Справа № 495/6009/16-ц
31 серпня 2016 року м. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Приморський» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -
03.08.2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до суду до Комунального підприємства «Приморський» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
При цьому, позивач посилався як на підставу звільнення від сплати судового збору на п.1 ч.1 ст.5 Затоку України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.08.2016 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Приморський» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за час затримки розрахунку та моральної шкодизалишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаного в ухвалі недоліку протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали, а саме сплати судового збору. Вказана ухвала позивачем не оскаржувалася та набрала чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 04.08.2016 року була отримана позивачем 20.08.2016 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак вищезазначені недоліки усунені не були.
Натомість, 23.08.2016 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов лист ОСОБА_1, в якому позивач просить звільнити її від сплати судового збору та відкрити провадження у справі.
Суд вважає, що позов має бути повернений позивачу, виходячи з наступного.
Зазначена позовна заява подана ОСОБА_1 без дотримання вимог, передбачених п.4 ч.2 ст.119 ЦПК України. Так, в позовній заяві вказано майнові дві вимоги (заборгованості по заробітній платі та стягнення компенсації за час затримки розрахунку) та одна немайнова вимога (стягнення моральної шкоди).
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно п.1 ч.1 ст.5 Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.
Виходячи з цього, за позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення компенсації за час затримки розрахунку, позивачу в даному випадку не потрібно сплачувати судовий збір.
Суд не може погодитися з висновками ОСОБА_1 про те, що позивач з позовних вимог про відшкодування моральної шкоди повинен бути звільнений від сплатити судового збору.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди є вимогами немайнового характеру, про що зазначено у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (із наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Тобто, за позовну вимогу немайнового характеру (стягнення моральної шкоди), ОСОБА_1 необхідно було сплатити судовий збір, ставка якого відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позову немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру (551,20 грн.) мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року (1 378 грн.)
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Відповідно до ч.2 ст.121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З урахуванням викладених обставин та у зв'язку з тим, що позивачем, в встановлений строк не усунуті недоліки, які зазначені в ухвалі судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 04.08.2016 року, тобто не сплачений судовий збір, суд приходить до висновку, що позов підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.121 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Приморський» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за час затримки розрахунку та моральної шкоди- повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня отримання сторонами її копії.
Суддя В.В. Мишко