Справа № 815/4732/16
про відмову в відкритті провадження
20 вересня 2016 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Управління Держгеокадастру у у Комінтернівському районі Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунального підприємства «НАДІЯ» Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про скасування рішення від 20.07.2016 року №280-VII та визнання протиправними дій, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Управління Держгеокадастру у у Комінтернівському районі Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунального підприємства «НАДІЯ» Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про скасування рішення Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 20.07.2016 року №280-VII «Про передачу Комунальному підприємству «НАДІЯ» Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області у постійне користування земельної ділянки для експлуатації об'єктів нерухомого майна (КВЦПЗ-03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) за адресою: АДРЕСА_1» та визнання протиправними дій Управління Держгеокадастру у у Комінтернівському районі Одеської області із здійснення державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до рішення 10-ї сесії Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 20.07.2016 року №280-VII передано Комунальному підприємству «НАДІЯ» Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області у постійне користування земельну ділянку площею 0,1654 га для експлуатації об'єктів нерухомого майна (КВЦПЗ-03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, проте вказана земельна ділянка є частиною земельної ділянки площею 7724 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_2, яка згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року по справі №916/3085/13 знаходиться у користуванні позивача, а тому вказана земельна ділянка не могла бути передана відповідним рішенням іншому землекористувачу.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч.2 ст.17 КАС України).
Частина другою статті 2 КАС України чітко вказує, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та Законами України встановлений інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Виходячи із загального розуміння правового спору, публічно-правовий спір - це відносини, які виникають внаслідок реального або уявного порушення прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин.
Публічно-правові відносини - це відносини між органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень з фізичними та юридичними особами.
Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Дана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року.
Відповідно до п.п.б)-в) ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Суд зазначає, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.
При цьому суд, керуючись ст. 244-2 КАС України, приймає до уваги правову позицію колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленої у постановах від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14), 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14), 16 грудня 2014 року (справа №21-544а14), відповідно до якої відповідач як власник землі (відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України) вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законом та при цьому він не здійснює владних управлінських функцій.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, Верховним судом України зроблено висновок про те, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що даний спір не підсудний Одеському окружному адміністративному суду, а підлягає розгляду судом у порядку господарського судочинства.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя вважає необхідним відмовити позивачу у відкритті провадження у порядку адміністративного судочинства та повернути йому позов з усіма доданими до нього матеріалами.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 109 КАС України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Управління Держгеокадастру у у Комінтернівському районі Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунального підприємства «НАДІЯ» Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про скасування рішення від 20.07.2016 року №280-VII та визнання протиправними дій.
Роз'яснити позивачу, що з даними позовними вимогами слід звертатись в порядку господарського судочинства.
Позов з усіма доданими до нього матеріалами повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в порядку ч.3 ст.186 КАС України.
Суддя П.П.Марин