнення відповідачу було відомо про факт заснування профспілкової організації, що Установа належним чином повідомлялася про скликання та проведення зборів щодо утворення профспілкової організації, що ДНУ «Енциклопедичне видавництво» був наданий протокол установчих зборів.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь компенсації за заподіяну діями адміністрації Установи немайнову шкоду здоров'ю у розмірі 30 000,00 грн. та за шкоду, заподіяну незаконним звільненням з роботи, що призвело до моральних страждань, у розмірі 20 000,00 грн., не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ст. 237 - 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили по порушення прав позивача з боку Установи, підстав для стягнення немайнової шкоди немає.
Крім того, судом встановлено, що 01.04.2013 р. між позивачем та Державним підприємством «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір № 003 безоплатного користування майном (позички), за умовами якого позивач надав підприємству у безоплатне користування належне йому на праві власності комп'ютерне устаткування, що його визначено у акті приймання-передачі комп'ютерної техніки.
Даний персональний комп'ютер, разом із іншим належним позивачу майном: мікрохвильовою піччю та одягом (курткою, джинсовими брюками, сорочкою) позивач просить суд зобов'язати виконуючого обов'язки директора ДНУ «Енциклопедичне видавництво» ОСОБА_2 повернути йому, а крім того зобов'язати зазначену третю особу спростувати недостовірну інформацію, поширену серед працівників установи , яка полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації як працівника установи та фахівця в галузі права.
Разом з тим, відповідно до ст. 26 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
Відповідачем по даній справі є ДНУ «Енциклопедичне видавництво», а не конкретна фізична особа, яка виконує обов'язки керівника Установи.
Договір позички було укладено між ОСОБА_1 та Державним підприємством Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія імені М.П. Бажана», яке на сьогоднішній день не ліквідовано, права та обов'язки даної установи ДНУ «Енциклопедичне видавництво» не передані. Заяви про розірвання договору позички та повернення майна подавались ОСОБА_1 саме до ліквідаційної комісії Державного підприємства «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія імені М.П. Бажана».
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про захист честі, гідності й ділової репутації та про повернення належного йому на праві власності майна заявлені до неналежного відповідача, районний суд обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на правильність постановленого рішення.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: